- •Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України Національний технічний університет України
- •Проектування електричної частини електричних станцій та підстанцій
- •Передмова
- •Список скорочень
- •1. Стадії та зміст робіт при проектуванні електричних станцій та підстанцій
- •1.1. Основні стадії проектування
- •1.2. Зміст робіт пов'язаних з проектуванням електротехнічної частини електричної станції
- •1) Підготовка вихідної інформації.
- •2) Проектування головної схеми з'єднань електротехнічної підсистеми (частини).
- •3) Проектування електроустановки власних потреб
- •4) Розробка конструкцій розподільчих пристроїв рп
- •5) Проектування установки постійного струму.
- •1.3. Зміст робіт при проектуванні підстанцій
- •2. Споруди та інженерні комунікації електричної станції і їх розміщення
- •2.1. Вибір майданчика будівництва
- •2.2. Вибір місця розташування електричної станції
- •2.3. Дослідницькі роботи з вибору майданчика для будівництва електричної станції
- •2.4. Будівлі, споруди і комунікації
- •2.5. Загальні принципи компонування
- •3. Техніко-економічне обґрунтування прийнятих при проектуванні рішень
- •3.1. Загальні положення
- •3.2. Показники та критерії економічної ефективності капіталовкладень
- •3.2.1. Загальний підхід по визначенню показників економічної ефективності
- •3.2.2. Інтегральні показники
- •3.2.3. Елементарні показники
- •3.2.4. Вибір критерію і прийняття рішення для вибору варіантів схем електротехнічної частини електричної станції
- •3.3. Вихідні дані та нормативи
- •3.4. Грошові потоки
- •3.5. Невизначеність початкової інформації та ризик
- •3.6. Використання методу однокритеріальної оптимізації затрат
- •Прогнозовані ціни на паливо та тарифи на електричну і теплову енергію.
- •3.7. Визначення витрат на втрати енергії
- •3.8. Річні втрати електричної енергії в двохобмотковому трансформаторі
- •3.9. Річні втрати електричної енергії в трьохобмотковому трансформаторі
- •4. Проектування головної електричної схеми
- •4.1. Вибір схеми приєднання електричної станції до енергосистеми
- •4.2. Проектування структурної схеми
- •4.2.1. Загальні положення
- •4.2.2. Структурні схеми електростанцій районного типу
- •4.2.3. Структурна схема тец
- •4.2.4. Вибір трансформаторів структурної схеми (загальні положення)
- •4.2.5. Вибір трансформаторів для блочної схеми з’єднань
- •4.2.6. Вибір автотрансформаторів зв’язку
- •4.2.7. Вибір трансформаторів зв’язку генераторної та підвищеної напруги
- •4.2.8. Вибір трансформаторів на підстанціях
- •4.2.9. Визначення техніко-економічних показників структурної схеми електричної станції
- •4.3. Вибір доцільних способів обмеження струмів короткого замикання
- •4.3.1. Вибір струмообмежувальних засобів на електростанціях районного типу
- •4.3.2. Вибір струмообмежувальних пристроїв на генераторній напрузі тец
- •4.3.3. Вибір секційних реакторів
- •4.3.4. Вибір лінійних реакторів
- •4.3.5. Вибір струмообмежуючих засобів на підстанціях
- •4.4. Вибір електричної схеми розподільчих пристроїв
- •4.4.1. Класифікація схем
- •4.4.2. Вибір схем рп 6-10 кВ тец і підстанцій
- •4.4.3. Вибір електричних схеми розподільчих пристроїв підвищених напруг
- •4.4.4. Порядок розрахунку при виборі електричної схеми розподільчих пристроїв
- •Література
4.4.2. Вибір схем рп 6-10 кВ тец і підстанцій
До РП 6-10 кВ ТЕЦ приєднується відносно невелика кількість постачальних відгалужень (генератори та ТР зв'язку на ТЕЦ, понижуючі трансформатори і синхронні компенсатори на підстанціях) і значна кількість ліній місцевого навантаження, що відходять.
