3. Твори про красу природи України

Т.Шевченко мав чутливу і вразливу душу, яка тонко сприймала все красиве в житті і природі. Його виняткове відчуття прекрасного вилилось у високохудожні поетичні твори, в яких яскраво змальовано квітучу українську природу. Теплотою ніжної любові до рідного краю, його чарівної краси сповнене кожне слово вірша „Зацвіла в долині червона калина”.

Зацвіла в долині червона калина.

Ніби засміялась дівчина-дитина.

Любо, любо стало,

Пташечка зраділа і защебетала.

Почула дівчина і в білій свитині

З біленької хати вийшла погуляти

У гай у долину.

* * *

І досі сниться: під горою,

Між вербами та над водою,

Біленька хаточка. Сидить

Неначе й досі сивий дід

Коло хатиночки і бавить

Хорошеє та кучеряве

Своє маленькеє внуча.

І досі сниться: вийшла з хати

Веселая, сміючись, мати,

Цілує діда і дитя,

Аж тричі весело цілує,

Прийма на руки, і годує,

І спать несе. А дід сидить,

І усміхається, і стиха

Промовить нишком: „Де ж те лихо?

Печалі тії, вороги?”

І нищечком старий читає,

Перехрестившись, „Отче наш”.

Крізь верби сонечко сіяє

І тихо гасне. День погас,

І все почило. Сивий в хату

Й собі пішов опочивати.

Такі твори звучали не лише різким протестом проти гнітючої кріпосницької дійсності, а й своєрідним закликом шукати „рай” не на небі, а на землі. Треба зважити, що багато творів пейзажної лірики Т.Шевченка належить до невольничої поезії або написані в останні роки життя, коли поет мріяв переїхати в Україну. Це демонструє силу патріотичних почуттів, що знайшла своє відображення в описах природи.

По діброві вітер виє,

Гуляє по полю,

Край дороги гне тополю

До самого долу.

Стан високий, лист широкий

Марне зеленіє;

Кругом поле, як те море

Широке, синіє.

(уривок з поеми „Тополя”)

Сприйняти глибину й щирість почуттів і прагнень Т.Шевченка, висловлену в пейзажних творах, допомагає висока художня довершеність їх. Гармонійне поєднання пейзажно-описового і настроєвого елементів бачимо у вірші „Тече вода з-під явора”.

Тече вода з-під явора

Яром на долину.

Пишається над водою

Червона калина.

Пишається калинонька,

Явір молодіє,

А кругом їх верболози

Й лози зеленіють.

Тече вода із-за гаю

Та попід горою.

Хлюпочуться качаточка

Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними,

Ловить ряску, розмовляє

З дітками своїми.

Тече вода край города.

Вода ставом стала.

Прийшло дівча воду брати,

Брало, заспівало.

Вийшли з хати батько й мати

В садок погуляти,

Порадитись, кого б то їм

Своїм зятем звати?

У творі, пройнятому глибоким ліризмом, розгортається мальовнича картина природи. Тут настрій природи співзвучний з настроєм людини.

Скільки душевного тепла, щирості вкладає поет, змальовуючи барви природи в різні пори року у вірші „Ой діброво – темний гаю!”. З нею він розмовляє, як із живою істотою: діброва – це донька „люба, молодая”, про яку турбується батько-рік. У вірші знаходимо відгомін народної пісні „Ой дуброво, дубровонько!”. Йдеться про пісенний мотив, який переростає у Т.Шевченка у високомистецький твір.

Ой діброво – темний гаю!

Тебе одягає

Тричі на рік... Багатого

Собі батька маєш.

Раз укриє тебе рясно

Зеленим покровом, -

Аж сам собі дивується

На свою діброву...

Надивившись на доненьку

Любу, молодую,

Візьме її та й огорне

В ризу золотую

І сповиє дорогою

Білою габою, -

Та й спать ляже, втомившися

Турбою такою.

У поета мало чистої пейзажної лірики. В його поезії повсякчасно відчувається присутність людини. Вірш „Садок вишневий коло хати”, написаний в казематі, складається із трьох строф, кожна з яких подає окрему, цілком закінчену картину.

Садок вишневий коло хати,

Хрущі над вишнями гудуть,

Плугатарі з плугами йдуть,

Співають ідучи дівчата,

А матері вечерять ждуть.

