Господарські зв'язки в торгівлі

Господарські зв'язки між постачальниками і покупцями то­варів — широкі поняття. Сюди входять економічні, організаційні, комерційні, адміністративно-правові, фінансові й інші відносини, що складаються між покупцями і постачальниками в процесі по­стачань товарів.

Система господарських зв'язків торгівлі з промисловістю — найважливіша складова частина господарського механізму краї­ни, що представляє сукупність форм, методів і важелів взаємодії підприємств, об'єднань, фірм, галузей народного господарства зі споживачами продукції [5, с. 197].

Раціональні господарські зв'язки сприяють планомірному розвитку економіки, збалансованості попиту та пропозиції, своє­часного постачання продукції і товарів народного споживання покупцям.

Система господарських зв'язків включає, зокрема: участь тор­говельних організацій і підприємств у розробці промисловими підприємствами (об'єднаннями, фірмами) планів виробництва товарів за допомогою заявок, які подаються, і замовлень; госпо­дарські договори; контроль за дотриманням договірних зобов'я­зань; застосування економічних санкцій; участь у роботі товарних бірж і оптових ярмарків; перевірку якості (експертизу) товарів, які поставляються; встановлення оптимальних фінансових взаємин; застосування адміністративно-правових норм і інші взаємини.

95

Нові умови господарювання, зв'язані з переходом до ринко­вої економіки, зажадали значного розширення самостійності і рівноправності партнерів за договором, усунення зайвої регла­ментації, переходу до економічних методів керування, до вільно­го продажу товарів, підвищення ролі господарського договору.

Господарські зв'язки між постачальниками і покупцями то­варів, комерційні взаємини між партнерами за договором поста­чання, забезпечення і виконання зобов'язань, договірні взаєми­ни регулюються цивільним кодексом України, господарським кодексом України, які є основними нормативно-правовими до­кументами.

Необхідність якнайшвидшого пристосування торгівлі до умов ринкової економіки вимагає організації чіткого функціонування господарських зв'язків торговельних підприємств із постачаль­никами товарів. У цьому відношенні особливу актуальність набу­вають прямі договірні зв'язки торговельних підприємств із ви­робниками товарів.

Під прямими договірними зв'язками маються на увазі безпо­середні договірні взаємини між виготовлювачами і покупцями товарів.

Під виготовлювачами і покупцями товарів слід розуміти: ви-готовлювач-підприємство, організація, установа чи громадянин-підприємець, який виробляє товари для реалізації; покупець — торговельне підприємство, організація, установа чи громадянин-підприємець, що реалізує товари оптом або вроздріб.

Становлення ринкових відносин привело до істотного збіль­шення надходження товарів у торговельні підприємства безпо­середньо від виробничих підприємств за рахунок скорочення надходження від оптових підприємств і інших комерційних посе­редників.

Це пояснюється тим, що роздрібна торгівля при встановленні прямих договірних зв'язків з виготовлювачами товарів має більше доходів, ніж при постачанні товарів через оптову ланку.

Ефективність прямих господарських зв'язків виражається в закупівлях товарів у виготовлювачів за нижчими цінами за раху­нок скорочення числа посередників, що беруть участь у торго­вельному обороті, а отже, зменшення величини торговельних надбавок, установлюваних кожним посередником.

96

Організація прямих договірних зв'язків роздрібних торговель­них підприємств із виробничими підприємствами щодо поста­чання товарів простого асортименту (хлібобулочних виробів, пива, безалкогольних напоїв, борошна, крупи, вино-горілчаних виробів, молочних продуктів, овочів, фруктів і ін.) являє собою найбільш раціональну й економічно доцільну форму організації господарських зв'язків.

Організація прямих договірних зв'язків роздрібних підприємств із виробничими підприємствах щодо постачання товарів складного асортименту (тканин, швейних товарів, три­котажу, панчішно-шкарпеткових виробів, взуття, галантереї, культтоварів і ін.) надзвичайно ускладнена через ряд організа­ційно-економічних, торговельних, транспортних та інших фак­торів (необхідність підсортування виробів на оптових складах, постачання товарів великими партіями, звуження асортименту, величина роздрібного товарообігу, значна відстань постачаль­ників від роздрібної мережі й ін.). Тому роль оптових ланок у постачанні товарами складного асортименту роздрібних торго­вельних підприємств залишається в ринковій економіці досить

високою.

Світовий досвід і вітчизняна практика показують, що функці­онування ефективних господарських зв'язків між постачальника­ми і покупцями товарів немислимі без участі оптових ланок, що виступають у ролі активного комерційного посередника.

Важливим завданням оптових підприємств є встановлення прямих договірних зв'язків з підприємствами — виготовлювача­ми по товарах складного асортименту, тобто на відміну від роз­дрібних підприємств оптові підприємства, що мають більш значні обсяги товарообігу ніж роздрібні, і складські приміщення, які мають, можуть одержувати товари від постачальників — виго­товлювачів у розмірах транзитних відвантажень з необхідною ча­стотою для комплектування широкого асортименту і регулярно­го постачання товарами роздрібної торговельної мережі.

Правове регулювання взаємозв'язків між суб'єктами ринку

Майнові — господарські зобов'язання, що виникають між суб'єк­тами господарювання або між суб'єктами, що господарюють —

97

юридичними особами на підставі господарських договорів, — є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Укладення господарського договору обов'язкове для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання яко­го є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, перед­бачених законом, чи мається пряма вказівка закону щодо обо­в'язковості висновку договору для визначених категорій суб'єктів господарювання або органів державної влади чи органів місце­вого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть виз­начати зміст договору на основі:

• вільного волевиявлення, коли сторони мають право погод­ жувати за своїм розсудом будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

• зразка договору, рекомендованого органом керування суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені зразковим договором, чи доповнювати його зміст;

• типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів Ук­ раїни, або у випадках, передбачених законом, іншим орга­ ном державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкрети­ зувати його умови;

• договору приєднання, запропонованого однією сторо­ ною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти при вступі в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Зміст договору, що укладається на підставі дер­ жавного замовлення, повинен відповідати цьому замов­ ленню.