При виборі електричної схеми РП, що розглядаються, враховують наступні вимоги:
-пошкодження збірних шин, пошкодження або відмова вимикача на будь - якому приєднанні не повинно вести до перерви в електропостачанні відповідальних споживачів і до порушення балансу потужностей, неприпустимому за умовами електро - і теплопостачання споживачів;
-повинна бути забезпечена можливість подальшого розширення РП, що обумовлено ростом місцевого навантаження;
Для зазначених вихідних умов і вимог найбільш раціональним рішенням є схеми радіального типу з комутацією приєднань через один вимикач і однією чи двома системами ЗШ (Рис. 4.11). Наявність одного вимикача на приєднання вимагає відносно невеликих капіталовкладень, незважаючи на велику кількість приєднань. Секціонування збірних шин і правильний розподіл між секціями живильних приєднань і ліній, що відходять, дозволяє виконати вимоги надійності. При необхідності подальшого розширення, нові лінії приєднують до існуючих секцій або споруджують додаткові секції.
Обхідної системи шин з обхідним вимикачем тут не передбачають. Пояснюється це тим, що ремонт найбільш чисельних лінійних вимикачів тут можливий з відключенням ліній, якщо враховувати, що постачання найбільш відповідальних місцевих споживачів завжди здійснюють з двох (по можливості не сусідніх) секцій РП. До того ж ремонт вимикача не займає багато часу. Ремонт вимикачів живильних приєднань до того ж співпадає у часі з ремонтом відповідних генераторів і трансформаторів.
Якщо порівняти схеми з однієї і двома системами збірних шин, то перша простіша, дешевша і, крім того, дозволяє використовувати комірки КРП. Однак ремонт секції збірних шин вимагає відключення всіх приєднань цієї секції на час її ремонту. Якщо такого роду відключення допустимі за схемою місцевої мережі і балансу потужностей на частині РП, що залишилася в роботі, то завжди варто віддавати перевагу схемі з однією (секціонованою) системою збірних шин.
Рис. 4.11. Варіанти схем електричних з’єднань 6 – 10 кВ. а – з однією системою збірних шин на підстанції; б – з однією системою збірних шин на ТЕЦ; в – з двома системами збірних шин на ТЕЦ.
Таким чином, вибір електричної схеми РП 6-10 кВ базується лише на аналізі вхідних умов і техніко-економічних варіантних розрахунків, як правило, не вимагає.
4.4.3. Вибір електричних схеми розподільчих пристроїв підвищених напруг
РП підвищених напруг (35 - 110 кВ і вище) можуть належати ЕС і районним підстанціям на сторонах вищої та середньої напруг. До таких РП під’єднуються ВЛ районної мережі і ТР даної ЕС чи підстанції, тобто приєднання потужні і відповідальні. Варто також враховувати часті відключення ВЛ, обумовлені плановими ремонтами (10-15 на рік для лінії середньої довжини), чи відмови (0,2 - 2 на рік на 100 км) . Ще більш часті комутаційні операції виконують з блоками генератор - трансформатор районних ЕС, що працюють у піковому чи напівпіковому режимах (ГЕС, ГАЕС, маневрові блоки КЕС).
Особливості вихідних умов РП підвищених напруг дозволяють сформулювати наступні вимоги загального порядку, яким вони повинні задовольняти не залежно від того до якої електроустановки (електростанції, підстанції) вона належить:
1. Ремонт вимикача напругою 110 кВ і вище повинен виконуватися без відключення приєднань (це пов’язано з високою відповідальністю приєднань підвищеної напруги).
2. Відключення ВЛ повинно здійснюватися не більш ніж двома вимикачами, відключення ТР- не більш ніж трьома вимикачами (чим частіше очікування комутації, тим менше вимикач повинен в них брати участь). Автотрансформатори зв’язку між РП двох підвищених напруг ГЕС і підстанцій допускається вимикати не більше чим чотирма вимикачами однієї підвищеної напруги і не більше чим шістьма вимикачами в РП обох підвищених напруг. Тим самим знижується ймовірність відмов в роботі вимикачів і полегшується їх робота.
Чим більше очікується комутація даного приєднання, тим менше вимикачів повинно брати в них участь. З цих позицій пікові і напівпікові блоки бажано вмикати і вимикати всього лише одним вимикачем на генераторній напрузі, залишаючи трансформатор в періоді режимного простою генератора на холостому ході.
3. Відмова вимикача РП як у нормальному так і ремонтному стані схеми не повинна приводити:
по-перше, до одночасної втрати двох паралельних транзитних ліній одного напрямку, якщо враховувати підвищені вимоги до надійності дволанцюгових ліній зв'язку;
по-друге, до одночасного відключення кількох ліній, що веде до порушення стійкості енергосистеми.
