Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Тема 2.1.1 Утвор.та припин.діял-ті субєктів Off...docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
79 Кб
Скачать
☆
  1. Припинення діяльності суб’єкта господарювання

Припинення суб’єктів підприємницької діяльності, як і їх утворення, здійснюється в порядку, передбаченому законодавчими актами. По своїй суті це означає зникнення у фізичної особи підприємницької правосуб’єктності, а для юридичної особи – її «юридичну смерть», що проявляється в повному припиненні її спеціальної правосуб’єктності та виключення з Єдиного державного реєстру суб’єктів підприємництва і відповідно інших обліків: платника податків, внесків у фонди соціального страхування. При цьому варто розрізняти повне припинення діяльності і тимчасове (призупинення). Крім того, законодавство визначає правові підстави і правові форми припинення діяльності суб’єктів підприємництва.

Підставами припинення є певні життєві обставини з якими закон пов’язує виникнення, зміну та припинення цивільних правовідносин.

Відповідно до ст. 51 Господарського кодексу України підприємницька діяльність припиняється:

  • з власної ініціативи підприємця;

  • у разі закінчення строку дії ліцензії;

  • у разі припинення існування підприємця;

  • на підставі рішення суду.

Таким чином, діяльність підприємця може бути припинена як в добровільному порядку (за власною ініціативою підприємця), так і в примусовому порядку (на підставі рішення суду). Якщо суб’єктом підприємництва являється юридична особа, то добровільне її припинення здійснюється за рішенням засновників, або відповідного органу, уповноваженого вирішувати питання про припинення діяльності. Перелік підстав для добровільного припинення діяльності законодавство не передбачає, а от примусове припинення діяльності можливо тільки у випадках, визначених законодавством.

Підстави для припинення діяльності юридичної особи за рішенням суду:

- визнання недійсним запису про проведення державної реєстрації через порушення закону;

- провадження юридичною особою діяльності, що суперечить законодавству чи установчим документам;

- невідповідність мінімального розміру статутного фонду вимогам закону;

- неподання протягом року органам податкової служби податкових декларацій та документів фінансової звітності;

- наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність юридичної особи за вказаним її місцезнаходженням;

- визнання юридичної особи банкрутом.

Діяльність фізичної особи – підприємця може бути припинена у випадках:

  • прийняття рішення фізичною особою про припинення діяльності;

  • смерть фізичної особи;

  • оголошення фізичної особи померлою або безвісно відсутньою;

  • визнання фізичної особи недієздатною або обмежено дієздатною;

  • за рішення суду.

Підстави для припинення діяльності фізичної особи за рішенням суду:

  • визнання фізичної особи – підприємця банкрутом;

  • провадження діяльності забороненої законодавством;

  • неподання протягом року органам податкової служби податкових декларацій;

  • наявність в Єдиному державному реєстрі запису про відсутність фізичної особи - підприємця за зазначеним місцем проживання.

Таким чином, припинення діяльності суб’єктів підприємництва за юридичними підставами може бути двох видів: добровільним і примусовим.

Чинним законодавством передбачено два способи припинення діяльності суб’єктів підприємництва: тимчасове та постійне. Тимчасове припинення діяльності може бути добровільним, тобто за рішенням суб’єкта, і примусовим, за рішенням державних контролюючих органів.

Добровільно тимчасово може припинити свою діяльність, як правило, тільки фізична особа підприємець, наприклад, через сімейні обставини (хвороба, відпустка і т.д.). для цього фізична особа підприємець має написати заяву про зупинення підприємницької діяльності в податкову інспекцію. За період тимчасового припинення суб’єкт не сплачує податки. Діяльність може бути зупинена на термі, про який просить суб’єкт.

Примусове зупинення діяльності може мати місце за рішенням державних контролюючих органів. Воно може стосуватися як юридичних осіб, так і фізичних осіб-підприємців. Так, згідно із Положенням пре порядок тимчасового припинення діяльності підприємств сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, які систематично реалізують недоброякісні товари, порушують правила торгівлі та надання послуг, умови зберігання і транспортування товарів, державні органи у справах захисту прав споживачів можуть приймати рішення про тимчасове припинення діяльності підприємств (їх об'єднань), установ, організацій незалежно від форм власності, громадян - підприємців та іноземних юридичних осіб, що здійснюють вказану діяльність.