Господарські договори укладають за правилами, установле­ними Цивільним кодексом України й іншими нормативно-право­вими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст господарського договору містить умови договору, виз­начені угодою його сторін, спрямовані на встановлення, зміну чи припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторона­ми, так і прийняті ними як обов'язкові умови договору відповід­но до законодавства.

98

Господарський договір вважається складеним, якщо між сто­ронами в передбачених законом порядку і формі досягнуто зго­ди по всіх його істотних умовах. Істотними є умови, визнані та­кими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також умови, по яких за вимогою однієї зі сторін повинна бути досяг­нута угода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну і термін дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визнача­ти найменування (номенклатуру, асортимент) і кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Вимоги щодо якості предмета договору визначаються відповідно до обов'язкових для сторін нормативних документів, зазначених в статті 15 дійсного Кодексу, а при їхній відсутності — у договірному порядку, з дот­риманням умов, що забезпечують захист інтересів кінцевих спо­живачів товарів і послуг.

Ціна в господарському договорі визначається в порядку, ус­тановленому дійсним Кодексом, іншими законами, актами Кабі­нету Міністрів України. За згодою сторін в господарському дого­ворі можуть бути передбачені доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості чи виконання робіт у скорочений термін порівняно з нормативним.

При визнанні погодженою стороною в договорі ціни, що по­рушує вимоги антимонопольно-конкурентного законодавства, антимонопольний орган має право зажадати від сторін зміни умови договору за ціною.

Терміном дії господарського договору є час, протягом якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли в сторін до укла­дання ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачене інше. Закінчення терміну дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Господарський договір за загальним правилом складається у формі єдиного документа, підписаного сторонами і скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів спро­щеним способом, тобто шляхом обміну листами, факсограмами,

99

телеграмами, телефонограмами і т.п., а також шляхом підтверд­ження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не вста­новлені спеціальні вимоги до форми і порядку складання даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований кожною зі сторін. У разі якщо проект договору складений як єдиний документ, він надається іншій стороні в двох примірниках.

Сторона, яка одержала проект договору, при згоді з його умовами оформляє договір відповідно до вимог і повертає один примірник договору іншій стороні чи направляє відповідь на лист, факсограму і т.п. у двадцятиденний термін після одержання до­говору.

При наявності заперечень щодо окремих умов договору сто­рона, що одержала проект договору, складає протокол розбіж­ностей, про що робиться застереження в договорі, і в двадцяти­денний термін направляє іншій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

Сторона, що одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, у цей же термін вжити заходів для врегулювання розбіжностей з іншою стороною і включити в договір усі прийняті пропозиції, а розбіж­ності, що залишилися неурегульованими, передати в цей же термін у суд, якщо на це мається згода іншої сторони.

Договори можуть укладатися на різні терміни — від 1 до 5 років. Також можуть бути укладені короткострокові, сезонні до­говори, договори одноразового постачання. Щоб полегшити чи прискорити оформлення договірних відносин застосовується пролонгація — продовження договору. При цьому сторони по­годжують асортимент товарів, що поставляються, і складають специфікацію.

Зміна і розірвання господарських договорів в однобічному порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Сторона договору, що вважає необхідним змінити чи розір­ вати договір, повинна направити пропозицію про це іншій сто­ роні за договором. ,

Сторона договору, що одержала пропозицію про зміну чщ розірвання договору, у двадцятиденний термін після одержання^

100 ■'■■.

пропозиції повідомляє іншу сторону про результати його розг­ляду.

У разі якщо сторони не дійшли згоди про зміну (розірванні) договору чи у випадку неотримання відповіді у встановлений термін з урахуванням часу поштового обороту, зацікавлена сто­рона має право передати суперечку на дозвіл суду.

Якщо судовим рішенням договір змінений або розірваний, договір вважається зміненим чи розірваним з дня набуття чин­ності даного рішення, якщо інший термін набуття чинності не встановлений за рішенням суду.

У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відпо­відно до змінених умов щодо предмета, місця, термінів виконан­ня і т.п.

У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

У разі зміни чи розірвання договору зобов'язання змінюєть­ся або припиняється з моменту досягнення угоди про зміну чи розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється чи розривається в судовому порядку, зобов'язання змінюється чи припиняється з моменту набуття чинності рішення суду про зміну чи розірвання договору.

Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними по зобов'язаннях до моменту зміни чи розірван­ня договору, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однієї зі сторін, друга сторона може ви­магати відшкодування збитків, заподіяних зміною чи розірван­ням договору.

Господарський договір як документ, що регламентує господарські зв'язки

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) пе­редає чи зобов'язується передати майно (товар) у власність іншої сторони (покупцеві), а покупець приймає чи зобов'язується прий­няти майно (товар) і сплатити за нього визначену грошову суму.

Договір починається зі статутної частини чи преамбули, у яку входить назва документа (договір постачання, договір

101

одноразового постачання і т.д.), його порядковий номер, дата укладення договору, точна і повна назва сторін, а також посади, прізвища, імена, по батькові представників сторін, що підписали договір.

Предметом договору закупівлі-продажу може бути товар, наявний у продавця на момент укладення договору чи такий, котрий буде створений (придбаний, отриманий) продавцем у майбутньому. ^

Предметом договору закупівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору закупівлі-продажу майнових прав застосо­вуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає зі змісту чи характеру цих прав.

Предметом договору закупівлі-продажу може бути право ви­моги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору закупівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про поступку права вимоги, якщо інше не встановлено договором чи законом.

До договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору закупівлі-продажу валютних цінно­стей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів закупівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Особливості договору закупівлі-продажу окремих видів май­на можуть установлюватися законом.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначе­ний договором закупівлі-продажу.

Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві належні йому документи (технічний паспорт, сертифікат якості і т.п.), які стосуються товару і які підлягають передачі разом з то­варом відповідно до договору чи актів цивільного законодавства. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві в термін, ус­тановлений договором закупівлі-продажу.

Обов'язок продавця передати покупцеві вважається викона­ним в момент:

• вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця поставити товар;

• надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

102

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо в термін, установлений договором він готовий до передачі покуп­цеві в належному місці і покупець інформований про це. Готовий до передачі товар має бути відповідним чином ідентифікований для цілей даного договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок про­давця доставити товар чи передати товар у місце його перебу­вання, обов'язок продавця передати товар покупцю вважається виконаним в момент здачі товару перевізнику чи організації зв'яз­ку для поставки покупцю.

У разі відмовлення продавця передати проданий товар, по­купець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуаль­ними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимо­ги у відповідності до статті 620 господарського Кодексу України.

Якщо продавець не передає покупцеві речі і документи, що стосуються товару і які належать передачі відповідно до догово­ру чи актів цивільного законодавства, покупець має право уста­новити йому розумний термін для їх передачі.

Якщо речі чи документи, які стосуються товару не передані продавцем у встановлений термін, покупець має право відмови­тися від договору і повернути товар продавцеві.

Якщо право власності переходить до покупця раніше пере­дачі товару, продавець зобов'язаний до передачі зберігати то­вар не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витра­ти покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

Кількість продажних товарів встановлюється в договорі у відповідних одиницях виміру чи в грошовому вираженні.

Умова щодо кількості товарів може бути погоджена шляхом встановлення в договорі порядку його визначення.

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передачі відсутнього товару чи відмовитися від переданого товару і його оплати, а якщо він оплачений, вимага­ти повернення сплаченої за нього грошової суми.

103

Якщо продавець передав покупцеві товар у більшій кількості, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець зобо­в'язаний сповістити про це продавця. Якщо в розумний термін після одержання такого повідомлення продавець не розпорядить­ся товаром, покупець має право прийняти весь товар, якщо інше не встановлено договором.

У разі прийняття покупцем товару у великій кількості, чим це встановлено договором купівлі-продажу, він зобов'язаний опла­тити додатково прийнятий товар за ціною, встановленою для товару, прийнятого відповідно до договору, якщо інша ціна не встановлена за домовленістю сторін.

Якщо за договором купівлі-продажу передачі підлягає товар у визначеному співвідношенні за видами, моделями, розмірами, кольором чи іншими ознаками (асортимент), продавець зобо­в'язаний передати покупцеві товар в асортименті, погодженому сторонами

Якщо договором купівлі-продажу асортимент товару не вста­новлений чи асортимент не був визначений у порядку, установ­леному договором, але із суті зобов'язання випливає, що товар підлягає передачі покупцеві в асортименті, продавець має право передати покупцеві товар в асортименті виходячи з потреб по­купця, що були відомі продавцеві на момент висновку договору, або відмовитися від договору.

Якщо продавець передає товар в асортименті, який не відпо­відає умовам договору купівлі-продажу, покупець має право відмовитися від його прийняття й оплати, а якщо він вже опла­чений, — вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Якщо продавець передав покупцеві частину товару, асорти­мент якого відповідає умовам договору купівлі-продажу, і части­на товару з порушенням асортименту, покупець має право на свій вибір:

1. прийняти частину товару, який відповідає умовам догово­ ру, і відмовитися від іншого товару;

2. відмовитися від усього товару;

3. вимагати заміни частини товару, який не відповідає асор­ тименту, товаром в асортименті, установленому договором;

4. прийняти весь товар.

104

У разі відмовлення від товару, асортимент якого не відпові­дає умовам договору купівлі-продажу, чи пред'явлення вимог про заміну цього товару, покупець має право відмовитися від оплати цього товару, а якщо він вже оплачений, вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Товар, асортимент якого не відповідає умовам договору, є прийнятим, якщо покупець у розумний термін після його одер­жання не повідомив продавця про своє відмовлення від нього.

Якщо покупець не відмовився від товару, асортимент якого не відповідає умові договору купівлі-продажу, він зобов'язаний оплатити товар за ціною, погодженою з продавцем.

Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу.

У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору був сповіщений покуп­цем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відпов­ідно до цієї мети.

У разі продажу товару за зразком і (чи) по опису продавець повинен передати покупцеві товар, що відповідає зразку і (чи)

опису.

Якщо законом установлені вимоги щодо якості товару, про­давець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відповідає

цим вимогам.

Продавець і покупець можуть домовитися про передачу то­вару більш високої якості порівняно з вимогами, установленими

законом.

Товар, який продавець передає чи зобов'язаний передати покупцю, повинен відповідати вимогам до його якості в момент його передачі покупцеві, якщо інший момент визначення відпо­відності товарів цим вимогам не встановлений договором купівлі-продажу.

Договором чи законом може бути встановлений термін, про­тягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний термін). Гарантія якості товару поширюється і на всі комплекту­ючі вироби, якщо інше не встановлено договором. Гарантійний

105

термін обчислюється з моменту передачі товарів покупцеві, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу Гарантійний термін, установлений договором купівлі-продажу, продовжуєть­ся на час, протягом якого покупець не міг використовувати то­вар у зв'язку з обставинами, що залежать від продавця, до усу­нення їх продавцем.

Гарантійний термін продовжується на час, протягом якого товар не міг використовуватися в зв'язку з виявленими в ньому недоліками за умови повідомлення про це продавця. Гарантій­ний термін на комплектуючі вироби прирівнюється до гарантій­ного терміну на основний виріб і починає діяти одночасно з ним.

