Тема 2. Тенденції розвитку сучасної вищої освіти та проблеми методики

- Основні тенденції розвитку сучасної вищої освіти

- Вплив основних тенденцій на методику навчання

За прогнозом вітчизняних і зарубіжних учених, у системі освіти XXI століття будуть виявлятися і впливати на ідеї розвитку цілісної людської особистості такі тенденції:

- гуманізація, яка розглядає людину з точки зору утвердження її як найвищої соціальної цінності. Ця тенденція стверджує створення нового зразка освіти: на відміну від освіти, зорієнтовані на знання предмета, для особистісно зорієнтованої освіти найважливіше розкрити здібності студента, задовольнити його потреби, сформувати почуття власної гідності, свободи, сприйняття навколишнього середовища;

- гуманітаризація освіти, яка сприяє формуванню духовності, культури особистості, креативному мисленню, цілісної картини світу. Самовизначення особистості у світовій культурі є стрижневою лінією гуманітаризації змісту освіти;

- національна спрямованість освіти, яка полягає у невіддільності її від національної культури, в поєднанні

21

освіти з народними традиціями, назщіональними цінностями українського народу тощо; *j

- відкритість системи освіти. Визначення мети освіти не обмежується державним замовленням, здійснюється розширення потреб освіти, що привносяться студентами, викладачами, науковцями. При цьому враховуються вимоги сучасного виробництва, державні стандарти тощо;

- перенесення акценту з навчальної діяльності викладача на діяльність студента (ігрову, навчально-пізнавальну, трудову, художню);

- перехід від традиційного навчання (репродуктивного) до продуктивного шляхом використання активних форм, методів та видів навчання, елементів проблемності, гри;

- самоствердження, самореалізація, самовизначення особистості за умов педагогічної підтримки, внутрішніх джерел розвитку студента;

- перетворення позицій педагога і студента в особистісно рівноправні позиції, позиції співробітників;

- творча спрямованість навчального процесу, що підвищує навчання, розвиває творчу діяльність;

- перехід від регламентовано-контрольованих способів організації навчального процесу до активно-розвиваючих, творчих;

- наступність та неперервність освіти в Україні, як перехід до процесу навчання „упродовж усього життя";

- органічний зв'язок процесів навчання і виховання, який сприяє гармонійному розвитку особистості фахівця для окремих галузей [8, С. 107].

Розглянуті тенденції розвитку сучасної освіти, що впливають на ідеї розвитку цілісної людської особистості, необхідно враховувати при формуванні фахівця, зокрема туристського спрямування. Зміни, що мають місце в системі освіти, не можуть не торкатися навчального

22

процесу, адже вони - органічна складова педагогічного процесу. Навчальний процес безпосередньо пов'язаний з методикою навчання, тому виникає необхідність розглянути проблеми методики навчання, що пов'язані з окресленими тенденціями.

Відомо, що навчання - це процес передачі та засвоєння знань, процес управління пізнавальною діяльністю студентів. Тобто - це двосторонній (бінарний) процес, сторонами якого є викладання і учіння. Графічно це можна зобразити так [11]:

Рис. 2.1 Складові навчання

Відомо, що викладач є носієм навчальної інформації, яка базується на науковій. В свою чергу наукова інформація базується на відповідній науці, яка бурхливо розвивається. За даними науковців, потік наукової інформації за кожні 4-5 роки подвоюється. Тому кожні 4-5 років необхідно коригувати навчальні плани, програми, посібники. Відповідно до принципу навчання відповідність професійної підготовки вимогам сучасного виробництва, - викладач має систематично модернізувати (удосконалювати) навчальну інформацію (зокрема змістовний та процесуальний блоки). Звідси виникають

23

проблеми викладання та учіння - „чого вчити", „як вчити" і „кого вчити". [9]. Перш за все необхідно формувати всебічно розвинену особистість та фахівця відповідного спрямування. Тобто навчання має носити розвивально-виховний характер. Розглянемо коротко сучасні дидактико-методичні проблеми, що пов'язані з тенденціями системи освіти [11].

Однією з найперспективніших ліній дидактичних і методичних досліджень в Україні має стати в найближчі роки опрацювання технологій індивідуально чи особистісно орієнтованого навчання, метою якого (на всіх етапах навчання) слід відзначити не нагромадження знань і вмінь, а постійне збагачення студентів досвідом творчості, формування механізму самоорганізації і самореалізації особистості кожного студента. При особистісно орієнтованому навчанні в центрі уваги навчального процесу перебуває кожен студент як особистість зі своєю самобутністю, унікальністю. Має змінитися сам вектор руху: не від педагогічних впливів на студента, а від самого студента, який вибірково ставиться до цих впливів, не асимілює їх у заданому вигляді. Щоб зробити учня чи студента справжнім суб'єктом освітнього процесу, необхідно змінити всю технологію цього процесу. При організації особистісно орієнтованого навчання викладач має починати не з повідомлення знань (введення наукової інформації), а з виявлення суб'єктивного досвіду студентів.

