- •Практичне заняття № 2
- •1. Гуморальна регуляція (внутрішня секреція)
- •Класифікація залоз внутрішньої секреції
- •Властивості гормонів
- •Механізм дії гормонів
- •Аденогіпофіз (передня частка гіпофіза)
- •Нейрогіпофіз (задня частка гіпофіза)
- •3. Щитоподібна залоза
- •5. Внутрішньосекреторна частина підшлункової залози
- •4. Прищитоподібні залози
- •6. Надниркові залози
- •7. Статеві залози
- •Внутрішньосекреторна функція сім'яників
- •Внутрішньосекреторна функція яєчників
- •8. Загруднинна залоза (тимус)
- •9. Шишкоподібна залоза (епіфіз)
6. Надниркові залози
Надниркові залози парні, нагадують сплющені піраміди із заокругленою вершиною. Складаються з кіркової і мозкової речовин. Кіркова речовина має три зони: клубочкову (зовнішню), пучкову (середню) і сітчасту (внутрішню). Усі зони чітко відмежовані, і їх кіркові ендокриноцити виробляють різні гормони: клубочкова — мінералокортикоїди, пучкова — глюкокортикоїди, сітчаста — статеві гормони.
З кори надниркових залоз виділено понад 40 стероїдних сполук, однак лише вісім з них мають високу біологічну активність.
Мінералокортикоїди (альдостерон, кортикостерон, дезоксикортикостерон) беруть участь у регуляції мінерального обміну в організмі, насамперед натрію і калію в плазмі крові. З цих гормонів найбільшу активність має альдостерон. Він збільшує реабсорбцію натрію в канальцях нирок, що забезпечує підвищення його вмісту в крові, і разом з тим знижує реабсорбцію калію, що призводить до його втрати. Підвищення концентрації натрію в крові під впливом альдостерону призводить до затримки води в організмі і сприяє підвищенню артеріального тиску. Нестача мінералокортикоїдів призводить до втрати натрію, що спричинює зміни у внутрішньому середовищі організму, несумісні з життям.
Глюкокортикоїди (кортизон, гідрокортизон і кортикостерон) регулюють вуглеводний, білковий і ліпідний обмін. Найактивнішим з них є гідрокортизон. Глюкокортикоїди підвищують рівень глюкози в крові, але не за рахунок глікогену печінки, а шляхом перетворення безазотистих залишків дезамінованих амінокислот на вуглеводи (глюконеогенез). Глюкокортикоїди не є життєво необхідними гормонами, і все ж їх дефіцит призводить до зниження опірності організму щодо шкідливих чинників. У стані стресу активізується виділення аденогіпофізом кортикотропіну, а під його впливом і глюкокортикоїдів у надниркових залозах, що підвищує захисні реакції організму. Глюкокортикоїди збільшують загальну кількість лейкоцитів при зменшенні кількості еозинофільних гранулоцитів. Ця реакція є настільки сталою, що отримала визнання в експериментальній роботі й у клініці для оцінки функціонального стану кори надниркових залоз під назвою проби Торна. Виділення глюкокортикоїдів регулюється за участю рилізинг-гормонів гіпоталамуса, зокрема кортикотропін-рилізинг-гормону.
Статеві гормони кори надниркових залоз (андрогени, естрогени) відіграють важливу роль у розвитку статевого апарату дітей, коли ще недосконала ендокринна функція статевих залоз. Підвищена секреція статевих гормонів кори надниркових залоз призводить у дітей до передчасного статевого дозрівання. Після настання статевої зрілості їх роль є незначною. Проте після припинення функції статевих залоз у старості кора надниркових залоз залишається єдиним джерелом андрогенів і естрогенів.
Мозкова речовина надниркових залоз є складовою частиною симпато-надниркової (-адреналової) системи, що забезпечує секрецію похідних катехолу катехоламінів — адреналіну і норадреналіну. Вони руйнуються в крові і тканинах ферментом аміноксидазою. Мозкову тканину надниркових залоз називають хромафінною (клітини забарвлюються солями хрому). Клітини, що продукують гормони в цій тканині (мозкові ендокриноцити), є видозміненими післявузловими симпатичними нейронами. Вони іннервуються передвузловими волокнами симпатичної нервової системи.
Адреналін і норадреналін є симпатичними медіаторами, тому їхня дія подібна до дії симпатичної нервової системи. Адреналін підвищує систолічний артеріальний тиск, активізує роботу серця, підвищує рівень глюкози в крові за рахунок глікогену печінки, збільшує вміст вільних жирних кислот у плазмі крові, підвищує рівень основного обміну, знижує тонус гладких м'язів шлунку і кишок, пригнічує їх рухову активність, підвищує тонус скелетних м'язів. У високих дозах спричинює аритмію і екстрасистолію внаслідок підвищення збудливості серця. Незалежно від дії на серце адреналін звужує кровоносні судини, але сприяє розширенню стінки артеріол внутрішніх органів (шлунку, печінки, кишок). Норадреналін впливає па серцево-судинну систему своєрідно. Якщо адреналін зумовлює тахікардію, то норадреналін — брадикардію внаслідок впливу блукаючого нерва. Катехоламіни підтримують гомеостаз в умовах змін зовнішнього середовища, що підвищуює опірність організму.
