Вимоги до соціального працівника, які працюють із залежними людьми ( за Мерсером Деліндою)

Працюючи з цією категорією клієнтів С/пр. зобов’язані:

• демонструвати розумні професійні судження,

• бути здатними встановлювати рапорт (взаємну довіру і контакт)

• вміти слухати

• бути толерантними і поважати клієнта

• не мати «-« ставлення до залежних.

С/пр. не повинен бути різким у судженні щодо залежної поведінки клієнта, навчитися не виступати в ролі судді чи мораліста і не повторювати модель поведінки власних батьків.

Натомість він повинен демонструвати більшу компетентність співробітництво. Він має переконати клієнта, який одужує від залежності, що його розуміють і , що в нього є союзники.

С/пр має бути обережним та слідкувати за тим, коли його власні потреби або проблеми актуалізуються при роботі з проблемами клієнта і утримуватись від реагування в контексті своїх власних проблем.

Працівник, займаючись соціально-психологічною реабілітацією залежних, має враховувати певні психологічні особливості даної групи клієнтів та особистісні зміни, пов’язані з зловживанням.

У залежних спостерігаються різні коливання настрою, низька самооцінка, схильність до депресивних станів, прямолінійність та вимогливість, постійна незадоволеність, дратівливість, цинізм, ворожість.

Характерні також заперечення власної хвороби і амбівалентність ставлення до реабілітації.

Труднощі під час реабілітаційного процесу:

1.Обмін консультантів – (об’єкт обману – молоді недосвідчені консультанти).

2.Підлещування до С/пр. зовнішньою привабливістю та інш. – консультант, бажаючи допомогти, може виявитися об’єктом маніпуляцій.

Даний спосіб попередити маніпуляції – вміння в будь-який час ідентифікувати свої почуття та покладатися на них.

Залежні клієнти намагаються залучити С/пр. на свою сторону, тобто викликати співчуття і бажання допомогти розповідаючи про власні проблеми. Це вміння допомагає тримати консультанта на безпечній відстані, тому С/пр. повинні завжди це враховувати, бути люб’язними, але не м'якосердними.

3. Клієнти, які мають залежність від психоактивних речовин, складно відкривають суть власного внутрішнього світу. З цими клієнтами важко встановлювати рапорт.

Зіткнувшись з тим, що їхні страхи і таємниці стали доступні іншим людям, вони можуть відчувати себе незахищеними, відреагувати агресивно або знову почати вживати психоактивні речовини.

Так само залежні сприймають і поверховий підхід та спробу уникати обговорення гострих питань і відмову проникнути в їх внутрішній світ з боку С/пр. або консультанта.

Інші важливі проблеми, з якими стикається професіонал під час роботи з залежними людьми:

1. Заперечення від хвороби

2. Невизнання значимості втрат, які вони зазнають внаслідок залежності.

3. Амбівалентність – подвійне ставлення до «тверезості» і зважуватися на лікування.

4. Рецидив – рішення повернутися до вживання наркотичних речовин.

Це явище може відбутися в будб-який момент лікувального процесу.

Потенційні проблеми соціальних працівників, що працюють з дітьми із функціональними обмеженнями

• Самотність

• Ізоляція

• Емоційна відчуженість

• Виснаженість батьків

Спочатку вивчаються проблеми, а потім створюються умови для їх подальшого розвитку.

Діти повинні бути знайомі зі своїми правами, що встановлені Конвенцією ООН про права дитини, і пільгами, які надаються державою для їх соціального захисту.

Основні форми роботи з дітьми з обмеженими можливостями:

1. Групові

Виділяються такі групи:

• соціальний педагог – брати і сестри дітей-інвалідів

• батьки-батьки

• діти-діти.

Головне завдання груп надати батькам інформацію про особливості поведінки дітей-інвалідів, набуття необхідних знань та емоційної підтримки у вихованні дітей

Пом’якшити почуття відокремленості від інших і запевнити себе в приналежності до життя.

2. Індивідуальні

При індивідуальної роботі враховувати:

• індивідуальні можливості і функції – вік, рівень функціонального обмеження;

• виявлення специфіки соціокультурного розвитку – вплив різних факторів, статус, соціальні очікування, культурні цінності;

• усвідомлення психологічних характеристик – сприйняття, пам'ять, рівень залежності, характер самооцінки, адекватність реакцій;

• дослідження особливостей психосоціальної адаптації, процесу взаємного впливу індивіда і його оточення;

• залучення дитини до соціально-педагогічного процесу (соціалізації).

Основні завдання групової роботи є:

• допомога членам групи створити систему взаємодопомоги

• урахування у процесі роботи характеру і змісту групових процесів, використання їх для досягнення цілей групи, допомога в цьому кожному члену групи

• посилення здатності членів групи діяти незалежно

• допомога кожній особистості усвідомити свою спільність з іншими в момент припинення діяльності групи.

Ефективні форми роботи:

• клуби сімейного виховання

• кризові центри

• соціально-психологічні служби

• групи взаємодопомоги

• спеціалізовані лінії Телефону довіри.