3. Види об'єктів злочинів

1. Суспільні відносини, на які посягають злочини і які є об'єктами таких злочинів, дуже різноманітні. Тому визначення усіх видів об'єктів та їх наукова класифікація необхідні, адже вони сприяють більш повному розкриттю сутності, а також соціально-правової значущості об'єктів, дозволяє виявити їх вплив на розвиток кримінального законодавства та вдосконалення практики його застосування.

2. У науці кримінального права найбільш поширеною є триступенева класифікація об'єктів «по вертикалі» (загальний, родовий і безпосередній). Ця класифікація цілком відповідає потребам практики, дуже логічна, тому що вона ґрунтується на співвідношенні філософських категорій «загального», «особливого» і «окремого». Загальним тут є вся сукупність охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин (загальний об'єкт), особливим – окремі однорідні за своїми властивостями групи суспільних відносин, охоронювані певною сукупністю кримінально-правових норм (родовий об'єкт), окремим – конкретні суспільні відносини, охоронювані конкретними кримінально-правовими нормами від конкретних злочинних посягань (безпосередній об'єкт). Така класифікація дозволяє визначити об'єкти кримінально-правової охорони на різних рівнях їх узагальнення.

3. Загальний об'єкт утворює сукупність усіх суспільних відносин, що поставлені під охорону чинного закону про кримінальну відповідальність. У цю сукупність входять різні за своєю сукупністю відносини (життя і здоров'я людей, мирне співіснування держав, економічна і політична основа держави, власність і система господарювання й ін.). Таким чином, загальний об'єкт охоплює собою різноманітні суспільні відносини, які у значній мірі відрізняються між собою за своєю соціальною значимістю, сферою дії й ін. Загальний об'єкт злочину має важливе значення для визначення природи і сутності злочинів, визначення ступеня їх суспільної небезпечності, відмежування від незлочинних діянь і ін.

4. Під родовим (груповим) об'єктом розуміється об'єкт, яким охоплюється певне коло тотожних чи однорідних за своєю соціальною і економічною сутністю суспільних відносин, які повинні охоронятися внаслідок цього єдиним комплексом взаємозалежних кримінально-правових норм.

Таким чином, родовий об'єкт являє собою менш високий (усереднений) рівень узагальнення охоронюваних кримінальним законом суспільних відносин. Причому, як це випливає з сформульованого поняття, угрупування суспільних відносин здійснюється не довільно, а на підставі об'єктивно існуючих критеріїв, які обумовлюють їх тотожність або однорідність. В якості таких критеріїв виступають різні елементи охоронюваних суспільних відносин, їх соціальне призначення в них (суб'єкти або предмети відносини, зміст та особливість соціального зв'язку). Основою такої класифікації суспільних відносин справедливо визнається та чи інша сфера державного чи громадського життя. Тому родовими об’єктами необхідно визнавати відносини власності, систему господарювання, відносини, що забезпечують належний суспільний порядок і моральність та ін.

Значення родового об'єкта злочину полягає, насамперед, у тому, що він дає змогу провести класифікацію всіх злочинів та кримінально-правових норм, які встановлюють відповідальність за їх вчинення. Саме ця його властивість була покладена в основу побудови Особливої частини КК, що дозволило законодавцю в цілому правильно об'єднати в межах однієї глави КК норми, в яких встановлюється відповідальність за посягання на тотожні чи однорідні суспільні відносини. Так, глава VI Особливої частини КК України «Злочини проти власності» включає норми, в яких передбачається відповідальність за злочинні посягання на ті суспільні відносини, які покликані забезпечити недоторканість власності. В главу ХVІІI Особливої частини КК «Злочини проти правосуддя» включені норми про відповідальність за посягання на існуючу в нашій державі систему правосуддя.

5. Найбільш істотне значення як для правотворчої, так і для правозастосовчої діяльності має безпосередній об'єкт злочину. Під ним слід розуміти ті конкретні суспільні відносини, що поставлені законодавцем під охорону певної статті Особливої частини КК, і яким заподіюється шкода злочином, що підпадає під ознаки конкретного складу злочину.

З цього визначення, насамперед, випливає, що безпосереднім об'єктом, так само, як загальним і родовим, можуть бути визнані тільки суспільні відносини, а не будь-які блага і цінності. Тому необґрунтованими є спроби підміни суспільних відносин, що виступають об'єктом злочину, будь-якими іншими соціальними явищами: «елементами суспільних відносин», їх «матеріальним вираженням», тим, що стоїть за безпосереднім об'єктом; охоронюваними кримінальним законом, «умовами нормального функціювання соціального встановлення» і ін. При такому визначенні безпосереднього об'єкта він як би випадає з цілісної системи суспільних відносин.

Отже, на якому б рівні узагальнення ми не розглядали об'єкт злочину, їм завжди виступають охоронювані законом суспільні відносини.