У разі заміни товару (комплектуючого виробу) неналежної якості на товар (комплектуючий виріб), що відповідає умовам договору, гарантійний термін на нього починає діяти з моменту заміни.

Законом чи іншими нормативно-правовими актами може бути встановлений термін, після закінчення якого товар вважається непридатним для використання за призначенням (термін придат­ності).

Термін придатності товару визначається періодом часу, що обчислюється з дня його виготовлення і протягом якого товар є придатним для використання, або терміном придатності (датою), до настання якого товар є придатним для використання.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, на який установлений термін придатності, з таким розрахунком, щоб він міг бути використаний за призначенням до закінчення цього тер­міну.

Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання його за призна­ченням, жадати від продавця за своїм вибором:

1. пропорційного зменшення ціни;

2. безоплатного усунення недоліків товару в розумний термін;

3. відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (вияв­лення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких зв'язане з непропорційними витратами чи витратами часу, не­доліків, що виникли неодноразово, з'явилися знову після їх усу­нення) покупець має право за своїм вибором:

106

1. відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2. вимагати заміни товару.

Якщо продавець товару неналежної якості не є його виготов­лювачем, вимоги щодо заміни, безоплатного усунення недоліків товару і відшкодування збитків можуть бути пред'явлені до про­давця чи виготовлювача товару.

Продавець відповідає за недоліки товару, якщо покупець до­веде, що вони виникли до передачі його покупцеві чи з причин, що існували до цього моменту.

Якщо продавцем надані гаранти якості щодо товару, прода­вець відповідає за його недоліки, якщо не доведе, що вони ви­никли після його передачі покупцеві внаслідок порушення покуп­цем правил користування чи збереження товару, дій третіх осіб, чи випадків нездоланної сили. Покупець має право висунути вимоги в зв'язку з недоліками товару за умови, якщо недоліки були виявлені у встановлений термін.

Якщо на товар не встановлений гарантійний термін чи термін придатності, вимога в зв'язку з його недоліками може бути пред'яв­лена покупцем за умови, що недоліки були виявлені протягом ро­зумного терміну, але в межах двох років, а щодо нерухомого майна в межах трьох років із дня передачі товару покупцеві, якщо договором чи законом не встановлений більш тривалий термін. Термін для виявлення недоліків товару, який перевозився або був відправлений поштою, обчислюється з дня одержання това­ру в місці його призначення.

Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, що відпо­відає умовам договору купівлі-продажу щодо комплектності.

Якщо договором купівлі-продажу не встановлена комп­лектність товару, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, комплектність якого визначається звичаями ділового обо­роту чи іншими вимогами, які звичайно пред'являються.

Якщо договором купівлі-продажу встановлений обов'язок продавця передати покупцеві визначений набір товару в комп­лекті (комплект товару), зобов'язання є виконаними з моменту передачі всього товару, включеного в комплект.

Продавець зобов'язаний передати весь товар, що входить у комплект одночасно, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язань.

107

У разі передачі некомплектного товару покупець має право за своїм вибором жадати від продавця:

1. пропорційного зменшення ціни;

2. доукомплектування товару в розумний термін.

Якщо продавець у розумний термін не доукомплектував то­вар, покупець має право на свій вибір вимагати заміни некомп­лектного товару на комплектний; відмовитися від договору і ви­магати повернення сплаченої грошової суми.

Продавець зобов'язаний передати покупцю товар у тарі і (чи) упаковці, якщо інше не встановлено договором чи не випливає із суті зобов'язання.

Обов'язок передачі товару в тарі і (чи) упаковці не поширюєть­ся на товари, які за своїм характеромІне-вимагають тари і (чи) упаковки.

Товар має бути переданий у тарі і (чи) упаковці звичайним для нього способом, а через відсутність такого — способом, який забезпечує схоронність товару цього роду при звичайних умо­вах збереження і транспортування, якщо договором не установ­лені вимоги щодо тари і (чи) упаковки.

Продавець, що здійснює підприємницьку діяльність, зобов'я­заний передати покупцеві товар у тарі і (чи) упаковці, які відпові­дають вимогам, встановленим актами цивільного законодавства.

Якщо продавець передає покупцеві товар без тари і (чи) упа­ковки, в неналежній тарі і (чи) упаковці, покупець має право жада­ти від продавця передачі товару в належній тарі і (чи) чи упаковці, заміни неналежної тари і (чи) упаковки, якщо інше не випливає із суті зобов'язання чи характеру товару, або пред'явити до нього інші вимоги, що випливають з передачі товару неналежної якості

Ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна вка­зується в договорі в гривнях. Ціни в зовнішньоекономічних дого­ворах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін.

Суб'єкти господарювання можуть використовувати в госпо­дарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни і регуль­овані ціни — граничні рівні цін чи граничні відхилення від дер­жавних фіксованих цін.

Якщо продавець не вжив необхідних заходів для узгодження ціни в розумний термін, покупець оплачує товар за ціною, яка на

108

момент укладення договору звичайно застосовувалася до ана­логічного товару.

Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановле­ною в договорі купівлі-продажу.

Якщо ціна встановлена залежно від ваги товару, вона визна­чається по вазі нетто, якщо інше не встановлено договором купівлі-продажу.

Якщо договором купівлі-продажу встановлено, що ціна това­ру підлягає зміні залежно від показників, які визначають ціну то­вару ( собівартість, витрати і т.п.), але при цьому не визначений спосіб її перегляду, ціна визначається виходячи зі співвідношен­ня цих показників на момент укладення договору і на момент

передачі товару.

Якщо продавець прострочив виконання обов'язку щодо пе­редачі товару, ціна визначається виходячи зі співвідношення цих показників на момент укладення договору і на день передачі товару, встановлений у договорі.

