Теми рефератів

1. Тотожність та відмінність філософії, міфології та релігії як форм світогляду.

2. Філософія як форма індивідуального вільнодумства.

3. Відмінність між філософським мисленням і здоровим глуздом.

4. Роль філософії в індивідуальному розвитку людини.

5. Соціальна функція філософії.

Питання для самостійного опрацювання і самоконтролю

1. У якому сенсі римський філософ Цицерон говорив, що “філософія є культура душі”, а Маркс – що вона є “жива душа культури”?

2. Як Ви розумієте, що предметним полем філософії є відношення “людина –світ”?

3. З чого починається філософія?

4. На основі яких чинників філософія є методологією науки і практики?

5. У чому полягає людиновимірність філософії?

6. Як Ви уявляєте значення філософії для себе?

Література

1. Вступ до філософі ї: історико-філософська пропедевтика. Підручник /Авт. кол. Волинка Г.І. – К., Вища школа, 1999. – С. 20-32.

2. Кульчицький О. Основи філософії і філософічних наук /Кульчицький О. – Мюнхен-Львів, Український вільний університет, 1995, – Розділ І.

3. Петрушенко В.Л. Філософія: Навчальний посібник, 3-є вид. /Петрушенко В.Л. Львів, Магнолія плюс., 2004. – Тема І.

4. Філософія .Посібник /Авт. кол. Причепій Є.М. – К., Академія, 2001. – С. 15-35.

5. Філософія: Курс лекцій /Авт. кол. Бичко І.В. – К., Либідь, 1993. – Лекція І.

6. Шинкарук В.І. Філософія і нові історичні реалії /Шинкарук В.І Філософська і соціологічна думка. – К.,1991. – № 1.

7. Шинкарук В. Філософія /В.Шинкарук, П.Йолан. Філософський енциклопедичний словник. – К., Абрис, 2002, – С. 670-674.

8. Степин В.С. Философия /Степин В.С. Новая философская энциклопедия, т. 4. – М., Мысль, 2001. – С. 195-200.

9. Лісовий В. Філософія як різновид діяльності / Лісовий В. Філософська і соціологічна думка, – К., 1992, № 3.

10. Практикум з філософії / Авт. кол. Петрушенко В.Л. – Львів, Магнолія плюс. – 2003. – С. 10-17.

Тема 3. Філософія і філософування

Після освоєння матеріалу треба:

* Знати:

• що таке філософування;

• сутність софійного і епістемного способів філософування;

• діалектику і метафізику як методів реалізації софійного і епістемного способів філософування.

* Вміти:

• розрізняти філософування та інші способи осягнення світу;

• пояснювати софійний характер філософії, її плюралістичність, діалогічність;

• застосовувати принципи, закони і категорії діалектики до аналізу теоретичних і практичних питань.

* Розуміти:

• протилежність діалектичного і метафізичного способів осягнення дійсності;

• рефлексивний характер філософського мислення;

• значення діалектичного методу для науки і практики.

План викладу:

1. Філософування як особливий різновид теоретичного осягнення світу. Поняття рефлексії та її види. Особливість філософської рефлексії.

2. Софійний та епістемний способи філософування. Діалектика та метафізика як методи їх реалізації.

3. Діалектика як система законів, принципів і категорій.

Ключові терміни і поняття

Філософування – категоріальне (понятійне) мислення, що прагне осягнути сутність, головне, загальне, в основі якого лежить відношення “людина-світ”, причинно-наслідкові зв’язки і взаємозалежності.

Софійний спосіб філософування – плюралістичний, діалогічний підхід, націлений на пошуки відповіді на корінні питання буття у їх багатоманітних проявах і варіантах тлумачення.

Епістемний спосіб філософування (від грецьк. – епістема – знання, наука) – унітарний, однозначний погляд, спрямований на осягнення істини.

Рефлексія (від лат. – обернення назад) – здатність людської свідомості і думки осмислювати і усвідомлювати свої власні форми і передумови.

Закон (від грецьк. – звичай, закон) – об’єктивний, істотний, необхідний, сталий зв’язок або відношення між явищами.

Діалектика (від грецьк. – вести бесіду) – теорія і метод, згідно яких будь-який предмет і явище слід розглядати у взаємозв’язку, взаємодії і розвитку.

Принцип (від лат. – основа, першопочаток) – корінна ідея, логічна підстава теорії, вихідні положення, які систематизують увесь зміст теорії в систему взаємозв’язаних логічних тверджень.

Метафізика (від грецьк. – після фізики) – 1) філософське вчення про надчуттєві принципи і першооснови буття; 2) метод, протилежний діалектиці.