2. Збирання і видання фольклорних творів як передумова виникнення і розвитку української дитячої літератури

Зародки дитячої літератури зустрічаються вже у букварях, різноманітних азбуковниках. Першу книжку для дітей – „Буквар” – випущено у 1574 році у Львові. Автором, ілюстратором і друкарем його був видатний діяч культури, засновник перших у Росії та Україні друкарень Іван Федоров. „Буквар” був призначений не лише для навчання грамоти, в ньому були вміщені афоризми, притчі, повчання, що славлять науку і мудрість, подають добрі поради дітям, заохочують до читання. Тривалий час він служив зразком авторам, які складали книжки з початкового читання.

З роками в букварях все більше місця відводилось різним видам народно-поетичної творчості, віршам й оповіданням відомих письменників.

3. Активна участь провідних українських письменників у створенні літератури для дітей

Ряд церковних і літературних діячів одночасно дбали про освіту дітей та художню літературу для них. Так, Феофан Прокопович створив „Буквар” і „Первое учение отроком”, за якими навчалися діти українців, росіян, білорусів, молдаван, грузинів, сербів тощо. Він створив алегоричний вірш „Плаче пастушок у довгу негоду”, що сприймається як реалістичний і яскравий малюнок з життя дітей. Прокопович також першим здійснив скорочений виклад байки римського поета Горація „Байка про сільську та міську мишу”, поповнивши цим літературу для дитячого читання.

У ХУІІІ ст. літературу для дитячого читання збагатили Іван та Ігнатій Максимовичі. Якщо перший писав для молоді на морально-етичні теми, то другий вперше створив жанр оди для юнацького читання. В одному ряду з ними був священник і поет Іван Пашковський, який писав поезії про юність, жартівливі вірші.

Григорій Сковорода ніби вінчав довгий процес зародження дитячої літератури. Він розробив філософські основи морального, етичного, естетичного і гуманістичного виховання молоді в дусі просвітительських ідей.

Григорій Савич Сковорода

(1722 - 1794)

Народився на Полтавщині. Батьки Григорія Сковороди були селянами (козаками). Ще з дитинства у хлопчика виявився талант співака, здібність до навчання.

Г.С.Сковорода був одним із найосвіченіших людей свого часу. Його звали „ходячою академією”. У сірій свитині, в чоботах, з палицею в руках, із сопілкою за поясом він ходив по селах і вчив людей, пробуджуючи в них свідомість своїми запитаннями.

Григорій Сковорода не мав постійної домівки, родини. У своїй торбі носив лише найпотрібніші речі, в тому числі книжечки, з якими ніколи не розлучався. Він був талановитим співаком, чудово грав на бандурі, скрипці, гуслях і особливо на сопілці.

Григорій Савич Сковорода працював викладачем у Харківському колегіумі (училищі). Саме там він написав підручник з доброчинності (правил поведінки). Серед поетичних творів письменника широко відомою книгою є „Байки Харківські”. Книга складається з 30 творів. Це прозаїчні історії, подані у вигляді діалогу.

Йому належать твори різних жанрів для дитячого читання (поезії „Весна люба, гей, прийшла...”, „Гей, поля, поля зелені”, „Ой пташино-жовтобоко...”, вісім байок у прозі, епіграми тощо).

ВОРОНА І ЧИЖ

(байка)

Неподалець озера, з якого визирали жаби, сидів на гілці й виспівував Чиж. Поблизу нього каркала й собі Ворона та, бачачи, що Чиж не полишає співати, сказала:

- Чого ще й ти сюди пнешся, жабо?

- А чому це ти мене Жабою звеш? – спитав Чиж Ворону.

- Тому, що ти такий же зелений, як та жаба.

- Коли я жаба, - мовив на те Чиж, - тоді ти сама справжнісінька жабера за своєю внутрішньою сутністю, бо спів твій зовсім схожий на жаб’ячий.

Сила. Серце і звичаї людські мають свідчити, хто він такий, а не зовнішні якості. Дерево по плодах пізнається.

ЗМІЯ ТА ЖАБА

У час, коли Змія скинула своє линовище, її побачила Жаба.

- Бог з вами, пані! – гукнула здивовано. – Відмолоділи! Що за причина? Прошу сказати...

- Я вам залюбки можу порадити, - каже Змія. – Ходіть за мною.

І повела Жабу до тієї щілини, крізь яку вона нещодавно ледве продерлася, скинувши з себе стару шкуру.

- Ну ось, пані Жабо, прошу пролізти крізь цей вузький прохід.

- Ти що, хочеш зачавити мене тут? – скрикнула Жаба. – Та хоча б мені і вдалося сюди пролізти, то здерла б я всю шкіру!

- Прошу не гніватись, - відказала Змія. – Окрім цього шляху, годі вам дістатися туди, куди вдалося мені.

Сила. Чим ліпше добро, тим глибшим трудом, як ровом воно обкопане. Хто труда не докладе, той і до добра не прийде.

ОРЕЛ І ЧЕРЕПАХА

На дубі, що похилився до води, сидів Орел, а поблизу Черепаха проповідувала своїй братії:

- Гори воно вогнем оте літання! Покійна наша прабаба, дай Боже, їй Царство Небесне, згинула, як видно з переказів, за те, що почала вчитися в Орла сеї гиблої науки. Сам Люципер таке вигадав!..

- Слухай-но, дурепо! – обірвав її проповідь Орел. – Не тому загинула премудра твоя прабаба, що літала, а тому, що взялася не за свою справу. Літати не гірше, ніж повзати.

Сила. Прагнення насолод і слави багатьох збиває у протиприродній стан. Се тим шкідливіше для них буває, чим більша така невідповідність. І зовсім небагатьох мати зродила, приміром, до філософії і доброславного життя.

Немає сумніву, що, уславлюючи у своїх поезіях та байках життя як дорогоцінний дар, який треба ощадно, розумно витрачати, берегти кожну годину, не марнувати час на дрібниці, не лінуватися, Г.С.Сковорода думав передусім про молодь і дітей. Їм він хотів передати свої ідеї, думки, переконання.