3.5.2.Основні світлотехнічні величини.

1. Видиме випромінювання – ділянка спектра електромагнітних коливань в діапазоні довжин хвиль від 380 до 770 нм, що сприймається людським оком.

2. Світловий потік F- потужність променевої енергії, яка оцінюється по світловому відчуттю людським оком. За одиницю світлового потоку прийнятий люмен (лм). Світловий потік, віднесений до тілесного кута ω, називають силою світла I:

Ι_ω= d F / d ω ,

де Ι_ω - сила світла під кутом ω , dF – світловий потік, рівномірно розподілений в межах тілесного кута dω .

За одиницю сили світла прийнята кандела ( кд ).

3. Освітленність E - це густина світлового потоку на освітлюваній поверхні :

E = dF / dS,

де dS – площа поверхні, на яку падає світловий потік dF .

За одиницю освітленості прийнятий люкс ( лк ).

4. Яскравість поверхні L в даному напрямку – це відношення сили світла, що випромінюється поверхнею в даному напрямку, до проекції цієї поверхні на площину, перпендикулярну данному напрямку

L_α = dІ_α / dS·cos,

де dІ_α - сила світла, що випромінюється поверхнею dS в напрямку α.

Одиницею яскравості є кандела на м² (кд/ м² ).

Яскравість освітлювальних поверхонь залежить від їхніх світлових властивостей, ступеню освітленості, а також від кута, під яким розміщена поверхня.

3.5.3. Нормування та розрахунок штучного освітлення

Для штучного освітлення нормативний параметр - освітленність. Нормами встановлено мінімальну освітленність, при якій забезпечується виконання зорової праці. Окрім цього, нормується ступінь рівномірності освітлення джерелами загального і місцевого освітлення при комбінованому освітленні. Для підвищення рівномірності освітлення в полі зору стелі і стіни рекомендується фарбувати в світлі тони: салатовий, світло–жовтий, кремовий, світло–зелений. Виробниче обладнання рекомендується фарбувати в світло–зелені тони, рухомі частини – світло–жовті, а відкриті механізми - в червоний колір.

Існує декілька методів розрахунку штучного освітлення:

1. метод питомої потужності ;

2. точковий метод ;

3. графічний метод;

4. метод коефіцієнта використання світлового потоку.

Метод питомої потужності (по таблицям питомої потужності) є найбільш простим, але й найменш точним з усіх методів. Він застосовується для орієнтовних розрахунків. Цей метод дає можливість визначити потужність кожної лампи ( Вт ) для забезпечення в приміщенні нормованої освітленості:

Р_л = РS / N ,

де Р_л - потужність однієї лампи, Вт ; Р – питома потужність , Вт/м² ; S – площа приміщення, м² ; N – кількість ламп в освітлювальній установці.

Точковий метод застосовується для розрахунку освітлювальної установки при локалізованому розміщенні світильників. Цим методом можна визначити освітлення нахилених площин, а також зробити розрахунок освітлення поверхні при будь-якому розподілі освітленності.

Графічний метод проф. Труханова А.А. дає найбільшу точність при розрахунках освітлювальних установок з направленим світлом. Розрахунок по цьому методу виконується по номограмам.

Метод коефіцієнта використання світлового потоку – основний метод розрахунку загального рівномірного освітлення приміщень. При розрахунках цим методом враховується як пряме світло від світильника, так і світло, відбите від стелі та стін

F=ESKz /n,

де Е – освітленність, лк; S – площа приміщення, м²; К – коефіцієнт запасу, який враховує зменшення освітленності при експлуатації (К=1,1,….1,3); z – поправочний коефіцієнт світильника, який враховує нерівномірність освітлення (z=1,1,….1,3);  - коефіцієнт використання освітлювальної установки, який залежить від типу світильника ( = 0,55…0,6); n- кількість ламп; F – світловий потік однієї лампи.

Освітленність у виробничих приміщеннях і на робочих місцях перевіряють за допомогою люксметра з фотоелементом.