В’яжучі засоби

При безпосередньому контакті з клітинами та тканинами ущільнюють їх з утворенням захисної плівки на поверхні шкіри, слизової оболонки та ран. Проявляють болезаспокійливу, протизапальну дію, знижують секрецію травних залоз.

Танін (Tanninum) – це галодубильна кислота. Отримують із чорнильних горішків (наростів на листях дуба) , велика кількість таніну міститься в свіжозавареному чаї. Застосовують у вигляді 1 – 2% р-ну при запальних захворюваннях порожнини рота, носа, гортані та зіву; 3 – 10% р-ни і мазі застосовують для обробки опікових поверхонь, при виразках, тріщинах, пролежнях; 0,5% р-н використовують для промивання шлунка при отруєнні алкалоїдами та солями важких металів. Із деякими алкалоїдами (морфін, кокаїн, атропін, нікотин, фізостигмін) препарат утворює нестійкі сполуки, тому промивні води треба ретельно видаляти з шлунка. Протипоказане застосування таніну у вигляді клізм при тріщинах прямої кишки. В цих випадках можливе утворення судинних тромбів із наступною емболією. Не застосовують танін всередину як проти проносний засіб, оскільки він зв’язується з білками слизової оболонки шлунка і шлункового вмісту, а при підвищенні дози викликає втрату апетиту та розлади травлення.

Кора дуба (Cortex Quercus) містить 8% дубильних речовин, що зумовлює його в’яжучі властивості. Відвар кори дуба використовують при запальних процесах ротової порожнини, горла, кровоточивості ясен, а також для лікування опіків, зменшення пітливості шкіри.

В’яжучу дію проявляють також трава звіробою, ягоди чорниці, листя шавлії, квітки ромашки тощо. Їх застосовують при запальних процесах ротової порожнини і горла, а також внутрішньо при колітах, виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки.

Вісмуту нітрат основний (Bismuthi subnitras) – в’яжучий засіб неорганічного походження. Призначають зовнішньо у мазях та присипках при запальних процесах шкіри, внутрішньо при виразковій хворобі шлунка та дванадцятипалої кишки, ентеритах, колітах. Широко застосовують також комбіновані препарати – таблетки «Вікалін», «Вікаїр», а також вісмуту субцитрат – «Де-нол».

Обволікаючі засоби

• це індиферентні речовини, які здатні утворювати колоїдні розчини, що покривають захисною плівкою слизові оболонки або шкіру та захищають їх від подразнень. На відміну від в’яжучих засобів, обволікаючі не проявляють протизапальної дії.

Застосовують їх:

• при запальних та виразкових процесах на слизових оболонках травного каналу;

• при отруєнні кислотами, лугами тощо;

• для зменшення подразнюючої дії лікарських препаратів в складі мікстур, клізм

До обволікаючих засобів належать крохмаль, насіння льону, кореневища та коріння алтеї лікарської, а також продукти харчування – молоко, розчин яєчного білка, відвари з вівсяної крупи.

Адсорбуючі засоби

• це індиферентні порошки, які внаслідок високої поверхневої активності мають здатність до поглинання різних речовин.

Активоване вугілля, або карболен ( Carbo activatus, Carbolenum) має високу активну поверхню, що вимірюється сотнями квадратних метрів на 1 г речовини, за рахунок чого здатен адсорбувати гази, алкалоїди, токсини, солі важких металів. Із шлунково-кишкового тракту не всмоктується. Застосовують при метеоризмі по 1 – 2 г 3 – 4 р/д; при гострих отруєннях по 20 – 50 г у вигляді водної суспензії всередину або ж через зонд після або під час промивання шлунка.

У наш час великого поширення набувають ентеросорбенти – речовини, які застосовують для поглинання різноманітних сполук у просвіті кишечника. Одночасно вони мають здатність виводити з організму отруйні, баластні, біологічно активні та потенційно небезпечні речовини після поглинання їх у травному тракті. До ентеросорбентів належать: вуглецеві марки СКН, полісорб, ентеродез, пектини, харчові волокна, поліфепан. Клінічний досвід показує, що ентеросорбція ефективна при харчових, медикаментозних, промислових отруєннях, при захворюваннях органів травлення, серцево-судинної, дихальної, ендокринної систем, алергічних захворюваннях, лікуванні гестозів вагіних.