- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний технічний університет України
- •Проектування електричної частини електричних станцій та підстанцій
- •Передмова
- •Список скорочень
- •1. Стадії та зміст робіт при проектуванні електричних станцій та підстанцій
- •1.1. Основні стадії проектування
- •1.2. Зміст робіт пов'язаних з проектуванням електротехнічної частини електричної станції
- •1) Підготовка вихідної інформації.
- •2) Проектування головної схеми з'єднань електротехнічної підсистеми (частини).
- •3) Проектування електроустановки власних потреб
- •4) Розробка конструкцій розподільчих пристроїв рп
- •5) Проектування установки постійного струму.
- •1.3. Зміст робіт при проектуванні підстанцій
- •2. Споруди та інженерні комунікації електричної станції і їх розміщення
- •2.1. Вибір майданчика будівництва
- •2.2. Вибір місця розташування електричної станції
- •2.3. Дослідницькі роботи з вибору майданчика для будівництва електричної станції
- •2.4. Будівлі, споруди і комунікації
- •2.5. Загальні принципи компонування
- •3. Техніко-економічне обґрунтування прийнятих при проектуванні рішень
- •3.1. Загальні положення
- •3.2. Показники та критерії економічної ефективності капіталовкладень
- •3.2.1. Загальний підхід по визначенню показників економічної ефективності
- •3.2.2. Інтегральні показники
- •3.2.3. Елементарні показники
- •3.2.4. Вибір критерію і прийняття рішення для вибору варіантів схем електротехнічної частини електричної станції
- •3.3. Вихідні дані та нормативи
- •3.4. Грошові потоки
- •3.5. Невизначеність початкової інформації та ризик
- •3.6. Використання методу однокритеріальної оптимізації затрат
- •Прогнозовані ціни на паливо та тарифи на електричну і теплову енергію.
- •3.7. Визначення витрат на втрати енергії
- •3.8. Річні втрати електричної енергії в двохобмотковому трансформаторі
- •3.9. Річні втрати електричної енергії в трьохобмотковому трансформаторі
- •4. Проектування головної електричної схеми
- •4.1. Вибір схеми приєднання електричної станції до енергосистеми
- •4.2. Проектування структурної схеми
- •4.2.1. Загальні положення
- •4.2.2. Структурні схеми електростанцій районного типу
- •4.2.3. Структурна схема тец
- •4.2.4. Вибір трансформаторів структурної схеми (загальні положення)
- •4.2.5. Вибір трансформаторів для блочної схеми з’єднань
- •4.2.6. Вибір автотрансформаторів зв’язку
- •4.2.7. Вибір трансформаторів зв’язку генераторної та підвищеної напруги
- •4.2.8. Вибір трансформаторів на підстанціях
- •4.2.9. Визначення техніко-економічних показників структурної схеми електричної станції
- •4.3. Вибір доцільних способів обмеження струмів короткого замикання
- •4.3.1. Вибір струмообмежувальних засобів на електростанціях районного типу
- •4.3.2. Вибір струмообмежувальних пристроїв на генераторній напрузі тец
- •4.3.3. Вибір секційних реакторів
- •4.3.4. Вибір лінійних реакторів
- •4.3.5. Вибір струмообмежуючих засобів на підстанціях
- •4.4. Вибір електричної схеми розподільчих пристроїв
- •4.4.1. Класифікація схем
- •4.4.2. Вибір схем рп 6-10 кВ тец і підстанцій
- •4.4.3. Вибір електричних схеми розподільчих пристроїв підвищених напруг
- •4.4.4. Порядок розрахунку при виборі електричної схеми розподільчих пристроїв
- •Література
4.3.2. Вибір струмообмежувальних пристроїв на генераторній напрузі тец
Електропостачання розподільчих пунктів РП місцевого навантаження ТЕЦ на генераторній напрузі здійснюється за допомогою живильної кабельної мережі Кб1 (див. Рис. 4.4,д). Кожен РП має у свою чергу свою розподільну мережу Кб2. Перетин кабелів живильної і розподільчої мережі вибирають з умов тривалих режимів - по економічній щільності струму в нормальному режимі і по нагріванню в обтяженому.
При виборі струмообмежуючих засобів прагнуть знизити до потрібних рівнів струми КЗ не тільки на ТЕЦ, але й у споживачів. Допустимий струм КЗ на ТЕЦ визначається параметрами вимикачів, виготовлених заводами на дану номінальну напругу, а також термічною стійкістю головних ділянок кабельної живильної мережі. Для споживачів потрібне більш глибоке обмеження струмів КЗ, що визначається термічною стійкістю кабелів розподільчих мереж споживачів і параметрами вимикачів, установлених на РП. За розрахунковий параметр вимикача зручно прийняти номінальний струм відключення або номінальний струм електродинамічної стійкості Іед, значення яких звичайно однакові. Цей розрахунковий параметр повинен бути узгоджений з початковим значенням періодичної складової струму КЗ Іп,0 , методика розрахунку якого найбільш проста.
