2. Закон "Про свободу совісті та релігійні організації в Україні"

Детальніше різні аспект свободи совісті пояснюються в прийнятому в 1991 році Законі "Про свободу совісті та релігійні організації в Україні". Стаття 3 даного Закону дозволяє виокремити декілька основних прав, що конкретизують свободу совісті:

1. Мати, обирати та змінювати релігію або переконання за власним вибором.

2. Одноосібне чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої.

3. Відправляти релігійні культи.

4. Відкрито виявляти і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання.

Крім цих головних прав, існує ще низка правових норм, що презентують систему правових гарантій. До них належать:

• заборона примусу відносно громадян під час визначення ними свого ставлення до релігії, до сповідання чи несповідання віровчень, до участі чи неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і ритуалах тощо;

• заборона формувати обов’язкові переконання і світогляд, виховання дітей відповідно до власних переконань і ставлення до релігії;

• рівність громадян перед законом незалежно від ставлення до релігії;

• заборона втручання релігійних організацій у діяльність інших релігійних організацій, проповідування у будь-якій формі ворожнечі, нетерпимості до невіруючих і віруючих інших віросповідань;

• невтручання держави в діяльність релігійних організацій, що здійснюється в межах закону, а також відмова фінансувати діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії;

• рівноправність усіх релігій, віросповідань і релігійних організацій перед законом;

• заборона встановлювати будь-які переваги чи обмеження однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших;

• релігійні організації не допускаються до виконання державних функцій;

• релігійним організаціям забороняється брати участь у діяльності політичних партій, надавати політичним партіям фінансову підтримку, висувати кандидатів до органів державної влади, нести агітацію або фінансування виборчих компанії, кандидатів до цих органів;

• священнослужителі мають, право на участь у політичному житті нарівні з усіма громадянами;

• релігійна організація після реєстрації стає юридичною особою;

• на всіх працюючих у релігійних об’єднаннях поширюється чинне законодавство про працю, порядок оподаткування, соціального страхування і забезпечення;

• доходи релігійних громад не оподатковуються;

• державна система освіти має світський характер;

• громадяни мають дозвіл опановувати релігійне віровчення та здобувати релігійну освіту індивідуально або разом з іншими, вільно обираючи мову навчання;

• викладачі релігійних віровчень і релігійні провідники зобов’язані виховувати своїх слухачів у дусі терпимості і поваги до громадян, що не сповідують релігії, та до віруючих інших віросповідань.

Отже, в Україні свобода совісті є конституційним принципом і нормою державного права, що сприяє вільному існуванню багатьох релігійних проявів, вільнодумства та атеїзму. Кожен формує своє духовне життя згідно зі своїми власними почуттями, обирає для себе ту чи іншу форму релігії, або ж має право дивитися на світ, у якому панує людина та діють природні закони, без допомоги фантастичних істот — тобто очима атеїста.