Помилки під час зупинки м'яча внутрішньою стороною стопи.
• Суглоби (здебільшого у початківців) напружені. М'яч стикається зі стопою, яка не амортизує, і далеко відскакує від гравця. З метою усунення такої помилки рекомендується користуватися слабко надутим м'ячем,
• Гравець пізно починає замах ногою, і м'яч стикається з відносно жорсткою поверхнею. Виправити помилку можна так: за командою вчителя учень опускає назад ногу, яка рухається, трохи раніше зіткнення м'яча зі стопою.
• Гравець, боячись великого відскоку м'яча, занадто рано відводить ногу назад, і м'яч, який котиться, прослизає під нею. Якщо м'яч летить низько, через передчасний замах ноги внутрішня сторона стопи стає порівняно жорсткою поверхнею для м'яча, і він далеко відскакує від ноги.
• М'яч стикається не з внутрішньою стороною стопи, а потрапляє у гомілку. Причиною помилки є те, що гравець неуважно стежить за м'ячем, спостерігає за його польотом лише периферичним зором.
• Гравець не повністю переносить на опорну ногу вагу тіла, внаслідок чого у момент дотику до м'яча вона розподіляється на обидві ноги і він наступає на м'яч. До завершення приймання м'яча вага тіла може повністю перенестися на опорну ногу, яка зігнута у колінному суглобі, і лише прийнявши м'яч, можна робити крок уперед другою ногою. Правильний розподіл ваги тіла сприяє тому, що гравець під час руху вперед може робити перший крок ногою, яка приймає м'яч.
Зупинка м'яча підошвою.
У грі можна встановити, що зупинка м'яча підошвою має свої переваги перед зупиненням м'яча внутрішньою стороною стопи. М'яч іноді стрибає по полю (особливо часто це спостерігається на нерівних полях) і, коли спробують зупинити його внутрішньою стороною стопи, виникає небезпека, що м'яч перескоче через стопу або відскоче від гомілки.
Крім того, під час зупинки підошвою м'яч, який котиться, легше контролювати. Недоліком зупинки м'яча підошвою є те, що для подальших дій треба завести ударну ногу за м'яч. При цьому втрачаються дорогоцінні частки секунд, які в грі можуть вирішити дуже багато. У цілому ж усе залежить від ігрової ситуації. Саме вона диктує гравцю, який прийом варто застосувати для зупинки м'яча.
Зупиняючи м'яч, який котиться, підошвою, гравець переносить вагу тіла на опорну ногу, зігнуту в колінному суглобі, потім трохи піднімає зігнуту ногу, якою зупиняє м'яч, і спрямовує її підошвою назустріч м'ячу (мал. 5 і 6). При цьому п'ята повинна бути нижче за носок так, щоб підошва утворювала з поверхнею поля гострий кут. У момент зіткнення м'яча з підошвою нога випрямляється і робить незначний поступальний рух.
Мод. б. Зупинка підошвою м'яча, який котиться
Щоб зупинити підошвою м'яч, який опускається, треба точно розрахувати місце його приземлення. Носок ноги трохи піднятий. У момент дотику м'яча до землі його накривають (але не тиснуть) підошвою (мал. 7).
Мал. 7. Зупинка підошвою м'яча, який опускається
Не слід поспішати займати вихідне положення, але в точці приземлення м'яча треба бути трохи раніше від його дотику до землі,
щоб встигнути підставити підошву над м'ячем у початковий момент його відскоку від землі.
Цими найпростішими та надійними способами зупинки м'яча гравці мають володіти досконально.