Блочна структура схеми (застосування блоків генератор-трансформатор) уже сама по собі є мірою обмеження струмів КЗ на генераторній напрузі. Тому на блочних ТЕЦ з генераторною напругою 6-10 кВ обмежуються установкою реакторів на відгалуженнях до РП.
Рис. 4.8. Схеми обмежень струмів короткого замикання на ТЕЦ з допомогою: а - групових лінійних реакторів; б, в – секційних реакторів; г – трансформатора з розщепленими обмотками; д – трансформаторного реактора.
Від РП відходять лінії місцевого навантаження (Рис. 4.8,а). Ці лінійні реактори обмежують струм КЗ як у РП 6-10 кВ ТЕЦ, так і в споживача.
На ТЭЦ з поперечними зв'язками генераторної напруги струми КЗ у ГРП можуть виявитися дуже великі. Для їх обмеження (при наявності двох трансформаторів зв'язку) звичайно застосовують секційні реактори СР (Рис. 4.8,б,в), і лише в деяких випадках допускається роздільна робота секцій. Якщо на ТЕЦ вибраний один трансформатор зв'язку із системою, то необхідне обмеження струмів КЗ можна досягти розщепленням його обмоток НН (Рис. 4.8,г) чи установкою в його ланцюзі здвоєного реактора Р (Рис. 4,8,д) Секційні вимикачі в двох останніх схемах повинні бути нормально відключені і обладнані блокуванням, що забороняє їх використання при включених вимикачах вводів трансформатора або реактора. Звичайно цих заходів виявляється недостатньо для одержання бажаного струмообмежуючого ефекту в споживача, і тому необхідна установка лінійних реакторів; останні знижують струми КЗ як у споживача, так і в живильній кабельній мережі.
4.3.3. Вибір секційних реакторів
На ТЕЦ з поперечними генераторними зв’язками вибір секційних реакторів повинен випереджати вибір лінійних реакторів. Розрахунки потрібно вести в наступній послідовності:
1. Визначають число ГРП, враховуючи при цьому надійність електропостачання місцевого споживача відповідно до прийнятої конфігурації живильної мережі і надійність роботи станції. Це означає, що ремонт або відмова секції ГРП, не повинні викликати втрату потужності, що генерується, недопустиму для місцевого електричного навантаження і теплового споживання. Звичайно ці вимоги задовольняють кількість секцій, що дорівнюють числу генераторів, підключених до ГРП.
2. Відповідно до обраного числа секцій ГРП визначають схему приєднання секційних реакторів: радіальну (розімкнуту) при числі секцій дві - три (Рис. 4.8,б) і кільцеву, при числі секцій три - чотири (Рис. 4.8,в).
3. Аналізуючи можливі перетоки між секціями в нормальному режимі і при відключенні живильних приєднань - генераторів, трансформаторів зв'язку, вибирають номінальні струми секційних реакторів. Їм відповідають конкретні індуктивні опори, з яких вибирають найбільший.
4. Роблять розрахунок струмів КЗ Іп,0 на шинах ГРП (точка К1 на схемі Рис. 4.8,б) при наявності секційних реакторів і без них. Ці струми є розрахунковими при виборі вимикачів у приєднаннях трансформаторів власних потреб, що і приймають, як найважчі, контрольні.
5. Обґрунтовують необхідність (доцільність) обмеження струму КЗ у ГРП ТЕЦ.
Якщо струм КЗ Іп,0 у контрольному приєднанні без секційних реакторів виявиться вище максимального значення струму електродинамічної стійкості Іед вимикачів, що випускаються для даної напруги (6-10 кВ), то установка секційних реакторів технічно необхідна. У противному випадку потрібне їх економічне обґрунтування. Для цієї мети вибирають два порівнюваних варіанти ГРП із секційними реакторами (крім лінійних) і оцінюють за укрупненими показниками вартості ГРП. Зниження капіталовкладень у ГРП на 10% і більше може служити економічним обґрунтуванням доцільності установки секційних реакторів.
6. Якщо прийнята схема із секційними реакторами, то визначають втрати напруги в них при щонайбільших перетоках потужностей між секціями. Ці втрати не повинні перевищувати 5-6% від номінальної. У противному випадку необхідно передбачити вимикачі або роз'єднувачі, що дають можливість шунтувати реактори при великих перетоках між секціями. Можливість шунтування повинна бути перевірена виходячи з умов обмеження струмів КЗ у неповній схемі, коли частина джерел відключена, а секційний реактор зашунтований. Струми КЗ у неповній схемі не повинні перевищувати відповідні параметри вибраних вимикачів.