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття чи прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо до­говором чи актами цивільного законодавства не встановлений інший термін оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну пе­реданого товару. Договором купівлі-продажу може бути перед­бачена розстрочка платежу.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вима­гати оплати товару і сплати відсотків за користування чужих коштів.

Якщо покупець відмовився прийняти й оплатити товар, про­давець має право на свій вибір вимагати оплати товару чи відмо­витися від договору купівлі-продажу.

Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві, крім нео-плачених, також і інші товари, він має право призупинити пере­дачу цих товарів до повної оплати усіх раніше переданих товарів, якщо інше не встановлено договором чи актами цивільного за­конодавства.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково чи повністю оплатити товар до його передачі продавцем (попе­редня оплата), покупець повинен здійснити оплату в термін, ус­тановлений договором.

109

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати, не передав товар у встановлений термін, покупець має право ви­магати передачі оплачених товарів чи повернення суми поперед­ньої оплати.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений продаж товару в кредит з відстрочкою чи з розстрочкою платежу.

Товари продаються в кредит за цінами, які діють на день про­дажу. Зміна ціни на товари, продані в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кре­дит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару

З моменту передачі товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцеві належить право застави на цей товар.

Договором про продаж товару в кредит може бути передба­чена оплата товару з розстрочкою платежу.

Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочку платежу є ціна товару, порядок, терміни і розміри платежів.

Якщо покупець не здійснює у встановлений договором термін чергового платежу за проданий з розстрочкою платежу і пере­даний йому товар, продавець має право відмовитися від дого­вору і вимагати повернення проданого товару.

Договором може бути встановлено, що право власності на переданий покупцю товар зберігається за продавцем до оплати товару чи настання інших обставин. У цьому випадку покупець не має права до переходу до нього права власності розпоряд­жатися товаром, якщо інше не встановлено договором, законом чи не випливає з призначення і властивостей товару.

Якщо покупець прострочив оплату товару, продавець має право вимагати від нього повернення товару.

Продавець має право вимагати від покупця повернення то­вару також у разі ненастання обставин, за якими право власності на товар повинне перейти до покупця.

Підприємства повинні вживати всіх необхідних заходів щодо виконання договору. У цих цілях сторони вправі застосовува­ти майнові санкції за порушення зобов'язань, передбачених

110

договором і законодавством. Майнова відповідальність (санкція) застосовується як засіб впливу навинну сторону з метою спону­кати її до належного, тобто повного і своєчасного виконання зо­бов'язання. Санкції встановлюються у формі штрафу, неустой­ки, пені, відшкодування збитків. Штраф встановлюється в процентному вираженні чи у визначеній грошовій сумі за неви­конання чи неналежне виконання того чи іншого договірного зо­бов'язання. Неустойка (одноразовий платіж) стягується з поста­чальника за прострочення постачання чи недопоставку товарів у процентному вираженні до вартості не поставлених у термін то-нарів по окремих найменуваннях асортименту. Пеня — це наро­стаюча неустойка, яка нараховується за прострочення виконан­ня зобов'язань (наприклад, пеня в розмірі 0,03% за кожний день прострочення оплати рахунка).

Крім стягнення санкцій, кожна зі сторін вправі вимагати від іншої сторони відшкодування заподіяних порушенням договору ібитків у частині, яка покривається цими санкціями. Наприклад, ібитки, нанесені покупцем (одержувачем) у зв'язку з постачан­ням їм товарів неналежної якості, а також некомплектні відшко­довуються постачальником понад суми штрафу.

Сплата штрафних санкцій за невиконання чи неналежне ви­конання господарського зобов'язання не звільняє боржника від пиконання зобов'язання.

За порушення господарських зобов'язань до суб'єктів гос­подарювання і інших учасників господарських відносин можуть застосовуватися оперативно — господарські санкції — заходи оперативного впливу на правопорушника з метою припинення чи попередження повторення порушення зобов'язань, що зас­тосовуються самими сторонами зобов'язань в однобічному порядку.

До суб'єкта, що порушив господарське зобов'язання, можуть Пути застосовані лише ті оперативно-господарські санкції, зас-іосування яких передбачене договором.

У господарських договорах сторони можуть передбачати за­стосування таких видів оперативно-господарських санкцій:

1) однобічне відмовлення від виконання свого зобов'язання правомочною стороною, зі звільненням її від відповідальності за це — при порушенні зобов'язань іншою стороною;

111

• відмовлення від сплати по зобов'язанню, яке виконано не­ належним чином чи достроково виконано боржником без згоди іншої сторони;

• відстрочка відвантаження продукції чи виконання робіт внаслідок прострочення виставляння акредитива платни­ ком, припинення видачі банківських позичок і т.д.

2. відмовлення правомочною стороною зобов'язання від прийняття подальшого виконання зобов'язання, порушеного іншою стороною, або повернення в однобічному порядку вико­ наного кредитором по зобов'язанню (списання з рахунка борж­ ника в безакцептному порядку коштів, сплачених за неякісну про­ дукцію, і т.п.);

3. встановлення в однобічному порядку на майбутнє додат­ кових гарантій належного виконання зобов'язань стороною, що порушила зобов'язання: зміна порядку оплати продукції (робіт, послуг), переведення платника на попередню оплату продукції (робіт, послуг) або на оплату після перевірки їх якості і т.п.;

4. відмовлення від установлення на майбутнє господарських відносин зі стороною, що порушує зобов'язання.

В умовах ринкової економіки результати діяльності правово­го підприємства значною мірою визначаються надійною систе­мою договірних відносин. Система договірних відносин допус­кає використання торговельними підприємствами в комерційній і господарській діяльності різні види договорів купівлі-продажів. Це договори купівлі-продажу, договори постачання, договори міни (бартерні операції), оренди, договори — поручительства, перевезення вантажів і т.д.

