Запитання для самоперевірки

1. До якого періоду європейської культури належить культура Київської Русі?

2. Які факти свідчать про широке розповсюдження писемності серед населення Київської Русі?

3. Коли і ким було запроваджено християнство на Русі?

4. В чому полягає значення християнства для розвитку культури Київської Русі?

5. Назвіть основні особливості давньоруського мистецтва.

6. Коли в Київській Русі була побудована перша кам’яна церква? Як вона називалася?

7. Хто є автором „Повісті временних літ”? Коли вона написана?

Список літератури

1. Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К.,1988.

2. Высоцкий С.А. Древнерусские надписи Софии Киевской ХI – XIYвв. – К.,1966.

3. Запаско Я.П. Орнаментальне оформлення української рукописної книги. – К.,1960.

4. Київська Русь: культура, традиції. – К.,1982.

5. Литература и культура Древней Руси. – М.,1994.

6. Моця О., Ричка В. Київська Русь: від язичництва до християнства. – К.,1996.

Тема 4. Культура україни героїчної доби

(XIY –XYIII ст.)

План 1 заняття

1. Суспільно - політичні та історичні обставини розвитку української культури.

2. Освіта і наука в українській духовності:

а) братські школи як осередки знань і національного духу;

б) Києво-Могилянська академія як духовний, навчальний та науково-культурний центр східного і південного слов’янства;

в) розвиток освіти на Слобожанщині. Харківський колегіум.

3. Виникнення і розвиток книгодрукування в Україні.

План 2 заняття

1. Формування українського театрального мистецтва.

2. Кобзарство як культурний феномен. Пісні та думи України.

3. Джерела й основні риси українського бароко.

4. Меценатство в Україні (К.Острозький, Г.Гулевичівна, П.Могила, І.Мазепа).

5. Видатні діячі української культури: М. Березовський,Ф.Прокопович, Г.С.Сковорода.

Терміни та поняття

Апостол — перша друкована книга в Україні. Видана у лютому 1574 р. Іваном Федоровим у Львові.

Афон(Атоо) — великий релігійний центр православної церкви, знаходиться на східному виступі халкіндонського півострова в Егейському морі (Греція).

Байда — узагальнений образ патріота рідної землі, борця проти турецького і татарською поневолення, герой широковідомої української народної пісні "В Цареграді на риночку", іноді його пов’язували з конкретною історичною особою — Дмитром Вишневецьким. В іншому розумінні — безпечний чоловік.

Балаган — театральне видовище переважно комічного характеру на ярмарках і народних гуляннях.

Бандура — український народний багатострунний щипковий музич­ний інструмент з декою овальної форми.

Бурлеск — перебільшено комічне зображення (у літературі та сце­нічному мистецтві)

Братства — національно – релігійні та громадсько – культурні організації в Україні, які почали виникати в кінці XVIст., відстоювали права українського народу, ставали на захист його віри, насаджували освіту.

Вертеп— український народний ляльковий театр в ХVІІ-ХІХ ст.

Голосіння — стародавні українські народні пісні (на похованнях). Це — імпровізаційні поетичні твори, пов’язані переважно зі смертю, похованням та поминками небіжчика.

Гротеск — у літературі, живопи­сі, театрі зображення людей або речей у фантастичному, хи­мерно-комічному вигляді. Означає надмірне перебільшення, загострення тієї чи іншої теми. Гротеск порушує межі правдо­подібності, надає зображенню умовності, до краю розкриває суть явищ.

Дидаскал — означає вчитель.

Думи — лірико-епічні твори української усної словесності про події з житія козацької України ХVI—XVII ст. Думи не співаються, а виконуються речитативом (мелодійною декламацією) у супро­воді музичного акомпанементу на бандурі, кобзі або лірі.

Епос — сукупність народних героїчних пісень, сказань, поем. Оповідний рід літератури, що, на відміну від лірики й драми, характеризується розповідно-описовою (епічною) формою, широтою зображення подій та характерів.

Ігумен — титул настоятеля (управителя) монастиря у православній церкві. Настоятелі великих монастирів називались архімандри­тами.

Ієромонах — священик-чернець.

Інтермедії — короткі одноактові вистави комедійного характеру з народного життя, які гралися між діями серйозної вистави, існували як і самостійні твори.

Катехізис — короткий виклад (у формі запитань та відповідей) дог­матів християнського віровчення.

Народна драма— поширені у ХVШ-ХХ ст. самодіяльні вистави, драматичне дійство яких основане на фольклорі. Своєрідною формою народної драми є українське весілля.

Обскурантизм — крайня реакційність, вороже ставлення до освіти і науки: мракобісся.

Панегірик — святкова, урочиста промова: недоречне звеличення. надмірне, нещире вихваляння кого-небудь, чого-небудь.

Поетика — розділ теорії літератури, в якому вивчаються форма, структура і творчі прийоми поетичних творів.

Полеміка — аргументована суперечка при обговоренні або з’ясуванні чого-небудь.

Полемічна література — церковно-теологічна і публіцистична літе­ратура ХVI - XVII ст. в Україні та Білорусі, яка спрямовувалася проти спроб інших конфесій поширити свій вплив на право­славне населення. Була важливою зброєю у боротьбі за соціальне і національне визволення народу, яскравим явищем української культури.

Право ставропігії — звільнення братств з-під влади місцевих єпис­копів, яке проводили в Україні в ХVІ-ХVП ст. константино­польський та інші східні патріархи, що брали братства під свою опіку.

Префект — заступник ректора в колегії, академії.

Устав — каліграфічне письмо великими літерами.

Шкільна драма— вистави, що ставилися у ХVІІ-ХVШ ст. учнями Києво-Могилянської колегії, а потім академії та братських шкіл за творами переважно викладачів цих закладів. У них ви­користовувалися релігійні, біблійні та історичні сюжети дидак­тичного характеру.