План семінарського заняття

1. Духовна діяльність, її особливості. Поняття духовності. Душа і дух. Проблема подолання бездуховності.

2. Походження і сутність свідомості як філософська проблема. Структура і функції свідомості. Несвідоме.

3. Самосвідомість, її рівні і форми. Сутність національної самосвідомості.

Теми рефератів

1. Суттєві ознаки людської свідомості та її принципова відмінність від психіки тварин.

2. Свідомість і самосвідомість.

3. Свідомість і несвідоме.

4. Свідомість і мова.

5. Духовний світ людини, основні його прояви і ознаки.

Питання для самостійного опрацювання і самоконтролю

1. Кого М.Гоголь називав “мертвими душами”?

2. Розкрийте поняття “душевний” і “бездушний”.

3. Яку людину Ви назвали б бездуховною?

4. Відмінність філософського і релігійного тлумачення духовності.

5. Як Ви розумієте, що свідомість не тільки відображає об’єктивний світ, але й творить його?

6. Поясніть поняття “свідомість” і “несвідоме”.

7. Основні принципи політичної свідомості і політичної культури.

Література

1. Бичко І. Свідомість /Бичко І. Філософський енциклопедичний словник. – К., Абрис, 2002. – С.567.

2. Возняк В. Контрапункт душі і духа. Досвід тотального розділення /Возняк В. Філософська і соціологічна думка. – К., 1993. – № 7-8.

3. Горак Г.І. Філософія: Курс лекцій /Горак Г.І. – К., Вілбор, 1997. – Розділ VІ.

4. Крымский С.Б. Контуры духовности: новые контексты идентификации/ Крымский С.Б. Вопросы философии. – М., 1992. – № 12.

5. Петрушенко В.Л. Філософія: Курс лекцій. Навчальний посібник /Петрушенко В.Л. – Львів, Магнолія плюс, 2004. – Тема 12.

6. Філософія. Курс лекцій: Навчальний посібник /Авт. кол. Бичко І.В. – К., Либідь, І993. – Лекція 19.

7. Філософія. Посібник / Авт. кол. Причепій Є.М. – К., Академія, 2001. – С. 317-334.

8. Лой А.М. Проблема свідомості: історичний: досвід /Лой А.М. Філософська і соціологічна думка. – К., 1992. – № 7.

9. Філософія. Навчальний посібник /Авт. кол. Надольний І.Ф. – К., 1997. – Теми 9, 19.

10. Практикум з філософії /Авт. кол. Петрушенко В.Л. – Львів. Магнолія плюс. – 2003. – Тема 11.

Тема 7. Проблема пізнання у філософії

Після освоєння матеріалу треба:

* Знати:

• основні види, рівні і форми пізнання;

• неспроможність агностицизму;

• існуючі в філософії тлумачення істини, її співвідношення з життєвою правдою.

* Вміти:

• пояснювати принцип пізнаванності світу і неспроможність агностицизму;

• пояснювати процесуальний характер пізнання у його рівнях і формах;

• пояснювати відмінність між істиною і правдою.

* Розуміти:

• цілісний, системний та процесуальний характер пізнавальної діяльності;

• багатоаспектність філософського поняття істини;

• практичне значення пізнавального процесу.

План викладу:

1. Проблема пізнаваності світу в філософії. Сутність пізнання.

2. Діалектика пізнання, його види, рівні і форми,

3. Поняття істини та її критерії. Істина і правда.

Ключові терміни і поняття

Агностицизм (від грецьк. – непізнаний) – напрям у філософії, прихильники якого заперечують пізнаванність суті речей, об’єктивної істини.

Гносеологія (від грецьк. – вчення про пізнання), одна з головних філософських дисциплін, яка досліджує закономірності людського пізнання.

Істина – адекватне відтворення дійсності в пізнанні, відповідність знання дійсному стану речей.

Релятивізм (від лат. – відносний), який абсолютизує мінливість, суб’єктивність істини.

Догматизм (від грецьк. – думка, рішення, вчення) – надмірне наголошування на незмінності знань, ідей, принципів.

Скептицизм (від грецьк. – недовірливий) – гносеологічна позиція, яка полягає у сумніві щодо існування істини і надійних критеріїв її встановлення.