Механізм дії гормонів

Він полягає у впливі на клітинні мембрани, взаємодії з білками-рецепторами, зміні внутрішньоклітинних ферментативних процесів. При цьому одні гормони не проникають у клітину, а взаємодіють з рецептором на клітинній мембрані (група нестероїдних гормонів). Інші гормони проникають крізь мембрану, впливаючи на цитоплазму і ядро (стероїдні гормони).

Механізм дії перших викликає підвищення активності аденілатциклази, яка в цитоплазмі клітини сприяє перетворенню АТФ на цАМФ, який і зумовлює властиві гормону ефекти.

Механізм дії стероїдних гормонів пов'язаний з переходом гормону крізь клітинну мембрану в цитоплазму і безпосереднім специфічним впливом на певні внутрішньоклітинні структури. Їх дія розгортається повільно, оскільки вони, як правило, впливають на процеси транскрипції в ядрі (з утворенням іРНК), змінюючи процеси синтезу певних клітинних білків.

2. ГІПОФІЗ

Гіпофіз (мозковий придаток) розміщується на дні турецького сідла головного мозку і складається з трьох часток: передньої — залозистого гіпофіза, або аденогіпофіза, задньої — нейрогіпофіза та проміжної. У людини ця частка дещо редукована і входить до складу аденогіпофіза.

Загальна маса гіпофіза у людини в середньому становить 0,6 г.

Гіпофіз має тісні зв'язки з гіпоталамусом, який регулює його функцію і становить з ним єдину гіпоталамо-гіпофізарну систему.

Надзорове і пришлуночкове ядра передньої ділянки гіпоталамуса продукують иейросекрети — вазопресин (антидіуретичиий гормон, АДГ) і окситоцин. Аксони цих нейросекреторних клітин формують гіпоталамо-гіпофізарний шлях, яким гормони, зв'язані з білком нейрофізином, транспортуються до нейрогіпофіза. Тут нервові закінчення аксонів контактують з капілярами і виділяють гормони в кров.

У присередній частині гіпоталамуса нейросекрети (рилізинг-гормони) потрапляють у кров.

Аденогіпофіз (передня частка гіпофіза)

В аденогіпофізі є кілька типів клітин, які виробляють певні гормони.

Соматотропін (соматотропний гормон, гормон росту) стимулює синтез білка в органах і тканинах та їх ріст. Соматотропін має стимулювальний вплив на епіфізарні хрящі кісток, а отже, й на ріст їх у довжину. Якщо цей гормон виробляється в надлишку у молодому віці, розвивається гігантизм, недостатня його кількість призводить до карликовості (при цьому зберігаються нормальні пропорції тіла). Надмірна кількість соматотропіну у дорослих людей призводить до розростання м'яких тканин, деформації й потовщення кісток: розвивається акромегалія. При цьому має місце збільшення розмірів стопи, кисті, нижньої щелепи, язика, потовщення суглобових капсул. Доведено, що для прояву ростового ефекту гормону має бути нормальною функція кори надниркових залоз, зокрема її мінералокортикоїдна функція. Секреція соматотропіну регулюється рилізинг-гормонами гіпоталамуса, а також залежить від концентрації в крові глюкози, амінокислот і вільних жирних кислот.

Ряд гормонів аденогіпофіза мають регулювальний вилив на функцію інших залоз внутрішньої секреції. їх називають тропінами. Це тиротропін, кортикотропін, гонадотропіни.

Гонадотропіни (гонадотропні гормони, ГТГ) регулюють розвиток і функцію статевих залоз, розвиток вторинних статевих ознак і розмноження. Гонадотропіни — це три гормони: фолітропін (фолікулостимулювальиий гормон, ФСГ), лютропін (лютеїнізуючий гормон, ЛГ) і пролактин (лютеотропний гормон, ЛТГ). Фолітропін стимулює утворення естрогенів та ріст і розвиток фолікулів. У самців цей гормон стимулює сперматогенез. Лютропін, діючи на жіночі статеві залози, визначає настання овуляції й утворення жовтого тіла, в сім'яних залозах — стимулює розростання інтерстиціальпої тканини і продукцію тестостерону. Обидва гормони є глікопротеїдами. Пролактин має стимулювальиий вилив на залозисті клітини молочних залоз.

Тиротропін (тиротропний гормон, ТТГ) є глікопротеїдом, який стимулює ріст щитоподібної залози і регулює вироблення й виділення нею гормонів. Після видалення гіпофіза щитоподібна залоза атрофується. Головною ознакою активації залози під впливом тиротропіну є підвищення поглинання нею йоду, посилене виділення тироксину. Систематичне введення тиротропіну зумовлює появу ознак гіпертиреозу, як і після введення тироксину, тобто підвищується основний обмін, температура тіла, зменшується його маса тощо. Виділення тиротропіпу регулюється відповідним рилізинг-гормоном.

Кортикотропін (адренокортикотропний гормон, АКТГ) — це поліпептид, який не має видової специфічності. Він посилює ріст і функцію пучкової й сітчастої зон надниркових залоз. Введення гормону стимулює утворення глюкокортикоїдів, підвищує вміст глікогену в печінці, зменшує вміст холестерину в надниркових залозах. Кортикотропін спричинює розпад і гальмує синтез білка, отже, є антагоністом соматотропіну. Секреція кортикотропіну посилюється під впливом на організм сильних подразників, що викликають стрес (стан напруги). У таких ситуаціях вступає в дію система гіпоталамус — гіпофіз — надниркові залози, яка забезпечує збільшення секреції глюкокортикоїдів, здатних підвищувати опірність організму шкідливим чинникам.

Проміжна частина гіпофіза виділяє меланотропін (меланоцитстимулювальний гормон, інтермедин) і є регулятором пігментації шкіри. Зміни забарвлення шкіри пов'язані з перерозподілом пігменту. Регуляція функції проміжної частини аденогіпофіза здійснюється рилізинг-гормоном.