Контрольні запитання

1. Розкрийте сутність поняття «вартість авіапідприємства».

2. Охарактеризуйте ринкову та інвестиційну вартості.

3. Наведіть основні моделі створення вартості авіапідприємств.

4. У чому полягає відмінність між ринковою та інвестиційною вартістю авіапідприємства?

5. Наведіть основні принципи створення вартості авіапідприємства.

6. Які є особливості створення вартості авіаційного підприємства?

7. Як визначається інвестиційна вартість авіапідприємства?

8. Як визначається ринкова вартість авіапідприємства?

9. Наведіть визначення поняття «інвестований капітал».

10. У чому полягає сутність моделі інвестованого капіталу?

11. Що враховується в моделі оцінювання вартості публічної компанії?

12. Як розраховується капіталізація компанії?

13. Розкрийте сутність поняття «ставка капіталізації».

13. Яким чином може бути виражена ставка капіталізації?

14. Який показник потрібно враховувати в інвестиційній вартості авіаційного підприємства?

Практичне заняття 2.2

МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ АВІАКОМПАНІЇ. ПІДХОДИ ТА ОСНОВНІ ПРИНЦИПИ ОЦІНЮВАННЯ АВІАБІЗНЕСУ

План

1. Оцінювання вартості авіакомпанії.

2. Підходи до оцінювання авіаційного бізнесу.

3. Основні принципи оцінювання авіаційного бізнесу.

Література: [3]; [6]; [17].

Методичні рекомендації

Метою заняття є здобуття знань та набуття практичних навичок з економічного оцінювання вартості авіакомпанії. Після вивчення теоретичних питань практичного заняття 2.2 студент повинен знати сутність поняття «вартість авіакомпанії», основні підходи та принципи оцінювання авіаційного бізнесу, а також уміти оцінити вартість авіаційного бізнесу за основними підходами: дохідним, рин- ковим та на основі активів.

Слід звернути увагу, що інвестиції в непублічну компанію рідко оцінюються належним чином. Традиційний бухгалтерський підхід до виміру прибутку компанії рідко є точною мірою прибутку акціонера на інвестований капітал [17].

По-перше, дані про доходи зазвичай піддаються маніпуляціям в інтересах податкового планування або в інших цілях, у результаті чого спотворюються дійсні економічні результати діяльності компанії. По-друге, нагромаджувальні методи бухгалтерського обліку описують дохід, що відрізняється від грошового потоку. Тому використовують альтернативні методи виміру прибутку: прибуток до сплати відсотків, податків і відрахувань на амортизацію, прибуток до сплати відсотків і податків і чистий дохід до оподаткування. Ці показники не відображають грошового прибутку інвесторів, ос-кільки податки й інвестиції в оборотний капітал і основні кошти повинні бути сплачені перш, ніж гроші стануть доступними постачальникам капіталу.

По-третє, витрати на позиковий капітал показуються як видатки за сплатою відсотків [17].

Але при цьому виключаються витрати на власний капітал, тому прибуток компанії відображає деякі, але не всі її витрати на фінансування. У результаті власники капіталу не знають свого реального наявного прибутку.

Звичайно використовуваний бухгалтерський вимір інвестицій у більшості випадків не відноситься до справи й тільки вводить в оману.

Традиційний аналіз прибутку на інвестиційний капітал може розраховувати інвестиції в закритий бізнес як суму, внесену інвесторами багато років тому.

Ще більш розповсюдженим є відображення інвестицій за балансовою вартістю (book value) активів або акціонерного капіталу на основі фінансових звітів компанії, але ці значення рідко відображають поточну вартість.

Для усунення цих негативних аспектів для оцінювання реальної вартості авіапідприємств вважається, що більш точним буде вимір вартості інвестицій, що вкладаються, наприклад, в аеропорти, з використанням мультиплікаторів і пропонується використовувати мультиплікатор EV/EBITDA – співвідношення вартості компанії до операційного прибутку до сплати відсотків, податків і відрахувань на амортизацію.

Стосовно аеропортів необхідно враховувати, що інвестори не завжди зважають на мультиплікатори і можуть інвестувати кошти в авіапідприємства, які фактично не отримують прибутку і потребують реконструкції (реорганізації), тобто оцінити реальну вартість яких взагалі важко.

Це зумовлено специфікою ринку об’єктів для інвестування. Цей ринок характеризується невеликою кількістю інвестиційно привабливих авіаційних підприємств і, якщо інвестор зацікавлений вкладати кошти в подібний об’єкт, то це означає, що його інтереси лежать не тільки в площині отримання прибутків.

Оскільки великих аеропортів в Україні небагато (і взагалі аеропортів порівняно небагато), знайти інший подібний об’єкт для інвестування досить складно. Вітчизняні інвестори вкладають кошти переважно на умовах отримання пільг та важелів впливу, тобто це інвестиції у сфери впливу на довгострокову перспективу, в цьому специфіка інвестування в об’єкти авіатранспортної інфраструктури України.

Важливо пам’ятати, що достовірне оцінювання вартості авіакомпанії вимагає правильного застосування існуючих підходів для визначення вартості, що являє собою чітке розуміння інвестицій у бізнес, що продається або купується, і вимір доходів, генерованих авіакомпанією.

Кожний підхід містить методології, які можна застосовувати в різних процедурах.

Наприклад, можна використовувати процедуру дисконтованого грошового потоку, застосовуючи метод дисконтування в межах дохідного підходу.

Ринковий підхід визначає вартість насамперед на основі застосування мультиплікаторів до окремих показників результатів ді-яльності й фінансового стану компанії; ці дві змінні – показники діяльності й мультиплікатор – потребують ретельного дослідження при оцінці адекватності результатів, отриманих за цим методом.

Використання ринкового підходу може виявитися неможливим через відсутність аналогічних компаній для порівняння. Підхід на основі активів без використання методу надлишкових прибутків (який, як правило, не застосовується для оцінювання цілей злиття і поглинань) не здатен точно відображати загальну нематеріальну вартість або вартість репутації фірми (goodwill), що не відображається у ринковій вартості в балансовому звіті компанії [17].

Слід звернути увагу, що кожний підхід привносить особливість оцінювання вартості та її факторів.

Дохідний підхід найбільш часто розглядає майбутні прибутки, дисконтовані з метою відбиття рівня їх відносного ризику.

Ринковий підхід установлює вартість на основі ціни, сплачені за альтернативні інвестиції.

Підхід на основі активів установлює вартість, що ґрунтується на гіпотетичному продажі базових активів компанії.

Теорія оцінювання бізнесу вимагає, щоб оцінювач прагнув використовувати кожний із цих трьох підходів у кожному випадку оцінювання, хоча здійснити це не завжди можливо.

Компанія може не мати додатного доходу для дисконтування або капіталізації, що не дозволить застосувати дохідний підхід.

Сильні й слабкі сторони кожної методології впливають на визначення підходу, який можна використовувати, і відносну надійність результатів їх застосування.