Договір купівлі — продажу передбачає, що одна сторона (про­давець) зобов'язана передати іншій стороні (покупцеві) у власність товар, а покупець зобов'язаний прийняти цей товар і сплатити за нього визначену суму. У цьому договорі встановлю­ються обсяги купівлі-продажу товару, способи платежу, умови і терміни постачання, відповідальність за порушення договірних обов'язків. Договір купівлі-продажу укладається на товар, який є в наявності у продавця. Різновидом договору купівлі-продажу є договори одноразового постачання. Договір постачання відрізня­ється тим, що постачальник (він же виробник, продавець) зобо­в'язаний передати покупцю у встановлений термін, а покупець •,

112

зобов'язаний прийняти цей товар і оплатити його в термін, вста­новлений в договорі. Договір постачання на відміну від договору купівлі — продажу укладається на постачання товарів, які плану­ються виготовити в майбутньому.

Договір контрактації укладається між виробниками сільсько­господарської продукції виготовлювача. Виробник зобов'язуєть­ся передати вирощену сільськогосподарську продукцію заготів­нику, який здійснює закупівлю цієї продукції для переробки чи продажу. Заготівник продукції повинен продукцію прийняти в місці знаходження і забезпечити вивіз.

Договір продажу підприємства — це договір, при якому про­давець зобов'язується передати у власність покупця підприєм­ство в цілому як майновий комплекс, за винятком прав і зобо­в'язань, які продавець має право передавати іншим особам.

Договір міни (бартерної операції) відрізняється тим, що кож­на зі сторін зобов'язується передати у власність іншої сторони один товар в обмін на інший.

Договір оренди — сутність цього договору в тому, що орендо­давець зобов'язується надати орендарю майно за плату в тим­часове користування. Майновий найм забезпечує економічно доцільним способом нормальну діяльність багатьох торговель­них підприємств, що вимагають тимчасово технічних засобів і іншого майна, виробничих, адміністративних, торговельних і складських приміщень.

2.3. Організація оптових закупівель товарів

Роль комерційної оцінки потреби в товарах і послугах для досягнення комерційного успіху

Закупівельна робота є основою комерційної діяльності. З неї фактично починається комерційна робота. Щоб продати товар, продавцеві необхідно мати свій в розпорядженні товар, реалізо­вуючи який він отримає прибуток.

Спеціалісти-комерсанти повинні добре знати організацію і технологію закупівельної роботи у роздрібних постачальників, знаходити оптимальних комерційних партнерів по закупівлі

113

товарів, забезпечувати точне і обов'язкове виконання умов до­говорів поставки товарів.

Визначення потреби в товарах і послугах необхідне для досяг­нення комерційного успіху торговельного підприємства. Попит — це форма ринкового виявлення потреби. Вивчення і прогнозуван­ня купівельного попиту є необхідною умовою-ефективного вико­ристовування маркетингу для успішної комерційної роботи по закупівлях товарів. Теорія і практика маркетингу виробили цілий арсенал засобів і способів вивчення і прогнозування купівельно­го попиту, які необхідно використовувати при організації опто­вих закупівель товарів. Тому оптові закупівлі слід починати з вив­чення попиту, потреб покупців на товари, купівельних намірів і інших факторів, що формують попит. Попит на товари формуєть­ся під впливом численних економічних, соціальних, демографіч­них, і інших факторів, які постійно змінюються в процесі розвит­ку суспільного виробництва. Оптово-торговельні підприємства, обслуговуючи певний територіально-економічний район і конк­ретних покупців, вивчають як обсяг купівельного попиту на ті або інші види товарів, так і асортиментну структуру попиту. Для цьо­го торговельними підприємствами використовуються різні мето­ди вивчення і прогнозування попиту. До них слід віднести опера­тивний облік продажу товарів і рух товарних запасів за минулий період, вивчення і узагальнення заявок і замовлень роздрібних торговельних підприємств на придбання і поставку товарів, облік і аналіз незадоволеного попиту оптових покупців, проведення асортиментних і кон'юнктурних нарад з покупцями, економіко-математичні методи прогнозування попиту і т.д.

Для вивчення і прогнозування попиту на великих і середніх торговельних підприємствах створюються маркетингові служби, однією з основних функцій яких є вивчення як загального обсягу попиту (місткості ринку), так і внутрішньогрупової структури по­питу на товари, що закуповуються.

Керуючись результатами маркетингових досліджень, оптові бази, комерційні фірми і інші оптові покупці будують свою полі­тику закупівель, укладаючи довгострокові угоди з постачальни­ками товарів, на які очікується підвищення попиту. Інформація маркетингових служб дозволяє оптовим покупцям завчасно підготуватися до зміни постачальників морально застарілих

114

товарів на інші, що освоюють випуск досконаліших або нових то­варів.

Для розрахунку потреби в товарах можуть бути використані різні методи (нормативний метод визначення потреб в товарах, метод використання коефіцієнта еластичності, балансовий метод та ін.). У кожному конкретному випадку вибір методики диктуєть­ся умовами, в яких працює торговельне підприємство, умовами прогнозу, інформаційним забезпеченням і іншими факторами.

Суть, мета і принципи закупівельної роботи

Основою комерційної діяльності в торгівлі є закупівельна ро­бота, її основним завданням є вигідне придбання товару з ме­тою задоволення споживацького попиту. Головна функція товар­ного обігу зводиться до зміни форми вартості за формулою

Д-Т і Т1-Д1.

Формула розкриває суть комерційної роботи в торгівлі: підпри­ємець, маючи в своєму розпорядженні певну суму грошових коштів, закуповує товар, який потім перетворить в грошові кошти з деяким збільшенням (прибутком). Виходячи з основної функції товарного обігу можна сказати, що комерційна робота в торгівлі починається із закупівлі товарів з метою подальшого їх продажу.

