Тема 2. Історія ораторського мистецтва

Знайомство з історією ораторського мистецтва треба починати з вивчення розвитку ораторського мистецтва у Стародавньому світі. Особливу увагу треба приділити виникненню і розвитку риторики у Стародавній Греції (роль Емпедокла, софістів, логографів Лісія і Горгія, ритора Ісократа, філософів Сократа, Платона, Арістотеля у становленні давньогрецької риторики). Бажано познайомитися з твором Арістотеля “Риторика” як першим науковим обґрунтуванням мистецтва говорити, з біографією Демосфена як найвідомішого давньогрецького ритора.

Не можна залишити поза увагою римський період античного красномовства: роботу Цицерона “Про оратора”, Квінтілліана “Настанова оратору”. Вивчіть основи теорії античного ораторського мистецтва: три джерела красномовства, три мети красномовства, три види промов, п’ять етапів підготовки риторичного тексту і чотири його складові частини.

Вивчаючи ораторське мистецтво середньовіччя, зверніть увагу на формування нових засад європейського красномовства, виникнення гомілетики, роль Августина Аврелія у становленні християнської риторики.

Проаналізуйте роль митрополита Іларіона, Климента Смолятича, Кирила Туровського в розвитку вітчизняного середньовічного ораторського мистецтва – риторики Київської Русі.

Поміркуйте над змінами в західноєвропейській риториці Нового часу: розвитком політичної риторики, кризою гомілетики, пріоритетом публіцистики в XІX ст.

Обов’язково треба познайомитися зі шляхами розвитку українського ораторського слова в XІV-XVІІІ ст. (полемічна церковна література, роль братських шкіл, Києво-Могилянської академії в розвитку української риторики. Ф. Прокопович). Прочитайте про російське красномовство в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст., активний розвиток судової риторики; відомих ораторів-юристів А. Коні, П. Пороховщикова, С. Андреєвського.

Вивчаючи українське ораторство XІX-XX ст., зверніть увагу на труднощі розвитку українського публічного слова; діяльність талановитих українських судових ораторів М. Карабчевського, М. Холеви; Степана Руденка за радянських часів; бурний розвиток політичної риторики на рубежі XІX-XX ст. та на початку XXІ ст.

Питання для самоконтролю:

1. Що в Давній Греції називали апологіями?

2. Кого в Давній Греції називали софістами, логографами?

3. Що в середньовіччя називали гомілетикою?

4. Які жанри характерні для риторики Давнього Сходу?

5. Що розвивалося активніше в країнах Давнього Сходу – теорія риторики чи риторична практика?

6.Яким був вплив риторичної практики Давнього Сходу на становлення риторики в Європі ?

7. Які два типи риторичних творів у літературі Київської Русі виділяють дослідники? Коротко охарактеризуйте їх.

Завдання:

1. Підготуйте коротку промову в дусі софістів на тему „Насильницька смерть як зло і як благо” або на тему „Чи можна побудувати своє щастя на нещасті іншої людини?”, намагаючись обґрунтувати обидві, протилежні з точки зору моралі позиції, видаючи іноді „чорне за біле”, брехню за істину.

2. Охарактеризуйте найбільш визначні пам’ятки дидактичної літератури Київської Русі та їхню роль у становленні красномовства.

3. Назвіть імена найбільш видатних риторів київського періоду та їхні основні твори.

4. Напишіть промову в жанрі давньоруського «слова» на тему: «Слово про вічні цінності духу».

5. Охарактеризуйте стан української риторики в ХІУ – ХУІІІ ст.