Висновок

З часу виникнення Московської держави ідеологів сильної централізованої влади цікавили не стільки питання форми правління і державного устрою, скільки ідеологічне обґрунтування легітимності необмеженої верховної влади царя. Якщо і порушувались питання морального лику правлячої монаршої особи, однак вони не виходили за межі проблеми самодержавства, яке мислилось найкращою формою державної влади і державного устрою.

Ідеї правової держави (принципи її побудови): верховенство закону, верховенство представницького органу, визнання прав і свобод особистості та їх гарантія були висунуті вче-ними-юристами другої половини ХГХ ст. Ці принципи пропонувалось реалізувати в рамках конституційної монархії. Були сформульовані основні ознаки правової держави: контроль над урядом, законність у правотворчості і дотриманні законів, цивільна і кримінальна відповідальність посадових осіб за порушення законів, незалежність судів.

Але необхідно наголосити, що більшість російських вче-них-юристів переважно мали на увазі верховенство закону, а не права. Така позиція звужувала поняття права до писаного (позитивного) закону, ігнорувала проблему співвідношення права і справедливості, практично нівелюючи саму ідею природного права, а отже й ідею правової держави. Підтвердженням цьому є те, що називаючи один із найважливіших принципів правової держави - забезпечення прав і свобод індивіда, російські вчені практично не ставили питання про примат прав громадянина над інтересами держави.

В кінці XIX - першій половині XX ст. посилився інтерес до історіософсько-морального тлумачення сенсу життя. Однією з центральних проблем державно-правової думки стала проблема виховання поваги до права. Ця проблема виникла як антитеза позаправовій державній ідеології більшовизму, який започаткував і утвердив на певний час тоталітарний режим типу «тотальної рабовласницької диктатури єдиної правлячої партії».

Завдання аая індивідуальної'роботи

1. На вашу думку: чому С. Десницький, визнаючи природні права людини на життя, здоров'я, власність не виступав із засудженням кріпосного права і не закликав до його скасування?

2. На вашу думку: чи є раціональне зерно в твердженні М. Муравйова, що основним аспектом реалізації природного

права людини на свободу, упередження деспотії є побудова влади в державі за принципом її поділу на законодавчу, виконавчу й судову?

3. Як ви ставитеся до твердження П. Новгородцева: «.. .вільна держава не є стан, за якого сильні чинять так, як їм заманеться, це — стан справедливості, за якого суспільство обмежує свободу окремих індивідів задля збереження свободи для загалу (свободи для всіх)». Який смисл втілював учений у поняття справедливості?

4. Відомо, що стародавні грецькі філософи, зокрема Платон і Арістотель, розглядали людину (громадянина полісу) як мікрокосм, російський філософ, С. Булгаков теж розглядав людину як мікрокосм. Однак погляди на людину античних мислителів і російського філософа мають суттєву розбіжність. Знайдіть її. З'ясувавши цю розбіжність у поглядах, вкажіть на змістовну різницю в дефініціях понять «право» в античній інтерпретації та інтерпретації С. Булгако-ва. Вкажіть на раціональне зерно ідеї права, яке виражають ці дефініції і яке не втратило актуальності для сучасного етапу розбудови правової держави і громадянського суспільства.

5. Підтвердіть або спростуйте твердження, що російські вчені-юристи переважно обґрунтовували принципи верховенства закону, а не права.