- •Тема 1. Теорія доказів у кримінальному процесуальному праві
- •Нормативно-правові акти
- •Монографії, підручники, навчальні посібники, матеріали періодичних видань:
- •Конспект лекції Питання 1. Поняття доказового права і теорії доказів у кримінальному процесі
- •Питання 2. Завдання кримінального процесуального законодавства і доказового права
- •2. Охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
- •Питання 3. Місце теорії доказів у системі наукових знань
- •Тема 2. Кримінальне процесуальне доказування
- •Нормативно-правові акти
- •Конспект лекції Питання 1. Поняття, сутність та значення кримінально-процесуального доказування
- •Питання 2. Процес доказування та його елементи
- •Питання 3. Предмет кримінального процесуального доказування
- •Питання 4. Суб’єкти доказування
- •Тема 3. Докази та їх процесуальні джерела
- •Нормативно-правові акти
- •Монографії, підручники, навчальні посібники, матеріали періодичних видань:
- •Конспект лекції Питання 1. Поняття доказів та їх процесуальних джерел
- •Питання 2. Класифікація доказів
- •Питання 3. Вимоги до доказів
- •Питання 4. Характеристика окремих джерел доказів
- •Тема 4.1. Доказування у стадії досудового розслідування
- •Нормативно-правові акти
- •Конспект лекцій Питання 1. Поняття, сутність та значення доказування у стадії досудового розслідування
- •Питання 2. Доказування цивільного позову у кримінальному провадженні.
- •Питання 3. Доказування при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження
- •Умови застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:
- •Тема 4.2. Доказування у стадії досудового розслідування
- •Нормативно-правові акти
- •Конспект лекцій Питання 1. Загальні положення кримінального процесуального закону щодо слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових дій) як способів збирання доказів
- •Питання 2. Класифікація слідчих (розшукових) дій
- •Питання 3. Процесуальна характеристика окремих слідчих (розшукових) дій як способів збирання доказів
- •Тема 7. Доказування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх
- •Нормативно-правові акти
- •Конспект лекцій Питання 1. Кримінальне провадження щодо неповнолітніх як прояв диференціації процесуальної форми
- •Питання 2. Предмет доказування у кримінальному провадженні щодо неповнолітніх
- •Питання 3. Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх
- •Питання 4. Застосування примусових заходів виховного характеру до неповнолітніх, які не досягли віку кримінальної відповідальності
Питання 3. Порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх
Статтею 484 КПК визначено, що порядок кримінального провадження щодо неповнолітніх визначається загальними правилами КПК з урахуванням особливостей, передбачених цією главою 38 КПК. Кримінальне провадження щодо неповнолітньої особи, в тому числі, якщо кримінальне провадження здійснюється щодо декількох осіб, хоча б одна з яких є неповнолітньою, здійснюється слідчим, який спеціально уповноважений керівником органу досудового розслідування на здійснення досудових розслідувань щодо неповнолітніх. Під час кримінального провадження щодо неповнолітнього, в тому числі під час провадження щодо застосування примусових заходів виховного характеру, слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд та всі інші особи, що беруть у ньому участь, зобов'язані здійснювати процесуальні дії в порядку, що найменше порушує звичайний уклад життя неповнолітнього та відповідає його віковим та психологічним особливостям, роз'яснювати суть процесуальних дій, рішень та їх значення, вислуховувати його аргументи при прийнятті процесуальних рішень та вживати всіх інших заходів, спрямованих на уникнення негативного впливу на неповнолітнього.
Батьки або інші законні представники неповнолітнього беруть участь у кримінальному провадженні за участю неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого.
Законні представники викликаються в судове засідання. Їхнє неприбуття не зупиняє судового провадження, крім випадків, коли суд визнає необхідною їх участь. Вони перебувають у залі судового засідання протягом усього судового провадження, а в разі необхідності можуть бути допитані як свідки.
У виняткових випадках, коли участь законного представника може завдати шкоди інтересам неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого, суд за його клопотанням, клопотанням прокурора чи за власною ініціативою своєю ухвалою має право обмежити участь законного представника у виконанні окремих процесуальних чи судових дій або усунути його від участі у кримінальному провадженні і залучити замість нього іншого законного представника (ст. 488 КПК).
Неповнолітній підозрюваний, обвинувачений повідомляється або викликається слідчим, прокурором чи судом через його батьків або інших законних представників. Інший порядок допускається лише в разі, якщо це зумовлюється обставинами, встановленими під час кримінального провадження (ст. 498 КПК).
Допит неповнолітнього підозрюваного здійснюється згідно з загальними правилами, у присутності захисника. У випадку, коли неповнолітній не досяг шістнадцяти років або якщо неповнолітнього визнано розумово відсталим, при його допиті за рішенням слідчого, прокурора або за клопотанням захисника забезпечуються участь педагога, психолога або законного представника. До початку допиту педагогу, психологу або законному представнику роз’яснюється їхнє право за дозволом ставити запитання неповнолітньому підозрюваному.
Особливості застосування до неповнолітніх запобіжних заходів.
За наявності підстав, передбачених законом, до неповнолітнього з урахуванням його вікових та психологічних особливостей, роду занять може бути застосовано один із запобіжних заходів.
Затримання та тримання під вартою можуть застосовуватися до неповнолітнього лише у разі, якщо він підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину за умови, що застосування іншого запобіжного заходу не забезпечить запобігання ризикам, передбаченим законом.
Про затримання і взяття під варту неповнолітнього негайно сповіщаються його батьки чи особи, які їх замінюють.
До неповнолітніх підозрюваних, обвинувачених, крім загальних запобіжних заходів, може застосовуватися передача їх під нагляд батьків, опікунів чи піклувальників, а до неповнолітніх, які виховуються в дитячій установі – передача їх під нагляд адміністрації цієї установи (ст. 493 КПК).
Передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи полягає у взятті на себе будь-ким із зазначених осіб або представником адміністрації дитячої установи письмового зобов’язання забезпечити прибуття неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого до слідчого, прокурора, суду, а також його належну поведінку.
Передання під нагляд батьків та інших осіб можлива лише за їхньої на це згоди та згоди неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого. Особа, яка взяла зобов’язання про нагляд, має право відмовитися від подальшого виконання цього зобов’язання, заздалегідь про це повідомивши.
До передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд суд зобов’язаний зібрати відомості про особу батьків, опікунів або піклувальників, їхні стосунки з неповнолітнім і впевнитися в тому, що вони можуть належно здійснювати нагляд за неповнолітнім.
При відібранні зобов’язання про взяття під нагляд батьки, опікуни, піклувальники, адміністрація дитячої установи попереджаються про характер підозри, обвинувачення неповнолітньому і про їхню відповідальність у разі порушення взятого на себе зобов’язання. При порушенні цього зобов’язання на батьків, опікунів і піклувальників накладається грошове стягнення в розмірі від 2 до 5 розмірів мінімальної заробітної плати.
Питання передання неповнолітнього підозрюваного, обвинуваченого під нагляд батьків, опікунів, піклувальників або адміністрації дитячої установи розглядається за клопотанням прокурора за правилами обрання запобіжного заходу або за клопотанням сторони захисту під час розгляду питання про обрання запобіжного заходу.
Якщо неповнолітній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення разом із повнолітнім, повинна бути з’ясована можливість виділення в окреме цього кримінального провадження щодо неповнолітнього під час досудового розслідування (ст. 494 КПК).
Особливості судового розгляду кримінальних проваджень щодо неповнолітніх (статті 495, 496, 497 КПК).
Під час судового розгляду суд, вислухавши думку прокурора, захисника і законного представника неповнолітнього обвинуваченого, має право своєю ухвалою видалити його із залу судового засідання на час дослідження обставин, що можуть негативно вплинути на нього.
Після повернення неповнолітнього обвинуваченого головуючий знайомить його з результатами дослідження обставин, проведеного у його відсутності, і надає йому можливість поставити запитання особам, які були допитані у його відсутності.
Про час і місце судового розгляду за участю неповнолітнього обвинуваченого суд повідомляє відповідну службу у справах дітей та кримінальну міліцію у справах дітей. Суд має право також викликати в судове засідання представників цих установ.
Представники служби у справах дітей та кримінальної міліції у справах дітей мають право заявляти клопотання, ставити запитання неповнолітньому обвинуваченому, його законному представнику, потерпілому, свідкам, експерту і спеціалісту, висловлювати думку з приводу найбільш доцільних заходів щодо обвинуваченого з метою його перевиховання.
Якщо під час досудового розслідування прокурор дійде висновку про можливість виправлення неповнолітнього, який обвинувачується у вчиненні вперше кримінального проступку, злочину невеликої тяжкості або необережного злочину середньої тяжкості без застосування кримінального покарання, він складає клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру і надсилає його до суду.
Клопотання про застосування до неповнолітнього обвинуваченого примусових заходів виховного характеру може бути складене і надіслане до суду за умови, що неповнолітній обвинувачений та його законний представник проти цього не заперечують.
Під час судового розгляду суд може прийняти рішення про застосування до неповнолітнього обвинуваченого одного з примусових заходів виховного характеру, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