За своєю економічною природою закупівля є оптовим або дрібнооптовим товарообігом, здійснюваним торговельними підприємствами (юридичними особами) або приватними особа­ми з метою подальшого перепродажу закуплених товарів і отри­мання прибутку.

Правильно організовані оптові закупівлі дають можливість сформувати необхідний торговельний асортимент товарів для постачання населенню або роздрібній торговельній мережі, здійснювати дію на виробників товарів відповідно до вимог купі­вельного попиту, забезпечити ефективну роботу торгівельного підприємства.

В умовах ринкової економіки організація і технологія закупі­вельної роботи в Україні зазнала корінних змін: прийшла епоха вільних ринкових відносин, що характеризується:

— свободою вибору партнера, контрагента по закупівлі то­варів;

115

• множинністю джерел закупівлі (постачальників);

• рівноправністю партнерів;

• збільшеною роллю договорів, контрактів на поставку товарів;

• саморегулюванням процесів поставки товарів;

• свободою ціноутворення;

• конкуренцією постачальників і покупців;

• економічною відповідальністю сторін;

• ініціативою, самостійністю і заповзятливістю комерсанта при закупівлі товарів.

Комерційна робота з оптових закупівель товарів складається з таких етапів:

• вивчення та прогнозування купівельного попиту з метою обґрунтування комерційних рішень з оптових закупівель товарів;

• виявлення і вивчення джерел закупівлі, вибір постачаль­ ників і каналів просування товарів;

• організація раціональних господарських зв'язків з постачаль­ никами товарів, включаючи розробку і складання договорів поставки, подання замовлень і заявок постачальникам;

• організація і технологія закупівель безпосередньо у вироб­ ників товарів, посередників, на товарних біржах, аукціонах, у імпортерів і інших постачальників;

— організація обліку і контролю за оптовими закупівлями. Комерційна робота з оптових закупівель товарів в ринкових

умовах повинна базуватися на принципах сучасного маркетингу. За допомогою методів маркетингу комерційні працівники, керів­ники, менеджери торговельного підприємств отримують необ­хідну інформацію про те, які вироби і чому хочуть купувати спо­живачі, про ціни, які споживачі готові заплатити, про те, в яких регіонах попит на дані вироби найвищий, де збут або закупівля продукції може принести найбільший прибуток.

Організація і форми оптових закупівель, порядок і технологія їх оформлення

З постачальниками товарів повинні бути встановлені раціо­нальні господарські зв'язки, переважно прямі і довгострокові договірні взаємостосунки, які дозволяють закуповувати товари

116

як у постачальників-виробників на стабільній договірній основі, так і в оптових посередників при економічній і організаційній вигідності цієї закупівлі.

Основною формою господарських зв'язків з постачальника­ми товарів є договір поставки товарів. Закупівля сільськогоспо­дарської продукції у її виробників може здійснюватися на основі договору контракції. В системі господарських взаємостосунків з постачальниками можуть також використовуватися заявки і за­мовлення покупців.

При епізодичній поставці товарів або одноразовій закупівлі партій товарів закупівля може здійснюватися шляхом висунення оферту, його акцепту і оформлення товарно-транспортних доку­ментів без укладення єдиного письмового договору поставки.

Організація обліку і контролю за оптовими закупівлями — важлива частка комерційної роботи. Метою оперативного обліку і контролю оптових закупівель є здійснення повсякденного на­гляду за ходом виконання постачальниками договорів поставки для забезпечення своєчасного і безперебійного надходження товарів в злагодженому асортименті, належної якості і кількості.

Успішному проведенню закупівельної роботи сприяє розробка комерційним апаратом оперативних планів закупівель, що перед­бачають суми товарів, що підлягають закупівлі, терміни укладення договорів, а також узгодження і уточнення специфікацій і відван­таження товарів, відповідальних осіб за проведення закупівель.

Суть, значення і джерела комерційної інформації

Ринкова економіка зобов'язує комерсанта — підприємця при­ховувати з комерційних міркувань інформацію, що містить відо­мості про різні сторони і сфери виробничо-господарської, управ­лінської, науково-технічної, фінансової діяльності фірми.

Ретельне приховання комерційної інформації забезпечує підприємству економічну стійкість і переваги перед конкурента­ми. В більшості випадків комерсанту доводиться самому визна­чити, що в його бізнесі є комерційною таємницею, а що ні. Як правило, предметом комерційної таємниці є всі, властиві дано­му підприємству, торговельні особливості, індивідуальні деталі комерційної діяльності, ділові зв'язки та інше.

117

Успішне здійснення комерційної діяльності неможливе без постійного аналізу і обліку торговельними підприємствамйінфор-мації, що характеризує ситуацію на ринку товарів і послуг. її прий­нято називати комерційною інформацією.

Призначення комерційної інформації полягає в тому, що вона дозволяє торговельним фірмам проводити аналіз своєї комер­ційної діяльності, планувати її і здійснювати контроль за резуль­татами цієї діяльності, тобто за отриманням прибутку.

Отримати достовірну комерційну інформацію можна шляхом проведення комплексних маркетингових досліджень. Проте пе­ред тим як вкладати грошові кошти в проведення досліджень, добір і аналіз інформації, необхідно провести порівняльну оцінку витрат і значущості можливих результатів. Якщо приріст прибут­ку від використовування комерційної інформації перевищить приріст витрат на її отримання, то проведення маркетингових досліджень є доцільним.

Комерційну інформацію можна отримати як з внутрішніх, так і з зовнішніх джерел. До числа внутрішніх джерел відносяться статистична і бухгалтерська звітність підприємства, дані опера­тивного обліку результатів комерційної діяльності. Таким чином можна отримати інформацію про хід реалізації товарів, витрати на продаж, про товарні запаси, хід закупівель, виконання дого­вірних зобов'язань постачальниками, прибутки підприємства, витрати на рекламу і маркетинг та ін.

