М’які лікарські форми

Супозиторій (Suppositorium, Suppositoria) – дозована лікарська форма, при

кімнатній температурі твердий, при температурі тіла розплавляється або розчиняється.

Розрізняють свічки:

1) ректальні – suppositoria rectalia – мас від 1,1 до 4 г. Якщо лікар не зазначає цього параметру в рецепті, то їх виготовляють масою 3 г. За медичним призначенням ректальні супозиторії є: місцевої дії – проти гемороїдальні свічки, для загоєння тріщин та розривів, для лікування запальних процесів прямої кишки та резорбтивної дії – супозиторії, які проявляють системну дію. Отруйні та сильнодіючі лікарські речовини, що входять до складу свічок, дозуються як і лікарські форми для внутрішнього вживання.

2) піхвові (вагінальні) – suppositoria vaginalia- маса 1,5 – 6 г. якщо лікар не зазначає маси, їх виготовляють масою близько 4 г.

3) палички – bacilli – використовують для введення у сечівник, норицеві ходи.

Магістральні прописи свічок складаються з лікарської та формоутворюючої речовини, яка розтоплюється при температурі тіла (37◦С) – масло какао (oleum Cacao, s. butyrum Cacao).

Мазь (Unguentum, -i) – м’яка недозована лікарська форма в’язкої консистенції для зовнішнього застосування. Мазь є нестійкою лікарською формою. Складається з лікарської речовини та основи.як основу для мазей застосовують: вазелін (Vaselinum), ланолін

( Lanolinum), свинячий очищений жир (Adeps suillus depuratus, s. Axungia porcina depurate). Якщо лікар не зазначив в рецепті основу, то в аптеці готують мазь на вазеліні. Для очних мазей як основу використовують суміш із 10 частин безводного ланоліну та 90 частин вазеліну для очних мазей. Мазь виписують в загальній кількості 20 – 100 г, а очні мазі 5 – 10 г.

Паста (Pasta, - ae) – різновид мазі, що містить 25 – 65 % порошкоподібних речовин. Як основу при виготовленні паст використовують ті самі жири та жироподібні речовини, які мітяться в мазях. Якщо порошкоподібні лікарські речовини, які містяться в пасті, складають менше 25 % її маси, то в цьому випадку необхідно збільшити їх кількість за рахунок додавання індиферентних речовин (тальк, оксид цинку, крохмаль, біла глина, лікоподій та ін.).

Лінімент ( Linimentum, -і) - рідка мазь для зовнішнього застосування. Основою для лініментів можуть бути рідкі олії: вазелінова, лляна, соняшникова та ін. Лініменти застосовують при опіках, обмороженнях¸ тріщинах шкіри, а також як косметичні засоби. недоліками лініментівє їх низька стійкість: вони погано зберігаються, тому їх готують на короткий термін.

Рідкі лікарські форми

Розчин (Solutio, -onis) - рідка лікарська форма, що призначена для зовнішнього, внутрішнього або парентерального застосування. Залежно від розчинника розчини можуть бути водні, спиртові, ефірні, олійні. Як розчинники найчастіше застосовують дистильовану воду, спирт етиловий, рідкі олії (наприклад, мигдалеву, персикову, соняшникову, вазелінову). Іноді як розчинник застосовують ефір медичний, гліцерин. Якщо в рецепті не вказаний розчинник, розчин готують на бідистильованій воді, якщо не вказано концентрацію спирту, використовують 90 % спирт. Концентрацію в розчинах позначають у відсотках, у відносних одиницях у масово-об′ємному співвідношенні. Дозують розчини для внутрішнього застосування краплями та ложками. Столова ложка містить 15 мл, десертна – 10 мл, чайна – 5 мл водного розчину. В 1 мл водного розчину міститься 20 крапель, олійного – 30 крапель, спиртового – 50 крапель, ефірного – 80 крапель.

Суспензія (Suspensio, -onis) - це рідка лікарська форма, що є дисперсною системою, в якій тверда речовина суспендована в рідині. Суспензії призначають для прийому всередину, а також для зовнішнього та парентерального застосування. Дисперсійним середовище може бути вода, рослинна олія, гліцерин, а дисперсною фазою – порошкоподібні лікарські речовини. Суспензії утворюються в тих випадках, коли речовина не розчинна в рідині або кількість прописаної лікарської речовини перевищує її розчинність. Суспензія може утворюватись, коли лікарські речовини в лікарській формі взаємодіють між собою, утворюючи нерозчиннний комплекс, який випадає в осад. Суспензії виписують скороченим та розгорнутим способом. Скорочено суспензію виписують у випадку, коли дисперсійним середовищем є вода.