Необхідно, щоб на ЕС районного типу при відмовах вимикача РП в нормальному стані схеми вимикалося не більше одного блоку, а у ремонтному стані - не більше двох блоків. При цьому не повинна створюватися загроза порушення стійкості роботи енергосистеми.
Електричні схеми РП підвищених напруг дуже різноманітні. Тут можуть знайти застосування електричні схеми всіх трьох типів, і вибір найкращого рішення можливий тільки на основі техніко-економічних варіантних розрахунків. Однак перебір всіх існуючих схем електричних з'єднань нераціональний. У залежності від вихідних умов можна приблизно окреслити групу електричних схем, у межах яких, у свою чергу, випливають конкурентноздатні варіанти рішень. Нижче приведені загальні рекомендації, причому як визначальні фактори вихідних умов, прийнято число приєднань і рівень номінальної напруги.
Рис. 4.12. Варіанти схем електричних з’єднань для РП 110 кВ ТЕЦ. а – структурна схема ТЕЦ; б – п’ятикутник; в – здвоєний міст; г – розширений трикутник.
Якщо число приєднань РП 35 - 220 кВ відносно мале (не більше чотирьох – шести) і подальше розширення не очікується, то в першу чергу варто розглянути спрощені електричні схеми (3-го типу) і схеми багатокутників. Так, наприклад, для РП 110 кВ ТЕЦ (структурна схема показана на Рис. 4.12,а) можливі три конкурентноздатні варіанти електричної схеми: п'ятикутник (Рис. 4.12,б), здвоєний міст (Рис. 5.12,в) і розширений трикутник (Рис. 5.12,г). Схема розширеного трикутника дешевша інших варіантів схем, проте менш надійна: відмова вимикача В1 у нормальному стані спричиняє вимикання всього РП, що веде до порушення зв’язку ТЕЦ з енергосистемою і позбавляє електропостачання споживачів тупикових підстанцій .
При великій кількості приєднань для РП 35-220 кВ пропонують схеми радіального типу (1-й тип) з комутацією приєднань через один вимикач. Якщо Uном =35 кВ, то відповідальність і довжина ліній, звичайно, невеликі, і обхідну систему шин з обхідним вимикачем можна не передбачати; для Uном =110-220 кВ обхідна система шин з обхідним вимикачем необхідна, щоб виконати вимогу ремонту вимикачів без вимикання приєднань.
У схемі з двома системами збірних шин обидві системи знаходяться в роботі, при відповідному фіксованому приєднанні ВЛ і трансформаторів до першої чи другої системи шин. Якщо число приєднань перевищує 12 (від 12 до 16), то рекомендується одну із систем збірних шин розділити на секції, одержавши в такий спосіб три секції збірних шин. При числі приєднань більше 16 рекомендується секціонувати обидві системи збірних шин, створюючи таким чином чотири секції.
У РП 110-220 кВ з однією секіонованою системою збірних шин встановлюють окремий обхідний вимикач для кожної секції. Для двох секціонованих систем збірних шин число приєднань на кожну секцію повинно бути не більше п’яти – шести, що дозволяє застосувати для кожної секції один сполучений шиноз’єднуючий вимикач (Рис. 4.13). Нормально цей вимикач увімкнутий за схемою шиноз’єднуючого, а при ремонті вимикача будь якого приєднання перемикається на схему обхідного. Так, наприклад, на стороні середньої напруги (220 кВ) КЕС з блоками 300 МВт (структурна схема показана на Рис. 4.14,а) можна використовувати схему з однією секціонованою системою збірних шин і обхідною системою збірних шин (Рис. 5.14,б), а також схему з двома системами збірних шин і з обхідною системою збірних шин (Рис. 5.14,в). Варто звернути увагу на особливість приєднання автотрансформатора АТЗ, що зв'язує даний РП 220 кВ і РП 500 кВ. В обох варіантах АТЗ під’єднано через розвилку з двох вимикачів до обох робочих систем збірних шин Ш1 і Ш2. Ці вимикачі в нормальному режимі виконують одночасно функції секційного вимикача в схемі на Рис. 4.14,в і шиноз’єднуючог - у схемі на Рис. 4.14,в. Таке комбіноване використання вимикачів дозволяє підняти надійність РП, тому що, по-перше, при пошкодженні на будь-яких збірних шинах АТЗ залишається в роботі, а по-друге, виключається небезпека втрати обох систем збірних шин у випадку пошкодження або відмови одного із з'єднуючих їх вимикачів. Перемикання приєднань з однієї системи збірних шин на іншу в схемі Рис. 5.14,в здійснюють за допомогою сполученого (шино - з’єднуючого - обхідного) вимикача, що при цьому використовується в якості шиноз’єднуючого.