До змісту суб'єктивного досвіду входять:

1) предмети, уявлення, поняття;

2) операції, прийоми, правила виконання дій (розумових і практичних);

3) емоційні коди (особистісні смисли, установки, стереотипи).

24

Всі ці складові можна подати по-різному, але обов'язково у взаємозв'язку.

Не менш важливою проблемою конкретних методик є опрацювання для загальноосвітньої школи та вищої школи навчальних програм, зорієнтованих на особистісний розвиток учнів, студентів. На сьогодні навчальних програм, які давали б змогу школяреві, студентові оволодіти знаннями з урахуванням індивідуальної вибірковості змісту, вигляду й форми програмного матеріалу, практично немає. Тому учень, студент не може обрати для себе ту навчальну програму, яка б його мотивувала б до навчання.

Нині невідкладною методичною проблемою є створення на основі Державного стандарту освіти навчальних програм, в основу яких було б покладено всі необхідні умови для оволодіння такими видами діяльності, які дають учневі, студенту широку орієнтацію в системі суб'єктно-об'єктних відносин, де він є активним творцем. Реалізація цього завдання вимагає іншого підходу до предметного навчання: не як до замкнутого в своєму змісті набору окремих предметів, а виокремлення й моделювання видів діяльності, через які здійснюється активне ставлення студента, учня до світу. Конкретні знання (їх система) виступають при цьому не як кінцева мета, а як засіб пізнання і перетворення дійсності. Це вимагає значного поглиблення і розширення досліджень методичних проблем інтегрованого навчання, методів і способів інтеграції знань студентів, учнів у наукову картину світу.

Побудова предметного навчання за інтегрованим типом відповідає завданням особистісно орієнтованого навчання, бо дає можливість виявити всі основні ставлення учня, студента до навколишнього світу, що виступає для

25

нього цілісним, багатогранним, динамічним. Така побудова навчальних предметів сприяє формуванню цілісної наукової картини світу, яка жорстко не обмежує рівні сприйняття світу (через фізику, історію, хімію, математику, спеціальні дисципліни), а дає змогу самому учневі, студенту обирати «опорні» знання з різних наук з максимальною орієнтацією на суб'єктивний досвід, що склався в нього під впливом як попереднього навчання, так і більш широкої взаємодії з навколишньою дійсністю [4].

Надзвичайна важливість методичних досліджень проблем інтегрованого підходу до навчання зумовлена ще й тим, що при такому підході змінюється уявлення про навчальне (соціокультурне) середовище. Це вже не просто навчальне середовище, а спеціально організований простір для засвоєння різних видів і форм людської діяльності, в якому студент, учень опановує наукові знання, досвід емоційно-цілісного ставлення до світу, речей і людей, досвід спілкування, взаємодії, ніби розкриває себе для світу, з яким внутрішньо взаємопов'язаний. Розкриття суб'єктивних цінностей, формування соціально значущих цінностей - го ювне завдання особистісно орієнтованого навчання. Зберіїаючи орієнтацію на формування особистості засобами навчального предмета, методика дедалі частіше й успішніше досліджує часткові проблеми з урахуванням внутрішніх і зовнішніх зв'язків педагогічної системи, єдності людської особистості [11].

Запитання та завдання

1. Назвіть і розкрийте тенденції розвитку сучасної вищої освіти.

2. Чому навчальний процес називають бінарним, двостороннім?

26

3. Назвіть та охарактеризуйте складові навчального процесу.

4. Визначте основні напрями розв'язання основних проблем навчання, викладання, учіння у вищій школі.

5. Розкрийте змістове поле понять інтегроване навчання, інтеграція знань.

6. Дослідіть специфіку особистісно орієнтованих технологій навчання у вищій школі.

Література

1. Бабанский Ю.К. Проблеми повьішения зффектив-ности педагогических исследований. (Дидактический аспект). - М.: Педагогика, 1982. - 199 с.

2. Гершунский Б.С. Прогностические методьі в педа-гогике. -К., 1994.

3. Загвязинский В.И. Методология и методика дида-ктического исследования.- М., 1982.

4. Гончаренко С, Мальований Ю. Гуманізація і гуманітаризація освіти// Шлях освіти. - 2000. - № 2, 3.

5. Гершунский Б.С. Философия образования для XXI века. - М.: Совершенство. - 1998. - С. 532-533.

6. Луговий В. Педагогічна освіта в Україні: структура, тенденції розвитку / За ред. О.Г. Мороза. - К.: МАУП, 1994. -166 с.

7. Болонський процес у фактах і документах. - Тернопільський ДНУ, 2003. - 52 с.

8. Мойсеюк Н.Є. Педагогіка: Навчальний посібник. -3-є видання, 2001.- 608 с.

9. Скаткин М.Н. Проблеми современной дидактики. -М., 1984.

10. Нові технології навчання / Ред. Биков Ю.В. та ін.-К., 1995. -188 с.

11. Методика навчання і наукових досліджень у вищій школі: Навч. посіб. / За ред. СУ. Гончаренка, П.М. Олійника.К. Вища школа, 2003. - 233 с.

27