2. Основні положення ісламу

Іслам містить декілька головних догматів, визнання та безумовне виконання яких є обов’язковим для всіх мусульман. Базовою частиною догматів стає іман, що тлумачиться як свідчення про об’єкт віри. У Корані в першу чергу про себе свідчить Бог; відповідь віруючого — це ніби повернене Аллахові свідчення. Мусульманські богослови виділяють чотири предмети віри:

• віра в Аллаха як єдиного Бога, який є всемогутнім творцем, всесутнім володарем світу;

• віра в расул (посланників Аллаха) і Коран. У Корані названо 28 пророків, особливо виділені п’ятеро: Нух (біблійний Ной), з котрим Бог відновив "союз"; Ібрахім (Авраам), загальний праотець арабів та євреїв, фундатор єдинобожжя; Муса (Мойсей), якому Бог дав Тору для "синів ізраїлевих"; Іса (Ісус Христос), через якого Бог переказав християнам Євангеліє; нарешті, Мухаммед — "печать пророків", що завершує низку пророцтв. Через Мухаммеда Аллах надав людям Коран, що сприймається як слово боже, як те, що зроблено самим Богом;

• віра в Малаїка (ангелів), що підпорядковуються Богові, служать для зв’язку з пророками та людьми, передаючи розпорядження і розкриваючиволю Аллаха. Найбільш наближені до Господа Джибраїл ("святий дух"), що являвся Мухаммедові для передачі текстів "небесної книги"; Ізраїл — ангел смерті, що знає долі людські, але не знає терміну смерті кожного; вісник Страшного Суду Ісрафіл, що тричі на день оплакує страждання грішників у пеклі; Мікал — пов’язаний із мусульманською магічною практикою. Кожний мусульманин має двох ангелів, котрі фіксують його добрі і злі вчинки і знаходяться за плечима людини;

• віра в безсмертя душі, воскресіння після смерті та Судний день. На Страшному суді Аллах буде допитувати кожного з живих і мертвих. Заступництво Мухаммеда може пом’якшити долю грішників, спонукати Аллаха пробачити їх та направити до раю. Ті ж, хто не увірував у ясні знамення Аллаха, хто вважав неправдою день суду, хто обвинувачував Мухаммеда, а тим самим і Бога, у брехні, хто закоханий лише у життя ближнє і багатство та самомилується власним успіхом, — потраплять до пекла — джаханам.

Іман — це частина більш загального поняття — дін, котре визначається як божественне установлення, що веде людей до спасіння, і насамперед має на увазі повинності, продиктовані людині самим Аллахом. До дін включені благі справи — ісхан та "п’ять стовпів ісламу" — найважливіші культові приписання:

1. Сповідання єдинобожжя і пророчої місії Мухаммеда. Проголошення в присутності хоча б двох мусульман — головного положення символу віри — "Немає Бога, крім Аллаха, і Мухаммед — посланник Божий". Уведене слово "ашхадо" "свідчу" робить іновірця правовірним.

2. Намаз — щоденна п’ятикратна молитва, що повинна промовлятися на зорі, у південь, у другій половині дня, на заході сонця, на початку ночі. Проголошення встановлених молитовних формул супроводжується уклонами, вставанням на коліна, паданням ниць, сидінням на підлозі з підгорнутими ногами тощо. Молитися можна у будь-якому чистому місці, ставши на спеціальний килим або розстелений верхній одяг. По п’ятницях рекомендується здійснювати колективний намаз (салять) у мечеті.

3. Саум (ураза) — 30-денний піст у дев’ятому місяці рамадан, що переривається щоденно з вечора до ранку.

4. Закят — спочатку був добровільною очисною милостинею в ім’я Аллаха, а потім перетворився в обов’язковий податок з майна (1/40 частка річного прибутку). Крім закята існує ще садака — добровільне пожертвування.

5. Виконання п’ятого припису — хаджа — паломництва — не є обов’язковим, але заохочується. Ті, хто відвідав Мекку та її святині храм Каабу, джерело Зем-зем та інші, у дні свята жертвопринесення отримують почесне найменування — хаджи.

Однією зі складових мусульманського культу є шаріат — зведення норм права, моралі, релігійних приписів і ритуалів, що регулюють приватне і громадське життя віруючих. Шаріат був остаточно оформлений у ХІ - ХП ст. Його джерелом є Коран та Суна (звичай, приклад) — збірка хадісів, речей та дій Мухаммеда.

Важливу роль у культовій системі ісламу відіграють релігійні свята, серед яких найбільш визнаними є наступні: 1) Ураза-байрам, що припадає па початок наступного за рамаданом місяця і триває три дні; правовірний мусульманин після завершення посту зобов’язаний зробити представникові духовенства фітр — підношення у натуральному чи грошовому вигляді; 2) Курбан-байра — свято жертвопринесення; 3) Маулюд — день народження Мухаммеда, що супроводжується читанням молитов та проповідей у мечетях, частуванням та принесенням дарів духівництву.

Коран і Суна — джерела мусульманського віровчення. Коран — "Читання" того, що повідомляв своєму посланнику протягом майже двадцяти років (610-632) Милостивий та Милосердний Господь — Аллах. За змістом у Корані виділяють міфологію ісламу, іудаїстичні та християнські погляди, оформлені в ритуальні ісламські приписи, стародавні арабські звичаї, мусульманське законодавство, аравійські історичні сказання, арабський фольклор. У структурі Корану 114 глав, що називаються сурами, котрі складаються з аятів — ритмічних завершених фраз, основних коранічного тексту.

Іслам має і свій Святий Переказ — Суну, що складається з хасидів — коротких оповідей про діяння та висловлювання пророка Мухаммсда.

У головних релігійних культових будівлях існує розгалуженний штат служителів на чолі з муфтієм. Як вища посадова особа він обирається на з’їздах духівництва та віруючих. У країнах, де іслам є державною релігією, муфтій призначається урядом. Центр мусульманського релігійного життя — мечеть, де проводяться богослужіння, читаються проповіді, відбуваються різноманітні обряди, організовується навчання дітей. При найзначніших мечетях відкривають духовні школи — медресе, де готують майбутніх священнослужителів, богословів та законознавців.

Таким чином, мусульманство являє собою нерозривну єдність віросповідання, державно-правових установлень та певної форми культури. Проте, воно не являє собою єдиної релігійної організації; ще у VII ст. сформувалися його головні течії: сунізм ( близько 90 % мусульман є його прихильниками) та шиїзм. На відміну від сунітів, що за основу віровчення і культу приймають всі головні положення ісламу, сформульовані в Корані і Суні, шиїти мають свій власний переказ — ах-бари — де наводяться інші імена тих, хто переказував.

Одним з основних догматів шиїтського ісламу є вчення про імамат (верховну владу в мусульманській державі). Спочатку функції імама виконував сам Мухаммед, після його смерті — халіф.

В Україні головним регіоном поширення ісламу є Крим. З 1242 року, коли він був завойований монголо-татарами і увійшов до складу Золотої Орди, більшість його населення стає мусульманами-сунітами. Нині мусульманські релігійні громади діють в структурі трьох об’єднань — Духовного управління мусульман України (ДУМУ), Незалежного ДУМУ та ДУМ Криму.