Теми рефератів

1. Сутність людини.

2. Основні версії походження людини.

3. Людське спілкування, його аспекти і складності.

4. Буття, життя та існування людини.

5. Поняття особи та особистості. Роль особи в історії.

6. Людина як сукупність всіх суспільних відносин.

7. Людина в системі культури.

Питання для самостійного опрацювання і самоконтролю

1. Що означає бути людиною?

2. Прокоментуйте слова І.Франка: “...Праця світ таким як є створила”.

3. Що є в людини від природи?

4. В чому полягає сенс Вашого життя?

5. Висловіть своє розуміння думки німецького філософа Й.Фіхте: “Я буду таким, яким сам себе створю”.

6. Як Ви розумієте безсмертя людини?

7. Спільне і відмінне в поняттях “діяльність” і “практика”.

Література

1. Головко Б.А. Філософська антропологія /Головко Б.А. – К., 1997.

2. Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій /Горак Г.І. – К., Вілбор, 1997. – Розділи ІІ- V.

3. Кульчицький О. Основи Філософії і філософічних наук /Кульчицький О. Український вільний університет, – Мюнхен-Львів, 1995. – Розділ II.

4. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник, 3-тє вид./ Петрушенко В.Л. – Львів, Магнолія плюс, 2004. – Теми 13,14.

5. Тейяр де Шарден П. Феномен людини /Тейяр де Шарден П. Читанка з історії філософії. Кн. 6. – К., Довіра, 1992.

6. Шелер М. Положення людини в Космосі / Шелер М. – Там само.

7. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник /Авт. кол. Бичко І.В. – К., Либідь, І993. – Лекції 16-18.

8. Філософія. Посібник/ Авт. кол. Причепій Є.М. – К., Академія, 2001. – С. 336-363.

9. Практикум з філософії /Авт. кол. Петрушенко В.Л. – Львів. Магнолія плюс. – 2003. – Тема 13.

Тема 6. Духовний світ людини

Після освоєння матеріалу треба:

* Знати:

• що таке духовний світ, духовне життя, духовність, душа і дух;

• зміст основних концепцій походження свідомості;

• основні складові структури свідомості та її функції;

• що таке самосвідомість;

• сутність суспільної та індивідуальної свідомості.

* Вміти:

• розрізняти духовність і бездуховність;

• пояснювати відмінність філософського тлумачення духовності, душі і духа від релігійного;

• аргументовано демонструвати переваги та недоліки основних концепцій походження свідомості.

* Розуміти:

• необхідність і шляхи подолання бездуховності;

• взаємозв’язок мови і мислення;

• творчий характер свідомості;

• спільне і відмінне суспільної та індивідуальної свідомості.

План викладу

1. Духовне життя людини. Духовність, душа і дух.

2. Свідомість, її походження, сутність і функції.

3. Структура свідомості. Самосвідомість.

4. Творча активність свідомості. Феномен творчості.

5. Суспільна та індивідуальна свідомість. Рівні і форми суспільної свідомості.

Ключові терміни і поняття

Абсолют (від лат. – безумовний, необмежений) – одне з основних понять духовної культури людства, що виражає граничну загальну основу сущого і найвищу цінність для людини.

Дух – потенціал творчої активності, того переходу від стану речей до стану ідей (і навпаки), що постійно здійснюється всередині діяльності.

Духовність – категорія людського буття, що виражає його здатність до творення культури та самотворення.

Душа – поняття, що виражає індивідуальну своєрідність внутрішнього світу людини, здатність до переживання, співпереживання або відчуження.

Свідомість – специфічний прояв духовної життєдіяльності людини, пов’язаної з пізнанням, яке робить відомим (свідомим), знаним зміст реальності, що набуває предметно-мовної форми знань.

Творчість – продуктивна діяльність за мірками свободи та оновлення, коли зовнішня детермінація людської активності змінюється внутрішньою самовизначеністю.

Інтуїція (від лат. – уважно дивитися) – здатність безпосереднього осягнення істини без обґрунтування з допомогою доказу і без усвідомлення шляхів та умов цього осягнення.

Інсайт (від лат. – проникливість, розуміння) – стан раптового інтуїтивного осяяння, який не можна безпосередньо вивести з досвіду суб’єкта.

Універсум (від лат. – єдина цільність) – світоглядна категорія, що виражає всеохопне буття в його єдності, повноті, самодостатності; вся об’єктивна реальність у просторі і часі.