Для РП з великим числом приєднань і напругою 330-750 кВ рекомендують до розгляду надійні схеми кільцевого типу з комутацією приєднань через два (три) вимикачі. Необхідно мати на увазі, що в схемах 3/2 і 4/3 для надійності між двома приєднаннями, одночасний вихід з ладу яких небажаний, повинно бути три вимикачі, для чого в сусідніх ланцюгах змінюють чередування приєднань до секцій збірних шин. Ці схеми показані стосовно до РП 500 кВ розглянуто КЕС із блоками 300 МВт: схеми з двома системами збірних шин -з трьома вимикачами на два приєднання (полуторна, Рис. 4.14,г) чи з чотирма вимикачами на три приєднання (схема 4/3, Рис. 4.14,д); спарені багатокутники (Рис. 5.14,е); схема генератор-трансформатор-лінія з вирівнюючим обхідним багатокутником (ВОБ) (Рис. 4.14,ж).
Рис. 4.13. Схема включення сполучених шиноз’єднуючих (ШЗВ) та обхідних (ОВ) вимикачів.
Кожен ланцюг у схемах 3/2 і 4/3 складають таким чином, щоб він міг зберігати працездатність при відключенні його від обох систем збірних шин. Щоб виключити втрату двох блоків, кожна секція збірних шин не повинна мати більше одного примикаючого до неї блочного приєднання. Для виконання цієї вимоги збірні шини в схемі 3/2 (Рис. 4.14,г) секціоновані. Крім того, секціонування збірних шин зменшує число вимикачів, що беруть участь в аварійному відключенні секції.
У схемі двох спарених багатокутників (Рис. 4.14,е) перемичка між багатокутниками виконана за допомогою двох вимикачів, що одночасно використовуються для приєднання автотрансформатора. Відмова будь-якого вимикача перемички викликає втрату одного блоку й автотрансформатора.
Рис. 4.14. Варіанти схем електричних з’єднань РП підвищених напруг районних електростанцій. а – структурна схема КЕС; б, в – варіанти схеми РП 220 кВ; г - ж – варіанти схеми РП 500 кВ.
У схемі генератор-трансформатор-лінія з вирівнюючим обхідним багатокутником (ВОБ) (Рис. 4.14,ж) останній одночасно використовується як обхідні шини, а в багатокутнику передбачаються два послідовно вімкнутих вимикачі (між блоками ГЗ і Г6). Це дає можливість робити ремонт лінійних вимикачів без вимикання відповідних ліній, приєднуючи по черзі лінії до обхідної шини (ОШ), що одночасно є замикаючою стороною зрівнювального багатокутника.
В залежності від режимних особливостей трансформаторних приєднань можливе застосування електричних схем з двома системами збірних шин з різним способом приєднання до них трансформаторів і ліній: лінії під’єднують до збірних шин через два вимикачі або за допомогою ланцюга з трьох вимикачів на дві лінії або чотирьох вимикачів на три лінії. Трансформатори приєднують у такий спосіб: на ГЕС з частими режимними комутаціями блоків - через один вимикач чи вмикач навантаження (Рис. 4.15,а), на підстанціях, де, навпаки, комутації трансформаторів рідкі - без вимикачів, тобто за схемою шини-трансформатор (Рис. 4.15,б). Слід зазначити і недоліки такого роду рішень: а) аварійне відключення трансформаторів здійснюється великим числом вимикачів (у даному випадку п'ятьма); б) ремонт збірних шин і шинних роз'єднувачів пов'язаний з необхідністю відключення відповідного трансформаторного приєднання на весь час ремонту.
Рис. 4.15. Схеми приєднань трансформаторів до збірних шин РП через вимикач навантаження (а) і безпосередньо без вимикача (б).
