- •Лекція 1
- •1. Релігієзнавство як наука
- •2. Релігія як форма суспільної свідомості
- •3. Структура релігії
- •4. Основні функції релігії
- •5. Класифікація релігій світу
- •Лекція 2
- •1. Родоплемінні релігії
- •2. Національні релігії
- •Лекція 3
- •1. Основні положення буддизму
- •2. Напрями та течії буддизму
- •Лекція 4
- •1. Виникнення християнства і основні етапи його розвитку
- •2. Християнське віровчення
- •3. Основні напрямки християнства: католицизм, православ’я, протестантизм
- •Лекція 5
- •1. Виникнення ісламу
- •2. Основні положення ісламу
- •Лекція 6
- •1. Поняття свободи совісті як конституційно-правової категорії
- •2. Закон "Про свободу совісті та релігійні організації в Україні"
- •Лекція 7
- •1. Причини появи релігійних новацій в Україні
- •2. Неохристиянство
- •3. Релігії орієнталістського напрямку
- •4. Синтетичні релігії
- •5. Неоязичництво
- •6. Сайєнтологічні рухи
Лекція 6
СВОБОДА СОВІСТІ В УКРАЇНІ
План
1. Поняття свободи совісті як конституційно-правової категорії.
2. Закон "Про свободу совісті та релігійні організації в Україні".
1. Поняття свободи совісті як конституційно-правової категорії
Як поняття "свобода совісті" відображає умови, за яких можливе вільне духовне становлення, розвиток особистості, утвердження її суверенітету, її самостійності. Свобода совісті — право громадян сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відправляти релігійні культи або дотримуватися атеїстичного світогляду.
Важливим для визначення змісту свободи совісті є розуміння деяких головних положень, які надають можливість відокремити свободу совісті від інших свобод, що існують в межах розгляду релігійних стосунків. Совість — здатність особистості формулювати свої моральні обов’язки, вимагати від себе їх повного виконання, здійснювати моральний самоконтроль і самооцінку своїх димок і вчинків.
Свобода релігії — це правові, суспільно-політичні, економічні можливості й гарантії для вільного самовизначення і самореалізації особистості, незалежного функціонування релігійних організацій та їх інститутів. Зрозуміло, свобода релігії надає можливість для вибору релігії, але не дає змоги відмовитись від неї. Досить близько до свободи релігії стоїть таке поняття як "свобода віросповідання" — законодавчо гарантоване право особистості вільно, без зовнішнього примусу обирати, сповідувати будь-яку релігію, задовольняти свої релігійні потреби, здійснювати інші культові дії відповідно до своєї релігійної орієнтації.. Різниця полягає в тому, що, здійснюючи свободу віросповідання, людина має можливість відкрито сповідувати обрану релігію.
Свобода в релігії — це межі свободи, в яких, згідно з віросповіданням, може реалізуватися ініціатива та самодіяльність віруючих щодо тлумачення головних положень віровчення, відправлення культів. При такому тлумаченні людині надається можливість свободи совісті, але у межах однієї обраної релігії. Свобода церкви — законодавчо закріплене й гарантоване державою право на вільну діяльність церкви та інших релігійних організацій в межах їх функціонального призначення, організаційно-управлінських потреб. Це надає можливість церквам, релігійних організаціям та установам автономно виконувати свою діяльність незалежно від державної політики та державних діячів.
Можливість реалізації свободи совісті у будь-якій країні пов’язується, насамперед, із сукупністю правових норм та гарантій для їх здійснення. Таким чином, свобода совісті постає як правова категорія. Згідно з Конституцією України, свобода совісті — це право на свободу світогляду і віросповідання. Конституційне визначення є концептуально головним положенням для осмислення і реалізації свободи совісті у нашій державі кожним громадянином України. Це означає, що кожна людина, віруюча чи невіруюча, має рівні можливості щодо реалізації своїх духовних потреб. У статті 35 II розділу Конституції України відзначається, що право на свободу світогляду і віросповідання включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноосібне чи колективно релігійні культи й ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.
Церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа — від церкви. Ніхто не може бути увільнений від своїх обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі, якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов’язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
