1. Поняття об'єкта злочину

1. Правильне вирішення питання про об'єкт злочину має важливе теоретичне і практичне значення. Саме об'єкт дозволяє визначити соціальну сутність злочину, з'ясувати його суспільно небезпечні наслідки, сприяє правильній кваліфікації діяння, а також відмежуванню його від суміжних суспільно небезпечних посягань. Об'єкт має істотне значення також для визначення самого поняття злочину, значною мірою впливає на зміст об'єктивних і суб'єктивних ознак злочину, є вихідним при кваліфікації злочинів, побудові системи Особливої частини КК. Усе це дозволяє зробити висновок, що проблема об'єкта злочину є однією з основних у науці кримінального права.

2. Загальновизнано, що об'єктом злочину завжди виступає те благо, якому злочином завдається реальна шкода чи створюється погроза заподіяння такої шкоди. Важливо зазначити і те, що в науці кримінального права пануючої є точка зору, що об'єктом будь-якого злочину є охоронювані законом про кримінальну відповідальність суспільні відносини. Висновок про те, що об'єктом злочину є суспільні відносини, ґрунтується і на чинному законодавстві (див., наприклад, ст. 1, 293 і 296). Однак у статтях КК найчастіше містяться вказівки не на сам об'єкт злочину, а на окремі елементи охоронюваних законом суспільних відносин (наприклад, ст. ст. 185-190, 115-119) чи на різні правові норми, що регулюють відповідні суспільні відносини (наприклад, ст. ст. 208, 214 і ін.).

Безперечно, об'єктом злочинів є не будь-які суспільні відносини, а лише ті, які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність. Тому не тільки безпосереднім та родовим, але й загальним об'єктом усіх злочинів є не вся сукупність суспільних відносин, а тільки ті із соціально схвалених відносин, що законодавець визнав необхідним охороняти за допомогою кримінальної заборони. Природньо, що при цьому мова йде тільки про найбільш важливі, найбільш значущі для інтересів держави і суспільства суспільні відносини, яким злочинні посягання можуть заподіяти дуже істотну шкоду.

Своєю чергою, загальним об'єктом злочину є не постійна система суспільних відносин (раз і назавжди дана), а рухлива (мінлива) система, що залежить від закону про кримінальну відповідальність (наприклад, у зв'язку з криміналізацією чи декриміналізацією суспільно небезпечних діянь змінюється і вся система суспільних відносин, що створює загальний об'єкт кримінально-правової охорони).

Отже, об'єктом будь-якого злочину, в решті решт, завжди виступають об'єктивно існуючі в суспільстві відносини між людьми, які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність. Самі ці відносини дуже різноманітні (економічні, соціальні, політичні й ін.) і регулюються в суспільстві різними соціальними нормами (нормами права, моралі, звичаями).

Сказане підтверджує, що самі суспільні відносини, що виступають як об'єкт злочину, носять об'єктивний характер, тобто існують поза і незалежно від нашої свідомості, а, отже, і незалежно від самого кримінального закону, є первинними стосовно нього.

З викладеного випливає також і те, що суспільні відносини, що виступають як об'єкт злочину, первинні не тільки по відношенню до закону про кримінальну відповідальність, але і стосовно самого злочину. Злочин завжди посягає на об'єктивно, реально існуючий об'єкт. Не можна посягати на те і завдавати шкоди тому, чого ще немає в об'єктивній реальності. Більш того, внаслідок злочинного посягання не тільки заподіюється реальна шкода охоронюваним суспільним відносинам, але і, у свою чергу, створюються нові – кримінально-правові відносини. Ці відносини складаються вже між злочинцем і державою з приводу вчиненого ним злочину.

Таким чином, об'єктом злочину є ті суспільні відносини, на які посягає злочин, завдаючи їм певної шкоди, і які поставлені під охорону закону про кримінальну відповідальність.

3. Для правильного з'ясування сутності об'єкта злочину та «механізму» злочинного посягання на нього важливо визначити структуру суспільних відносин і взаємодію між різними елементами їх складових частин.

У філософській і правовій науці найбільш поширена думка, відповідно до якої структурними елементами суспільних відносин є:

1) суб'єкти (носії) відносин;

2) предмет, з приводу якого існують відносини;

3) соціальний зв'язок (суспільно значима діяльність) як зміст відносин.

Структура будь-яких суспільних відносин завжди незмінна. Включення в структуру яких-небудь інших, органічно не властивих їй елементів (наприклад, зовнішніх умов виникнення відносин), як і виключення з його складу будь-якого його обов'язкового елемента, веде до того, що відношення втрачається як таке, зникає чи підмінюється якимись іншими, більш загальними поняттями. З іншого боку, розглядаючи структуру суспільних відносин, необхідно відмітити, що вона являє собою не просту суму складових його частин, а цілісну систему елементів, які її утворюють і які відповідним чином взаємозалежні і взаємодіючі між собою.

