Блювотні засоби

• блювотні засоби центральної дії:апоморфіну гідро хлорид

• блювотні засоби рефлекторної дії: настій трави термопсису, розчин аміаку, міді сульфат, цинку сульфат.

Ці препарати спричинюють антиперистальтику шлунка (скорочення м’язів шлунка,

внаслідок чого їжа просувається в зворотньому напрямку), що супроводжується блюванням.

Блювотні засоби центральної дії (апоморфіну гідро хлорид) подразнюють рецептори тригер-зони довгастого мозку, збуджують блювотний центр. Апоморфіну гідро хлорид вводять п/ш по 0,1 мл. Через 10 хв. настає блювання.

Застосовують для лікування алкоголізму в поєднанні з уживанням алкоголю. Через певний час у хворого формується негативний умовний рефлекс на алкоголь.

Блювотні засоби рефлекторної дії подразнюють рецептори шлунку та рефлекторно збуджують блювотний центр довгастого мозку. Застосовують при гострих отруєннях, щоб зумовити блювання. Необхідно пам’ятати, що блювотні засоби можна застосовувати тільки в тих випадках, коли хворий у свідомості.

Протиблювотні засоби

Протиблювотну дію справляють:

• нейролептики (етаперазин, аміназин, трифтазин, галоперідол, дроперідол);

• м-холіноблокатори (скополамін, «Аерон»);

• прокінетики (мертоклопрамід (церукал, реглан));

• подразнюючі засоби (ментол, валідол);

• місцевоанестезуючі засоби (анестезин);

• сетрони (гранісетрон, ондасетрон).

Нейролептики застосовують при безперервному блюванні в період вагітності, при

пухлинах мозку, променевій хворобі, підчас хіміотерапії злоякісних пухлин тощо.

М-холіноблокатори застосовують при блюванні, спричиненому вестибулярними

порушеннями (морська та повітряна хвороби).

Метоклопрамід (церукал, реглан) виявляє проти блювотну дію у всіх випадках окрім морської та повітряної хвороби, а також прискорює пересування їжі із шлунка в кишки за рахунок розслаблення пілоричного сфінктера.

Засоби, що призначають при порушенні секреції підшлункової залози

При захворюваннях, які супроводжуються недостатністю екскреторної функції підшлункової залози (хронічний панкреатит), порушується травлення та обмін речовин. Оскільки ферменти підшлункової залози беруть участь у розщепленні білків, жирів та вуглеводів, виникає потреба у препаратах, які містять ферменти соку підшлункової залози.

При хронічному панкреатиті, пухлинах, атрофії залозистих елементів застосовують препарати замінної терапії, або ферменти: панкреатин, панзинорм, фестал, мезим-форте, дигестал, езистал, фестал, креон та ін. Ферментні засоби містять основні елементи підшлункової залози – трипсин, амілазу, ліпазу, які забезпечують претравлювання білків, вуглеводів та жирів. Ферментні засоби застосовують при розладах травлення, хронічних ентероколітах, метеоризмі, панкреатитах тощо.

Поряд з протеолітичними ферментами до складу соку підшлункової залози входять також їх інгібітори (зокрема інгібітори трипсину та хімотрипсину). Вони гальмують активність цих ферментів, утворюючи з ними неактивні комплекси, запобігаючи можливості впливу їх на тканину підшлункової залози. При деяких захворюваннях (гострий панкреатит, загострення хронічного панкреатиту) захисна дія інгібіторів протеолітичних ферментів підшлункової залози стає недостатньою. Внаслідок цього активуються протеолітичні ферменти підшлункової залози, що може призвести до її само перетравлювання. При таких захворюваннях хворим потрібно вводити інгібітори протеолітичних ферментів панкреатичного соку, зокрема контрикал.

Контрикал - антиферментний препарат. Його отримують з легенів великої рогатої худоби. Він є інгібітором трипсину, хімотрипсину, калікреїну, плазміну. З цими ферментами утворює неактивні комплекси. Застосовують при гострому та хронічному рецидивуючому панкреатиті, панкреанекрозі, для попередження післяопераційного панкреатиту. Вводять в/в повільно струминно або крапельно. Переноситься хворими добре. У випадках дуже швидкого внутрівенного введення можливі нудота та блювання, рідко – місцеве подразнення. Після частих повторних введень може розвинутись тромбофлебіт. Алергічні реакції виникають рідко.

Для лікування гострого панкреатиту призначають також засоби, які зменшують секрецію підшлункової залози : холіноблокатори, антацидні засоби, Н2 - гістаміноблокатори,

блокатори протонної помпи. Ці препарати нейтралізують соляну кислоту або зменшують її продукцію, а соляна кислота є природнім стимулятором секреції підшлункової залози.