Запитання для самоперевірки

1. Які складові української культури розрізняють учені?

2. Ким і коли вперше були відкриті і досліджені пам’ятки Трипільської культури?

3. Чи мала Трипільська культура пряме генетичне продовження?

4. Яку композицію має скульптура Збруцького ідола, знайдена у 1848 р. у річці Збруч?

5. У чому полягають особливості української міфології?

6. Яка основна ідея слов’янського язичництва?

Список літератури

1. Костомаров М. Слов’янська міфологія. – К.,1994.

2. Лозко Г . Українське язичництво. – К.,1996.

3. Митрополит Іларіон. Дохристиянські вірування українського народу. – К.: Обереги,1992.

4. Рыбаков Б.А. Язычество древних славян. – М.: Наука, 1982.

5. Українці: народні вірування, повір’я, демонологія. – К.,1991.

6. Чмихов Н.А. Истоки язычества Руси. – К.,1990.

7. Чмихов М.О. Давня культура. – К.,1994.

Тема 3. Культура київської русі План

1. Київська Русь — якісно новий етап у розвитку слов’янської культури.

2. Християнізація — рушій нового культурного процесу.

3. Виникнення слов’янської письменності. Школа, освіта в Київській Русі.

4. Розвиток давньоруського мистецтва.

Терміни та поняття

Апокрифи (від грецьк. таємничий, прихований) — релігійні тво­ри з біблійними сюжетами, які не визнавалися церквою ка­нонічними і були заборонені.

Апокрифічний — фальшивий, несправжній, малоймовірний.

Берестяні грамоти — тексти, розміщені на бересті (корі берези) шляхом видавлювання чи видряпування спеціальною паличкою-писалом. За змістом — це короткі листи світського характеру, доручення, боргові зобов’язання, чолобитні, любовні послання, учнівські вправи.

Билини — народні епічні пісні періоду Київської Русі. Перші записи билин датовані початком XVII ст.

Глаголиця — одна із стародавніх слов’янських систем письма. Напевне, передує кирилиці.

Графіті — стародавні написи й малюнки, зроблені гострими предме­тами на ремісничих виробах, стінах споруд.

Дитинець — укріплена центральна частина стародавньою міста на Русі. З XIV ст. почала називатися Кремль.

Золоті ворота — головна урочиста брама давнього Києва, видатна пам’ятка архітектури часів Київської Русі. Споруджена в 1037 р. за Ярослава Мудрого. Назва походить від позолоченого куполу надбрамної церкви. Реставровані у 1982р. до 1500-річчя Києва.

Ізборники — хрестоматії, книги, в яких списувалися матеріали, виїмки, витримки з інших, іноді й більших творів.

Києво - Печерська лавра — православний чоловічий монастир, заснований у Києві 1051 р. Відіграла значну роль у розвитку української культури, була центром літописання, іконопису, книгодрукування. Друкарня лаврська функціонувала по 1922 рік.

Києво - Печерський патерик — збірка творів про історію Києво-Печерського монастиря та його пер­ших подвижників, яка була складена в першій третині XIII ст. (1215- 1230 рр.).

Лавра — назва великих православних чо­ловічих монастирів, підпорядкованих безпосередньо верховній церковній владі.

Літописання, літопис — хронологічно-послідовний запис історичних подій, зроблений їх сучасником.

Оранта — один з іконографічних образів Богоматері. який склався у середні віки. Богородицю зображали на повний зріст з піднесе­ними руками і повернутими від себе долонями. Оранта набула поширення в іконографії та живописі Візантії і Київської Русі.

Плінфа — широка і тонка випале­на цегла великого формату, яку застосовували в будівництві у Візантії та у Х-ХIII ст. у Київській Русі.

Різи — стародавнє слов’янське письмо, яке, за свідченнями письмо­вих джерел, існувало ще в дохристиянську епоху.

"Руська правда" — перше писемне зведення законів Київської Русі ХІ-ХII ст.

Скоморохи — мандруючі актори, співці, музиканти. Іноді виступали і як акробати і дресирувальники.

"Слова" — твори церковно-повчального характеру часів Київської Русі. Сюжетом для їх написання могла служити історична подія, злободенна суспільна проблема, постановка моральної теми.

Станкове мистецтво — термін, яким визначають твори образотворчого мистецтва, що мають самостійний характер: у живопи­сі — картина, в скульптурі — статуя, погруддя. У добу Київської Русі— це ікони.

Стилос (по-давньоруськи — писало) — спеціальний інструмент, за допомогою якого на берестяних грамотах видавлювати тексти.

Фреска (від італ. "fresco" — свіжий, сирий) — художнє зоб­раження, що зроблене водяними фарбами на вогкій штукатурці.