Сім’я вечеря коло хати,

Вечірня зіронька встає.

Дочка вечерять подає,

А мати хоче научати,

Так соловейко не дає.

Поклала мати коло хати

Маленьких діточок своїх;

Сама заснула коло їх.

Затихло все, тільки дівчата

Та соловейко не затих.

Приваблює у вірші світлий життєрадісний настрій, граціозне поєднання слухових і зорових образів. Змальовуючи весняний вечір в українському селі, поет у скромному житті селян знаходить багато красивого, поетичного, благородного, розкриває чистоту взаємин і почуттів. Цей вірш – світла мрія поета про щасливе життя людини, що різко контрастувала з тогочасною дійсністю.

Ще один пейзажний твір (уроивок з поеми „Сон”) „Дивлюся, аж світає...” є спогадом про красу рідного краю, де рідними є і звуки природи, і зорові образи в будь-яку пору року. Єдине бажання поета - щоб цій красі не було краю!

... Дивлюся, аж світає, край неба палає,

Соловейко в темнім гаї сонце зустрічає.

Тихесенько вітер віє, степи, лани мріють,

Між ярами над ставами верби зеленіють.

Сади рясні похилились, тополі по волі

Стоять собі, мов сторожа, розмовляють з полем.

І все то те, вся країна, повита красою,

Зеленіє, вмивається дрібною росою,

Споконвіку вмивається, сонце зустрічає...

І нема тому почину, і краю немає!

Пейзажні твори Т.Шевченка мелодійні, співучі. Багато з них стали улюбленими народними піснями. На слова поетових віршів писали музику П.Чайковський, М.Лисенко, Я.Степовий, К.Стеценко, Л.Ревуцький, С.Людкевич.

Реве та стогне Дніпр широкий,

Сердитий вітер завива,

Додолу верби гне високі,

Горами хвилю підійма.

І блідний місяць на ту пору

Із хмари де-де виглядав,

Неначе човен в синім морі,

То виринав, то потопав.

* * *

Встала весна, чорну землю

Сонну розбудила,

Уквітчала її рястом,

Барвінком укрила;

І на полі жайворонок,

Соловейко в гаї

Землю, убрану весною,

Вранці зустрічають... (уривок з поеми „Гайдамаки”)

* * *

Весна зиму проганяє,

І зелений по землі

Весна килим розстилає;

Із ірію журавлі

Летять високо ключами,

А степами та шляхами

Чумаки на Дін пішли.

Поезія Т.Шевченка – велика сила в моральному та естетичному вихованні підростаючого покоління.

Для юних читачів письменники написали твори про Кобзаря різних жанрів. Це повісті „У бур’янах” С.Васильченка, „Тарасові шляхи” і „Маленьким про великого Тараса” О.Іваненко, поеми „Козачок” В.Бичка і „Тарасові птиці” В.Скомаровського, багато віршів.

Твори Т.Шевченка для читання дітям

Молодший дошкільний вік

Весна. Тече вода з-під явора

Встала весна (уривок з „Гайдамаки”)

Зацвіла в долині...

Старший дошкільний вік

Реве та стогне Дніпр широкий...

Дивлюся, аж світає...

По діброві вітер виє (уривок з „Тополя”)

Садок вишневий коло хати

І досі сниться

Ой діброво – темний гаю!

Питання для контролю і самоконтролю

- З чим пов’язане виникнення дитячої літератури в Україні?

- Яку роль у створенні літератури для дітей в Україні відіграло книгодрукування?

- Якою була участь українських письменників у створенні літератури для дітей?

- Яку роль у розвитку навчальної і художньої літератури для дітей відіграли твори усної народної поезії?

- В чому полягало новаторство Т.шевченка у процесі розвитку літератури для дітей в україні?

- В яких творах Т.Шевченка центральними є образи матері й дитини?

- Які твори пейзажної лірики Т.шевченка можуть бути використані в роботі з дошкільниками?

Завдання для самостійної роботи:

Опрацювати матеріал теми за рекомендованою літературою. Дібрати видання книг Т.Г.Шевченка для дітей дошкільного віку для створення книжкової виставки. Вивчити напам’ять один із творів Т.Г.Шевченка, який може бути використаний в дитячому читанні.