Як зовнішні джерела комерційної інформації використовують: дані зовнішньої статистики, публіковані в засобах масової інфор­мації зведення про стан ринку, а також інформацію, отриману при спеціальних обстеженнях. Використовуючи цю інформацію, мож­на виявити тенденції розвитку товарообігу, особливості попиту населення на відповідні товари. Дуже важливою є інформація про чисельність і склад населення, склад сімей, доходи і т.д.

Останнім часом все більшого поширення набуває купівля інформації у різних фірм, основним видом діяльності яких є «ви­робництво і продаж чистої інформації».

Види комерційної інформації, їх характеристика

До комерційної інформації слід відносити інформацію про: 118

• покупців і мотиви покупок;

• вимоги ринку до товару;

• кон'юнктуру ринку;

• конкурентне середовище;

• потенційні можливості торговельного підприємства і його конкурентоспроможність.

Розглянемо значення окремих видів інформації в комерційній діяльності торговельного підприємства.

Інформація про покупців і мотиви покупок є основною для прийняття комерційних рішень. Аналіз цієї інформації дозволяє ухвалити рішення, що знижують ризик випуску або закупівлі не­ходових товарів, а також рішення, що забезпечують збільшення обсягів реалізації товарів, зміцнення фінансової стійкості підпри­ємства. Такою інформацією може бути: чисельність обслугову­ваного населення, його склад, рівень доходів; національні та інші традиції і звичаї; типи покупців і т.д. Використовуючи цю інфор­мацію, комерційні структури можуть проводити більш цілеспря­мовану роботу з покупцями, створюючи тим самим умови для збільшення обсягів продажів товарів і поліпшення економічних показників своєї діяльності.

Інформація про вимоги ринку до товару необхідна для того, щоб торговельне підприємство могло здійснити правильний вибір товарів і послуг, які воно запропонує покупцям. Тому комерційні служби повинні добре знати властивості і особливості товарів, а також те, якою мірою вони відповідають запитам покупців. Не­обхідно також надати увагу дослідженню «життєвого циклу» то­вару, тобто періоду, протягом якого товар знаходиться на ринку. Важливе значення має інформація про конкурентоспроможність товару. Вона визначається як сукупність характеристик товару, що відрізняють його від аналогічних товарів по мірі задоволення потреб конкретного споживача. Тобто це здатність товару забез­печити комерційний успіх в умовах конкуренції.

Необхідно мати на увазі, що ціна товару має безпосередній зв'язок з його якістю. Комерційні служби торговельного підпри­ємства повинні мати в своєму розпорядженні інформацію про те, що ціни на товари належним чином відображають їх якість. При цьому слід враховувати і престижність товару, яка визначається мірою його визнання на ринку, позитивною громадською думкою

119

про нього. У зв'язку з цим існує ще і поняття престижних цін. Встановлюючи ціни на товари і послуги, підприємство повинне мати свою в розпорядженні інформацію про верхні і нижні межі цін, які встановлюють конкретні групи споживачів.

Вивчаючи інформацію про вимоги ринку до товару, особливу увагу слід приділити упаковці і рекламному оформленню товару. Вони повинні підкреслювати переваги товару, сприяти приско­ренню його реалізації і т.д.

Інформація про кон'юнктуру ринку дає можливість комерцій­ним службам досліджувати попит і пропозицію на ринку і його сегментах, ємкість і характер ринку, рівень цін, умови ринкової конкуренції і інші аспекти з метою прийняття необхідних комер­ційних рішень.

Інформацією про попит населення є відомості, що характе­ризують об'єм, структуру, закономірності і тенденції його роз­витку. Сюди ж відноситься інформація про причини зміни попи­ту, особливості його формування і розвитку. Все це є базою для обґрунтовування потреби в товарах як в загальному обсягу, так і в асортиментному розрізі.

Визначити товарну пропозицію можна за допомогою інфор­мації про обсяги, структуру і динаміку виробництва, про товарні запаси, про товари-новинки і т.д.

. Серед іншої інформації про кон'юнктуру ринку важливе зна­чення має інформація про географічне становище і місцерозта-шування ринку, його межі і регіональні відмінності, ємкість і міру відвертості, міру насиченості товарами і рівень цін та ін.

Інформація про конкурентне середовище дозволяє комер­ційним структурам об'єктивно оцінити їх реальне становище на ринку, оскільки в умовах ринкової економіки, високої насиченості ринку товарами конкуренція створює передумови для приведен­ня ринкових цін відповідно до дійсної вартості і якості товарів. Тому, вивчаючи конкурентів-постачальників товарів, слід вияви­ти їх позицію на ринку, вивчити характеристику пропонованих ним товарів, їх фінансове становище, надійність і гарантії при вико­нанні договірних зобов'язань і іншу інформацію. Не менш ретель­ним повинне має вивчення конкурентів-покупців, при якому слід виділити їх сильні і слабкі сторони і об'єктивно оцінити позицію свого підприємства на ринку.

120

Інформація про потенційні можливості торговельного підпри­ємства і його конкурентоспроможності необхідна для оцінки сильних і слабких сторін його діяльності з тим, щоб можна було правильно визначити напрями розвитку підприємства, що забез­печують його стійкий економічний стан. З цією метою аналізу­ються показники, що характеризують економічний потенціал і господарську діяльність підприємства.

При аналізі конкурентоспроможності підприємства врахову­ють користування передової технології і нової техніки, наявність конкурентоспроможності товару і послуг, фінансову стійкість і імідж підприємства. Все це дозволяє визначити потенційні мож­ливості підприємства і виробити заходи щодо зміцнення його конкурентних позицій на ринку.