Тема 14. Держава та її економічні функції План

1. Необхідність та природа державного втручання в економіку.

2. Державний сектор економіки й державне підприємництво як спосіб реалізації економічних функції держави.

Основні положення

Державне втручання в економіку є необхідною умовою її існування навіть тоді, коли вона є ринковою. У свій час на цьому наполягав Дж. М. Кейнс.

Державне регулювання економіки (ДРЕ) – це система заходів задля здійснення підтримуючої, компенсаційної та регулюючої діяльності держави заради створення нормальних умов ефективного функціонування ринку і вирішення складних соціально-економічних проблем розвитку національної економіки й усього суспільства.

Цілями державного регулювання економіки є раціональне використання ресурсів, досягнення макроекономічної ефективності, забезпечення стабільного розвитку національної економіки, забезпечення конкурентоздатності вітчизняних товарів на світовому ринку, реалізація соціальних цілей розвитку суспільства.

Основними формами ДРЕ є бюджетно-податкова, кредитно-грошова, адміністративно-економічні, цінова.

До методів ДРЕ відносять прямі та непрямі, правові, економічні, адміністративні методи втручання.

Методи прямого впливу безпосередньо діють на функціонування суб’єктів ринку. Такий безпосередній вплив здійснюється за допомогою інструментів адміністративно-правового характеру, які регламентують діяльність суб’єктів господарювання, та економічних інструментів прямого впливу. Останні спрямовано на регулювання темпів зростання та структури економіки, обсягів виробничого та невиробничого споживання, масштабів діяльності суспільного сектору економіки та ін.

Методи непрямого регулювання – це методи, які регламентують поведінку суб’єктів ринку не прямо, а опосередковано, через створення певного економічного середовища, яке змушує їх діяти в потрібному державі напрямку. Опосередковане регулювання – це вплив на економічні інтереси. Держава втілює в життя свої рішення на підставі мотивації.

Правове регулювання – це діяльність держави щодо встановлення обов’язкових для виконання юридичних норм (правил) поведінки суб’єктів права. Необхідний у цьому разі примус забезпечується розвитком громадської свідомості та силою державної влади.

Економічне регулювання здійснюється інструментами фіскальної, бюджетної, податкової, грошово-кредитної, амортизаційної та інших напрямків державної економічної політики.

Інструментами фіскальної політики є державні закупівлі. рамках бюджетної політики держава здійснює пряме фінансування установ сектору загального державного управління, фінансування інвестиційних програм, обслуговування державного боргу. Витрати державного бюджету здійснюються також у таких формах, як дотації, субсидії, субвенції.

Податкова політика застосовується для поповнення державних фінансових ресурсів, а також для стимулювання економічного зростання, науково-технічного прогресу, здійснення структурних перетворень, підвищення конкурентоспроможності вітчизняних виробників.

Грошово-кредитне регулювання здійснюється з метою впливу на грошову пропозицію. Для досягнення цієї мети центральний банк використовує такі основні інструменти як грошова емісія, операції з державними цінними паперами на відкритому ринку, зміна норми обов’язкових резервів, маніпулювання обліковою ставкою.

Найбільш результативним напрямком амортизаційної політики є механізм прискореної амортизації.

Адміністративні методи ДРЕ – це інструменти прямого впливу держави на діяльність суб’єктів ринку. Основними інструментами адміністративного регулювання є ліцензії, квоти, санкції, норми, стандарти, державні замовлення, ціни та інше.

Державний сектор економіки – це комплекс господарських об’єктів, які повністю або частково належать центральним або місцевим органам державної впади і використовуються державою для виконання економічних, соціально-культурних та політичних функцій. Об’єктами державної власності є: матеріальна база функціонування держави як політичного інституту (майно органів державної влади та управління, збройних сил та міліції, монетний двір, пошта тощо); економічна основа для підприємницької діяльності держави (промислові і сільськогосподарські підприємства, дороги, залізниці, НБ тощо). Суб’єктами господарювання державного сектора економіки є суб’єкти, що діють на основі лише державної власності, а також суб’єкти, державна частка у статутному фонді яких перевищує п’ятдесят відсотків чи становить величину, що забезпечує державі право вирішального впливу на господарську діяльність цих суб’єктів. Державне підприємництво – це господарська або інша підприємницька діяльність державних підприємств з виробництва матеріальних благ та надання послуг (виконання робіт) приватним підприємствам і населенню. Організаційною формою держпідприємництва є державне підприємство. Державні підприємства діють на основі державної власності. А підприємства, що функціонують на основі комунальної власності територіальної громади, вважаються комунальними підприємствами.

Основні поняття

Державне регулювання економіки. Змішана система макроекономічного регулювання. Макроекономічна ефективність. Соціальна справедливість. Функції держави. Державний сектор економіки. Державне підприємництво.