Настій (Infusum, -i) – водна витяжка з рослинної сировини, отримана екстрагуванням на водяній бані листя, трави, квітів, для внутрішнього та зовнішнього застосування. Воду для приготування настою беруть з урахуванням коефіцієнту поглинання, нагрівають протягом 15 хв.

Відвар (Decoctum, -i) - водна витяжка з рослинної сировини, отримана шляхом екстрагування на водяній бані кореня, кореневища, кори і, на відміну від настою, нагрівають протягом 30 хв.

Відвари та настої для внутрішнього застосування дозують ложками.

Настої та відвари належать до нестійких лікарських форм, тому їх виписують лише на 3 – 4 дні, тобто 10- 12 прийомів.

Настойка (Tinctura, -ae) – спиртові витяжки з рослинної сировини. Дозуються настойки краплями - від 5 до 30 на прийом в залежності від активності. Настойки виписують в тій кількості, скільки крапель беруть на 1 прийом.

Екстракт (Extractum, - i) – концентрована витяжка з рослинної сировини для зовнішнього та внутрішнього застосування. За концентрацією розрізняють екстракти:

• рідкі – extracta fluida

• густі – extracta spissa

• сухі – extracta sicca

Сухі екстракти дозують в грамах і виписують в капсулах, порошках, супозиторіях, таблетках. Рідкі екстракти дозують краплями. При виписуванні екстракту обов’язково зазначають його консистенцію. Рідкого екстракту виписують стільки мілілітрів, скільки крапель призначено на один прийом.

Новогаленові препарати – водні, водно-спиртові, хлороформно-спиртові витяжки з рослинної сировини максимально очищені від баластних речовин і мають вищу фармакологічну активність. Всі новогаленові препарати офіцинальні. Для перорального використання виписуються і дозуються як настойки, можуть виписуватись в ампулах для парентерального застосування.

Емульсія ( Emulsio, -onis) - рідка лікарська форма, є дисперсною системою із взаємно нерозчинних рідин. Використовують для прийому всередину, зовнішнього застосування, а також для ін′єкцій. Дисперсійне середовище емульсій – вода, а дисперсна фаза – нерозчинні у воді рідини ( жирні або ефірні олії, бальзами тощо). Емульсії використовують як самостійну лікарську форму або як основу для мікстури. Призначають для прийому всередину ложками. Емульсії – нестійка лікарська форма. Вони погано зберігаються, що значно обмежує їх практичне застосування. Емульсії для прийому всередину виписують на 3 – 4 дні.

Емульсії з насіння виготовляють з насіння рослин, які містять олії – солодкого мигдалю, гарбуза, земляного горіха (арахісу). У насінні крім олій містяться речовини білкової природи – емульгатори, що надають емульсії агрегатну стійкість. Якщо кількість насінні в рецепті не зазначено, то емульсію виготовляють у співвідношенні 1:10 ( 10 г насіння на 100 мл емульсії).

Олійні емульсії виготовляють з олій, здатних емульгувати(мигдалевої, персикової, рицинової, вазелінової). Води та емульгатора (аравійська камедь, желатоза, жовток курячого яйця). Співвідношення інгредієнтів в олійній емульсії : 2 част. олії : 1 част. емульгатора : 17 частин води.

Мікстура (Mixtura, -ae) – складна рідка лікарська форма, що містить рідку фазу (розчинник)6 дистильовану воду, настої, відвари, настойки, рідкі екстракти і тверді лікарські речовини, або утворена змішуванням декількох рідин. Якщо рідкою фазою мікстури є вода, відвар, настій, то вона дозується ложками; якщо ж рідкою фазою є настойка або рідкий екстракт – дозується краплями. Мікстури – нестійкі лікарські форми, тому виписують їх на 3 – 4 дні. При виписуванні мікстур розрахунки лімських речовин роблять, виходячи з разових доз та загальної кількості прийомів.