Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
65 -150с..doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
915 Кб
Скачать
☆

Властивості жирних кислот і вміст деяких ї них у молочному жирі

Кислота

Відносна

молекулярна

маса

Формула

Вміст, %

Насичені

Оцтова

Масляна

Капронва

Капрілова

Капрінова

Лаурінова

Міристинова

Пальмітинова

Стеаринова

Арахінова

Пропоінова

Пентадеканова

60,05

88,06

116,10

114,13

172,16

200,19

228,22

256,26

284,29

312,32

74,08

242,23

СН3СООН

С3Н7СООН

С5Н11СООН

С7Н15СООН

С9Н19СООН

С11Н23СООН

С13Н27СООН

С15Н31СООН

СІ7Н35СООН

С19Н39СООН

С2Н5СООН

С14Н29СООН

Сліди

3,3

1,8

1,3

2,6

2,7

10,7

24,4

9,5

0,6

-

0,82

Ненасичені

9-10-деканова

9-10-додеканова

9- 1 0-тетрадекенова

9-1 0-гексадекенова

Олеїнова

Линолева

Ліноленова

Арахідонова

170,00

198,00

226,00

254,00

282,00

280,44

278,42

304,46

С9Н17СООН

С11Н21СООН

С13Н25СООН

С1ІН29СООН

С17Н33СООН

С17Н31СООН

С17Н29СООН

С19Н31СООН

0,2

0,3

1,0

2,4

32,2

3,6

0,2

0,9

Молочний жир містить фосфатиди, токофероли, жиророзчинні вітаміни А і D. Потрапляючи у травний тракт, він легко емульгується, а значить і засвоюється (98% засвоюваності).

Усі ці особливості молочного жиру роблять його незамінним продуктом харчування людини. Утворення молочного жиру відбувається у два етапи: утворення жирних кислот і гліцерину і включення жирних кислот у тригліцериди молока. Попередниками високомолекулярних кислот молочного жиру слугують кислоти ліпідів крові. Частково вони утворюються і у самій молочшй залозі. Встановлено, що молочна залоза поглинає тригліцериди крові, які входять до складу хіломікронів (ліпопротеїни низької молекулярної маси).

У синтезі молочного жиру бере участь і фракція вільних або неетерифікованих жирних кислот (НЕЖК) крові.

Молочна залоза поглинає значно більше стеарату, ніж олеату, хоча, як відомо, молочний жир містить олеїнової кислоти у 3-4 рази більше, ніж стеаринової. Це пояснюється тим, що насичена стеаринова кислота у тканинах модочної залози може перетворюватися на ненасичену олеїнову (а пальмітинова - на пальмітолеїнову).

Синтез жирних кислот здійснюється цитоплазматичним мультиферментним комплексом. Основним будівельним білком при синтезі кислот є малоніл-КоА, який утворюється у результаті карбоксилювання ацетил-КоА за участю кофермента біотину.

У молочному жирі поруч з жирними кислотами з парним числом атомів вуглецю міститься невелика кількість кислот з парним числом атомів вуглецю, з розвітвленим вуглецьовим ланцюгом, кето- і гідроксикислот (у-8-оксикислот). Механізм їх біосинтезу у клітинах молочної залози розкодований.

Другою частиною молочного жиру є гліцерин, який надходить у молочну залозу з циркулюючої крові або синтезується у формі гліцерофосфату з глюкози безпосередньо у молочній залозі з діоксиацетонфосфату. За цих умов гліцерин, який утворюється при гідролізі ліпідів, фосфорилюеться під впливом ферменту гліцерокінази.

Вважається, що основним попередником гліцерину в молочнійї тканині є глюкоза, тому що при введенні в одну або декілька чвертей вимені позначеного ацетату, бутирату, пропіонату і глюкози питома активність гліцерину гліцеридів молока була найбільшою у тих випадках, коли вводилась позначена міткою глюкоза.

Біосинтез фосфоліпідів може здійснюватися двома шляхами. Наприклад, фосфатидилхолін (лецитин) утворюється через ЦЦФ-дигліцерид або через ЦДФ-холін. У першому випадку похідною речовиною є фосфотидна кислота. Вона реагує з цитидинфосфатдигліцеридом (ЦТФ), утворює цитидинфосфатдигліцерид (ЦДФ-дигліцерид), який через ряд реакцій переходить у фосфотидилхолін. Донором метальних груп в реакції метилювання фосфатидилетаноламіну виступає 8-аденозилметиіонін, який утворюється з метіоніну і АТФ. У другому випадку активований холін у виді ЦДФ-холіну вступає у реакцію з диглеціридом.

Стерини (холестерин та інші) через ряд проміжних продуктів (мевалонова кислота, сквален, ланостерин та інші) утворюються з ацетил-КоА.

Вуглеводи молока. Вуглеводи молока представлені головним чином лактозою, кількість якої у різних видів і порід ссавців різко відрізняється. У корв'ячому молоці міститься 4,5-5,2% лактози, а в середньому - 4,7%. У харчовому відношенні лактоза переважно є джерелом енергії. Поруч із калієм і натрієм вона слугує одним з основних осмотичне активних компонентів молока. У молозиві тварин рівень лактози низький, але впродовж лактації її вміст у молоці збільшується. Це свідчить про те, що становлення механизмів регуляції лактози відбувається поступово.

