1. Адміністративне регулювання:

• реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

• встановлення вимог та обмежень щодо діяльності

банків;

• застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

• нагляд за діяльністю банків;

• надання рекомендацій щодо діяльності банків.

2. Індикативне регулювання:

• встановлення обов’язкових економічних нормативів;

• встановлення норм обов’язкових резервів банків;

• встановлення норм відрахувань до резервів на покрит­тя ризиків від активних операцій;

• визначення процентної політики;

• рефінансування банків;

• кореспонденських відносини;

• управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

• операції з цінними паперами на відкритому ринку;

• експорту та імпорту капіталу.

Основна мета здійснення нагляду - стабільність банківської системи та захист інтересів вкладників і кредиторів банку щодо безпеки зберігання коштів клієнтів на банківських рахунках.

Комерційні банки зобов’язані подавати відповідно до ст. 69 зазначеного Закону Національному банку України фінансову і статистичну звітність щодо роботи банку, його операцій, ліквідності, платоспроможності, прибутковості з метою оцінки фінансового стану банку.

Річна фінансова звітність, що подається до Національного банку України, має бути щорічно перевірена незалежним аудитором з обов’язковим поданням аудиторського висновку про те, чи відображає наданий фінансовий звіт дійсний фінансовий стан банку.

У ст. 71 згаданого Закону вказується, що кожний банк є об’єктом перевірки інспекторами Національного банку України чи аудиторами, призначеними Національним банком України.

Перевірки здійснюються з метою визначення рівня безпеки і стабільності операцій банку, достовірності звітності банку і дотримання законодавства України про банки і банківську діяльність, а також нормативно-правових актів Національного банку України.

Значну роль у забезпечені фінансової стійкості банків відіграє система банківського нагляду, що функціонує як єдиний механізм у складі центрального апарату та регіональних управлінь НБУ. На рівні центрального апарату НБУ ця система представлена Комісією з питань нагляду і регулювання діяльності банків, департаментів та управління, до якої входять:

• департамент реєстрації та ліцензування банків;

• департамент безвиїзного нагляду;

• департамент інспектування банків;

• департамент з питань роботи з проблемними банками;

• управління координації з питань банківського нагляду.

Система банківського нагляду на рівні регіонального

управління НБУ також представлена Комісією з питань нагляду і регулювання діяльності банків і відповідних структурних підрозділів. Основні напрями діяльності цих підрозділів:

• підготовка висновків щодо можливості реєстрації новостворених банків, а також надання банкам ліцензій на здійснення банківських операцій;

• падання дозволів на відкриття банківських установ і на здійснення ними банківських операцій;

• інспектування банків і банківських установ;

• оброблення економічної інформації;

• здійснення нагляду за банками, які отримали сукупний рейтинг “ сильний ” (1), “ задовільний ” (2) та “ посередній ” (3).

Регулятивно-наглядові органи використовують різні форми і методи регулювання банківської діяльності та банківського нагляду. До основних повноважень регулятивно-наглядових органів належать такі:

• регулювати доступ до банківської системи. Це означає, по-перше, можливість визначати певні вимоги й умови, що є обов’язковими для отримання ліцензії на право здійснювати банківську діяльність, і, по-друге, здійснювати нагляд за дотриманням цих вимог та умов;

• забезпечувати розумне регулювання діяльністю банків, тобто таке, яке, з одного боку, не обмежує їхньої самостійності в підтримуванні фінансової стабільності, а з іншого - передбачає певні вимоги до банків, наприклад, стосов­но адекватності капіталу, ліквідності, дотримання нормативів, що регламентують банківські ризики;

• регулярно отримувати від банків звітність і проводити інспекційні перевірки в банках;

• застосовувати заходи примусового впливу щодо проблемних банків, зокрема, забороняти оголошення та виплату дивідендів, накладати штрафи тощо;

• брати неплатоспроможні банки під контроль, приз­начати тимчасову адміністрацію в такі банки, призупиняти їхню діяльність, організовувати реорганізацію та ліквідацію банків.

В Україні згідно із Законом України “ Про банки і банківську діяльність ”, а також із законопроектом “ Про Національний банк України ” функції банківського регулювання та нагляду здійснює НБУ. Що стосується регулятивної функції, то її виконують різні департаменти центрального апарату НБУ з урахуванням їхнього функціонального призначення. Так, діяльність комерційних банків на валютному ринку регулює департамент валютного регулювання, департамент готівково-грошового обігу регламентує порядок роботи банків із готівковою національною валютою, департамент

бухгалтерського обліку та розрахунків визначає порядок бухгалтерського обліку та звітності в банках тощо.

Регулятивно-наглядові органи використовують різні фор­ми і методи регулювання банківської діяльності та банківського нагляду. Нагляд за банками НБУ та його установами традиційно здійснюють двома методами: