4.2. Договори міни: поняття та особливості

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язалася передати іншій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Характеристика договору міни (бартеру):

1. Предметом договору є товар, тобто матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи. Крім того, згідно із ч. 5 ст. 715 ЦК договором міни може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Відповідно до ч. 4 ст. 293 ГК не може бути об’єктом міни (бартеру) майно, віднесене законодавством до основних фондів; яке належить до державної або комунальної власності, у разі якщо друга сторона договору міни (бартеру) не є відповідно державним чи комунальним підприємством.

2. Міна (бартер) може здійснюватися як суто господарська операція із притаманними їй обмеженнями, зокрема щодо її суб'єктів, або як цивільно-правова, за якої таких обмежень немає.

3. Згідно з ч. 2 ст. 293 ГК (ч. 2 ст. 715 ЦК) сторона договору міни вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін. Тому до договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін (ч. 5 ст. 293 ГК).

4. Товар передається сторонами у власність, повне господарське відання чи оперативне управління. Як і у випадку з договорами купівлі-продажу, поставки, контрактації, правила щодо яких застосовуються до договорів міни, конкретний правовий режим майна, що передається та, відповідно, набувається, залежить від правового статусу сторін договору міни.

5. Обмін товарами, роботами, послугами за договорами міни (бартеру) не опосередковується рухом грошових коштів, що є головною відмінністю цих договорів від договору купівлі-продажу.

6. Обмін товарів (робіт, послуг), зазвичай, відбувається на основі еквівалентності їх вартості, що, в свою чергу, нерозривно пов'язане із визначенням ціни товарів (робіт, послуг), що обмінюються. Сторони договорів міни і бартеру мають право самостійно визначати їх вартість без обмежень.

Згідно з ч. 3 ст. 293 ГК за погодженням сторін можлива грошова доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості, якщо це не суперечить законодавству. Таке саме положення міститься у ч. 3 ст. 715 ЦК.

7. Строки договорів міни та бартеру в межах України законодавством не встановлені, тому у цьому питанні можливе застосування положень щодо договорів купівлі-продажу, поставки, контрактації.

8. Договір міни (бартеру) є консенсуальним, двостороннім, оплатним і вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма його істотними умовами.

4.3. Договір безоплатної передачі (дарування)

За договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язався передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безвідплатне майно (дарунок) у власність.

Характеристика договору дарування:

1. Предметом договору дарування можуть бути як матеріальні, нематеріальні активи та цінні папери, так і грошові кошти. Дарунком можуть бути майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому.

2. За договором товари надаються безоплатно на умовах, що не передбачають грошової або іншої компенсації вартості таких матеріальних цінностей і нематеріальних активів чи їх повернення.

На договори дарування, як і на договори купівлі-продажу, поширюються обмеження стосовно можливості певних суб’єктів набувати у власність майно за договором дарування.

3. Різновидом договору дарування є договір про пожертву. Згідно зі ст. 729 ЦК пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей для досягнення ними певної, наперед обумовленої мети. Специфіка його полягає в тому, що пожертвувач має право здійснювати контроль за використанням пожертви відповідно до мети, встановленої договором про пожертву і, відповідно, вимагати розірвання договору про пожертву, якщо пожертва використовується не за призначенням (ст. 730 ЦК).

4. Сторонами договору дарування можуть бути юридичні та фізичні особи, в тому числі суб’єкти підприємництва, держава Україна, територіальні громади.

Юридичні особи укладають такі договори у межах спеціальної правосуб’єктності, обсяги якої встановлюються їх установчими документами. Ч. 3 ст. 720 ЦК встановлює, що юридичні особи – суб’єкти підприємництва можуть укладати договір дарування між собою, якщо право здійснювати дарування прямо встановлено установчим документом дарувальника. Це положення не поширюється на право юридичної особи укладати договір пожертви з певними обмеженнями щодо підприємств державної форми власності.

5. Момент передання дару зазначається в договорі дарування: до, під час або після укладення договору.

6. Вимоги щодо форми договору дарування передбачені ст. 719 ЦК, ст. 181 ГК, ст.ст. 205 – 210 ЦК. Договір дарування предметів особистого користування та побутового призначення може бути укладений усно. Договір дарування нерухомої речі, дарування валютних цінностей на суму, яка перевищує 50-кратний розмір н.м.д.г. укладається у письмовій формі і піддягає нотаріальному посвідченню. У письмовій формі укладається договір дарування: майнового права; з обов'язком передати дарунок у майбутньому; рухомих речей, які мають особливу цінність.

7. Договір вважається укладеним з моменту передачі майна обдаровуваному і є реальним договором. Договір про пожертву також є реальним, проте є укладеним з моменту прийняття пожертви (ст. 729 ЦК). Договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому є консенсуальним договором, оскільки у разі настання встановленого строку або певної обставини, обдаровуваний має право вимагати передання дарунка або відшкодування його вартості (ч. 2 ст. 723 ЦК) і вважається укладеним з моменту досягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами.

8. Законодавством встановлені особливості розірвання договору дарування. Згідно ст. 727 ЦК дарувальник має право вимагати розірвання договору нерухомого майна чи особливо цінного майна, якщо обдарований умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей. Дарувальник має право вимагати розірвання договору, якщо обдаровуваний створює загрозу безповоротної втрати дарунка, що має для дарувальника велику матеріальну цінність, а також якщо внаслідок недбалого ставлення обдаровуваного до речі, що становить історичну, наукову. культурну цінність, ця річ може бути знищена або істотно пошкоджена.