Лактоза являє собою дисахарид С12На22О11. За хімічним складом ця сполука d-глюкози d-галактозою. Існує дві форми лактози — α і β, обидві вони знаходяться у гідратних і антигідратних станах. При нагріванні кристали α -гідратної форми лактози фарбуються у коричневий колір і набувають характерного запаху (карамелізація). У порівнянні з буряковим цукром α -гідратна форма менш солодка і гірше розчинна у воді, але за поживними властивостями не поступається йому. Під дією ферментів лактоза розщеплюється на моносахариди - глюкози і галактози.

У молоці під дією молочнокислих бактерій лактоза швидко зброджується і перетворюється на молочну кислоту. Лактоза має властивості пригничувати гнилєні процеси у кишечнику і сприяє розвитку у ньому сапрофітної мікрофлори. Слід відзначити, що найбільш інтенсивне використання лактози організмом спостерігається у постнатальний період онтогенезу, у подальшому активність її засвоєння знижується.

Лактоза у молоці знаходиться у вільній і зв'язаній з білками формах у відношенні 8:1. Короткочасна пастеризація молока не викликає зміни лактози, а нагрівання молока до 100°С і вище призводить до утворення лактулози, яка стимулює ріст молочнокислих бактерій у кишечнику людини. Є дані, які говорять про те, що у молоці, крім лактози і моносахаридів можуть бути у невеликій кількості олігосахариди і гексозаміни.

Встановлено, що лактоза у тварин починає синтезуватися тільки в кінці вагітності. Інтенсивність процесу залежить як від концентрації лактози, яка синтезується у середині секреторної клітини молочної залози, так і від швидкості синтезу білків молока. Разом із цим вказується, що синтез лактози може стримується синтезом білка і жиру молока.

Основним попередником лактози є глюкоза, яка надходить у секреторну клітину молочної залози з крові. Зокрема, виявлено, що у кіз молочна залоза з 100 мл крові поглинає у середньому 19,4 мг глюкози.

Молочна залоза корови за добу виробляє біля 0,7-1 кг молочного білка, 0,8-1,1 кг жиру і 1-1,4 кг лактози. Основними речовинами крові, які утилізуються у секреторній клітині, є глюкоза, ацетат, амінокислоти, жирні кислоти, а також кетонові тіла і пропіонат.

Глюкоза крові є головним джерелом енергії, її окиснення у клітинах здійснюється гліколітичним і пентозофосфатним (фосфоглюконатним) шляхами. Додатковими джерелами енергії є ацетат.

Можна зробити висновок, що процес молокоутворення включає два етапи: біосинтез основних органічних компонентів молока (білків, молочного жиру, лактози) і формування водно-сольової фази, тобто формування секрету у молоці.

Якщо перший етап процесу молокоутворення здійснюється у спеціалізованих - секреторних - клітинах молочної залози, то у другій може здійснюватися і за межами цих клітин, у порожнині альвеол, а можливо і у інших відділах ємнісної системи.

Хоча в цілому процес утворення молока під час лактації здійснюється безперервно, швидкість його проходження непостійна. Секреторна функція епітеліальної клітини являється ритмічною і складається з трьох послідовних взаємозалежних етапів: поглинання з крові попередників основних частин молока, внутрішньоклітинного їх перетворення у специфічний секрет і екструзії - виведення його за межі секреторної клітини у порожнину альвеол. Кожний із цих етапів має специфічну природу, свої закономірності регуляції і є предметом інтенсивних наукових досліджень.

Фізіологія секреторного процесу у клітині. Як відзначають, утворення молока можна розділити на два основних процеси: утворення компонентів молока (білків, жирів і вуглеводів) у секреторній клітині молочної залози і виведення цих компонентів із клітини у ємнісну систему молочної залози -внутрішньоклітинне перенесення речовин, що секретуються і виведення продуктів секрету з клітини; тут є потреба своєї деталізації.

Транспорт і виведення (екструзія) утворених компонентів молока з клітини здійснюється за допомогою різних транспортних систем. Експериментально доведено, що активний транспорт речовин здійснюється як по самій клітині, так і через її мембрану без ушкодження або з частковим порушенням її цілісності. Зокрема, тригліцериди молочного жиру після синтезу у ендоплазматичному ретикулумі механізмом самозборки перетворюються на поверхні цієї субклітинної структури у глобули жиру молока.

Формування водно-сольової фази молока. Відомо, що величина надою тварини визначається водною фазою молока. Саме тому механізм її утворення являє собою певне зацікавлення. Формування водної фази молока включає до себе процес як активного, так і пасивного транспорту води і неорганічних компонентів через клітинну мембрану. Суттєві відмінності між кров'ю і молоком за складом неорганічних речовин показують, що формування водно-сольової фази молока не може бути ототожнено з процесом простої фільтрації речовин з крові.

За іонним складом водна фаза молока, швидше, нагадує вміст клітин, ніж плазми. Зокрема, у молоці вища, ніж у плазмі, концентрація Са++, Ма++, М§++, цитрату і НРО4- і менша С1-, Ка+, і НРО3-. У цьому випадку можна вважати, що утворення рідини такого складу повинно відбуватися з затратою енергії. Однак не виключається, що частина водної фази молока може надходити у альвеоли і шляхом звичайної фільтрації.

Отже, наведеш, хоч і короткі, відомості про утворення водної фази молока свідча про велику складність і багатогранність біохімічних процесів, які відбуваються у молочній залозі. Активність цих процесів визначає не тільки кількість, але і якість молока у всіх ссавців.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]