Діяльність господарюючих суб’єктів тимчасово припиняється у разі, коли інші заходи впливу не дали чи не дадуть належних результатів, зокрема: повторного виявлення протягом 90 календарних днів одного й того ж порушення, а саме: реалізації (виробництва) товарів і надання послуг, які не відповідають вимогам нормативних документів або не мають документів, що підтверджують їх належну якість; обману споживачів (обважування, обмірювання, обрахування, використання засобів вимірювання, що не відповідають вимогам нормативних документів, завищення цін тощо); продажу товарів за готівку зі складів, баз, підсобних приміщень цих суб'єктів, а також приховування товарів від покупців чи штучного створення перешкод для їх придбання; продажу товарів (надання послуг) без видачі документа, що засвідчує факт їх купівлі (одержання послуг); недодержання вимог нормативних документів щодо обміну товарів; недодержання вимог нормативних документів, які регламентують порядок виробництва, зберігання, транспортування, реалізації товарів, надання послуг, що може заподіяти шкоду життю, здоров'ю чи майну споживачів; виявлення недоліків, причини яких не можуть бути усунуті негайно, а подальша діяльність господарюючого суб'єкта може заподіяти шкоду життю, здоров'ю чи майну споживачів; невиконання господарюючими суб’єктами приписів державних органів у справах захисту прав споживачів про припинення порушень прав спо­живачів.

У разі повторного протягом 365 календарних днів тимчасового припинення діяльності господарюючого суб'єкта державний орган у і правах захисту прав споживачів зобов'язаний, залежно від форми влас­ності господарюючого суб’єкта та інших конкретних обставин, порушити перед його власником або уповноваженим ним органом, що здійс­нює управління майном господарюючого суб'єкта, питання про усунен­ня керівника господарюючого суб'єкта з посади, яку він займає, або перед відповідним органом - про скасування державної реєстрації чи спеціального дозволу (ліцензії) на здійснення відповідного виду підприєм­ницької діяльності.

Тимчасове припинення діяльності господарюючого суб'єкта пе­редбачає зупинення на певний час (до усунення виявлених недоліків) роботи структурних підрозділів (секцій, відділів, складів, цехів тощо), пов'язаних з обслуговуванням споживачів і реалізацією, вироб­ництвом товарів. У разі неможливості здійснити це - тимчасово припиняється діяльність суб'єкта в цілому.

Відновлення діяльності господарюючого суб’єкта здійснюється з письмового дозволу державного органу у справах захисту прав споживачів, який прийняв рішення про тимчасове припинення його діяльності, або вищого органу.

Таким чином примусове припинення діяльності суб’єктів господарювання є способом впливу на таких суб’єктів, які порушують вимоги законодавства, наприклад, щодо захисту прав споживачів.

За формою припинення суб'єктів підприємництва — юридичних осіб воно підрозділяється на реорганізацію і ліквідацію.

Основна відмінність реорганізації від ліквідації полягає в тому, що при реорганізації здійснюється універсальне правонаступництво, тобто всі права і обов'язки суб'єкта (суб'єктів) підприємництва, що реорганізується переходять до одного або декількох інших підприємців. При ліквідації відбувається припинення прав і обов'язків юридичної особи без правонаступництва, тобто без переходу прав і обов'язків до інших осіб.

Суттєва різниця між ліквідацією та реорганізацією полягає у тому, що в першому випадку має місце остаточне припинен­ня будь-якої діяльності якогось суб'єкта господарювання, у другому — припинення його функціонування в конкретній організаційно-правовій формі із заміною на нову. В обох випадках "припинення суб'єкта господарювання" суб'єкт, що припиняється, більше не існуватиме. У зв'язку з ліквідацією суб'єкта припиниться і його діяльність, у зв'язку ж із реорга­нізацією вона триватиме, але вже не в колишній (яка існувала до реорганізації), а в новій організаційно-правовій формі суб'єкта господарювання.

Реорганізація суб'єктів підприємництва можлива в декількох різновидах: злиття, приєднання, поділ, перетворення.

При злитті декілька суб'єктів підприємництва — юридичні особи об'єднуються в одне; при цьому всі майнові права і обов'язки кожного з них переходять до суб'єкта, що виникло в результаті злиття відповідно до передавального акту.

Приєднання характеризується тим, що один суб'єкт підприємництва — юридична особа приєднується до іншого; при цьому приєднаний суб'єкт підприємництва втрачає свою юридичну самостійність і стає частиною іншого суб'єкта, до якого і переходять права і обов'язки приєднаного суб'єкта відповідно до передавального акту.

При поділі один суб'єкт підприємництва ділиться на два або декілька нових; при цьому створюється два або декілька нових юридичних осіб на основі раніше діючого одного; всі його майнові права і обов'язки переходять до знов виниклих суб'єктів відповідно до розділового акту.

При перетворенні суб'єкт підприємницької діяльності — юридична особа змінює свою організаційно-правову форму, що сприяє зміні структури управління, прав і обов'язків учасників, звітності і т.п., а також перехід всіх майнових прав і обов'язків до нового суб'єкта відповідно до передавального акту.