4. До складу будь-яких суспільних відносин входять їх суб'єкти (учасники відносин). Безсуб'єктних відносин у реальній дійсності не існує. Якщо немає учасників відносин, то не існує і самих відносин, які завжди являють собою певний соціальний зв'язок між самими учасниками. Суб'єктами суспільних відносин може виступати сама держава, різні об'єднання громадян, юридичні і фізичні особи.

Встановлення учасників суспільних відносин, або (що одне й те ж саме), його суб'єктного складу, а також їх соціальних функцій у самих відношеннях, в багатьох випадках дозволяє визначити ті суспільні відносини, що виступають об'єктом того чи іншого злочину. Цю властивість суб'єктів у суспільних відносинах нерідко використовує і сам законодавець як для визначення меж чинності кримінального закону, так і для вказівки на ті суспільні відносини, які є об'єктом конкретного злочину. Так, безпосередньо в ст. 328 зазначено, що відповідальність за розголошення державної таємниці несуть лише особи, яким відомості, що становлять державну таємницю, були довірені чи стали відомі в зв'язку з виконанням службових обов'язків. У ст. 154 також безпосередньо закріплено, що відповідальність за примушування до вступу в статевий зв'язок може нести тільки особа, від якої жінка чи чоловік були матеріально або службово залежні. Отже, правильне визначення суб'єктного складу і з'ясування соціальної ролі особи в ньому не тільки сприяє визначенню кола тих відносин, які охороняються конкретною кримінально-правовою нормою, але і дозволяє з'ясувати їх зміст, оскільки в соціальних функціях особи відображається як зміст, так і характер соціальних зв'язків у відносинах.

5. Предметом суспільних відносин справедливо називають усе те, з приводу чого або у зв'язку з чим існують самі ці відносини. Тому предметом суспільних відносин можуть виступати насамперед, різного роду фізичні тіла, речі (природні об'єкти, різні товари чи предмети, що не володіють ознаками товару), а також сама людина. Наприклад, в об'єкті такого злочину, як ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139), хвора людина є лише предметом охоронюваного законом відношення, а в якості його суб'єктів виступають медичні працівники.

Усі суспільні відносини в залежності від особливостей їх предмета необхідно розділяти на дві групи – матеріальні і нематеріальні. Відносини, до складу яких входить матеріальний предмет (майно, ліс, водойми, дикі тварини й ін.), прийнято називати матеріальними. Інший предмет у нематеріальних відносинах. У таких відносинах його місце, а точніше, функції предмета, виконують вже інші соціальні цінності (наприклад, державна влада або духовні блага).

6. Обов'язковим структурним елементом будь-яких суспільних відносин є соціальний зв'язок, що справедливо розглядається і як зміст самого відношення. Такий висновок обумовлений тим, що сам соціальний зв'язок є немов би дзеркалом внутрішньої структури самих суспільних відносин: в ньому виявляються його сутність і соціальні властивості. Під соціальним зв'язком, як правило, розуміють певну взаємодію, певний взаємозв'язок суб'єктів. Тому соціальний зв'язок притаманний лише людині і являє собою одну з форм загального зв'язку і взаємодії.

Зовні соціальний зв'язок найчастіше виявляється в різних формах людської діяльності. Форми цієї діяльності можуть бути різноманітними: нормальна робота підприємств торгівлі, суспільного харчування і підприємств служби побуту; раціональне використання природних ресурсів; забезпечення безпечних умов праці на виробництві, нормальна службова діяльність та ін. У ряді випадків соціальний зв'язок, як і самі суспільні відносини, може існувати не тільки у виді діяльності. Він може також існувати в «застиглій», пасивній формі. Наприклад, у виді «позицій» людей по відношенню до інших осіб (особи), у формі правового чи соціального статусу громадян, у виді соціальних інститутів і т.д.

Викладене дозволяє зробити важливий у практичному відношенні висновок, що для з'ясування сутності соціального зв'язку необхідно встановити зміст діяльності (поведінки) суб'єктів відносини.

Соціальний зв'язок як елемент суспільних відносин завжди знаходиться в нерозривному зв'язку з іншими структурними елементами суспільних відносин. З одного боку, на його зміст впливають суб'єкти суспільних відносин, тому що він є певною формою їх взаємодії і взаємозв'язку. З іншого боку - його не можна розглядати й у відриві від предмета суспільних відносин, у якості якого завжди виступає те, з приводу чого або у зв'язку з чим виникають і функціонують самі суспільні відносини. Отже, і сам соціальний зв'язок завжди виникає й існує в зв'язку з тими чи іншими предметами суспільних відносин. Тому потрібно визнати, що соціальний зв'язок завжди носить предметний характер. Безпредметного соціального зв'язку в суспільстві бути не може. Важливо відзначити і те, що соціальний зв'язок, як і суспільні відносини, завжди носить об'єктивний характер. Він завжди існує як щось дане, реальне, наявне і лише в такому виді виступає як елемент об'єкту злочину.