Однак, питання про те, які суспільні відносини можуть бути визнані об'єктом конкретного злочину, вирішується не наукою кримінального права чи правозастосовчою практикою, а тільки законодавцем шляхом прийняття або скасування того чи іншого закону. Завдання науки кримінального права і судової практики полягає в тому, щоб встановити ті суспільні відносини, які визначені законодавцем як безпосередній об'єкт злочину, і розкрити їх дійсний зміст.

Слід зазначити, що законодавець лише в деяких випадках вказує на безпосередній об'єкт у самому КК. Так, ст. 111 прямо передбачає, що державна зрада - це таке діяння, що заподіює шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. У більшості випадків в статтях КК відсутні будь-які вказівки щодо безпосереднього об'єкта конкретного злочину, і тоді для його з'ясування необхідний ретельний аналіз складу певного злочину.

Встановлення безпосереднього об'єкта злочину має важливе значення для з'ясування характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого злочину, правильної його кваліфікації, дозволяє з найбільшою точністю провести розмежування між суміжними злочинами.

6. У теорії кримінального права широке визнання отримала також класифікація безпосередніх об'єктів злочинів «по горизонталі». Сутність цієї класифікації виявляється в тому, що на рівні безпосереднього об'єкта виділяються основний (головний) і додатковий об'єкти. Необхідність такої класифікації виникає тоді, коли один і той же злочин одночасно заподіює шкоду декільком суспільним відносинам. Наприклад, при розбої – ст. 187 – страждає власність та життя або здоров’я людини; при перевищенні влади чи службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством над особою – ч. 2 ст. 365 – об’єктами виступають відношення власності та особа потерпілого.

Тобто, такі злочини мають кілька безпосередніх об'єктів, з яких законодавець, як правило, виділяє один, найбільш важливий, що у вирішальній ступені визначає суспільну небезпечність даного злочину, структуру відповідного складу і його місце в системі Особливої частини КК.

Такий об'єкт традиційно називають основним безпосереднім об'єктом. Цей об'єкт завжди входить до складу родового об'єкта злочину. Тому з'ясування цього об'єкта дозволяє правильно визначити місце тієї чи іншої кримінально-правової норми в системі Особливої частини КК . З іншого боку, встановлення цього об'єкту в конкретно вчиненому злочині дозволяє визначити ту кримінально-правову норму, за якою повинне кваліфікуватися скоєне суспільно небезпечне діяння. Тому цей об'єкт є визначальним як при виборі місця для тієї чи іншої норми в системі Особливої частини, так і для кваліфікації вчиненого «багатооб’єктного» (назвемо його так умовно) злочину.

Необхідно також зазначити, що основним безпосереднім об'єктом є ті суспільні відносини, що насамперед і головним чином прагнув поставити під охорону законодавець, приймаючи закон про кримінальну відповідальність. Звідси випливає, що основний безпосередній об'єкт відображає й основний зміст того чи іншого злочину, його антисоціальну спрямованість. Він більш, ніж інші об'єкти, визначає ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину і тяжкість наслідків, що настали чи могли настати.

Додатковим безпосереднім об'єктом є тільки ті суспільні відносини, яким поряд з основним об'єктом заподіюється чи створюється погроза заподіяння шкоди. Крім того, таким об'єктом можуть бути лише відносини, поставлені законодавцем під охорону закону або, іншими словами, відносини, визначені як такий об'єкт самим законодавцем.

Додатковий безпосередній об'єкт може бути двох видів: обов'язковий (необхідний) і необов'язковий (факультативний).

Додатковий обов'язковий об'єкт – це такий об'єкт, що у даному складі злочину страждає завжди, у будь-якому випадку вчинення певного злочину. Цьому об'єкту, як і основному, завжди заподіюється шкода внаслідок вчинення злочину. Наприклад, у складі розбою основним безпосереднім об'єктом є власність, а додатковим – життя або здоров’я людини.

Додатковий факультативний об'єкт – це такий об'єкт, що при здійсненні певного злочину може існувати поряд з основним, а може бути відсутнім (наприклад, відносини власності і здоров'я громадян при хуліганстві). Встановлення того, що в результаті певного злочинного посягання спричинена шкода також і факультативному об'єкту, за інших рівних умов, є свідченням більш високої суспільної небезпечності вчиненого діяння і повинне враховуватися при призначенні міри покарання винному.

Додатковий об'єкт, так само як і основний безпосередній об'єкт, має важливе значення для визначення соціальної сутності вчиненого злочину, для встановлення тяжкості наслідків, що настали чи могли настати. Ця властивість додаткового об'єкта часто використовується законодавцем для виділення кваліфікованих складів (наприклад, вимагання, поєднане з насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи (ч.3 ст.189) або для утворення самостійних складів злочинів (наприклад, бандитизм – ст.257).