- •Передмова
- •Розділ 1. Загальні питання охорони праці.
- •1.1. Завдання охорони праці. Законодавство про охорону праці. Правові аспекти охорони праці.
- •1.2. Правила та норми по охороні праці
- •1.3. Організаційні аспекти охорони праці.
- •1.3.1. Управління охороною праці.
- •1.3.2. Державні органи по нагляду за охороною праці
- •1.3.3. Контроль за додержанням законів і правил охорони праці
- •1.3.4. Організація служби охорони праці на виробництві
- •1.3.5. Інструктаж і навчання персоналу
- •1.3.6. Відповідальність за порушення законодавства про охорону праці.
- •Розділ 2. Нещасні випадки на виробництві та професійні захворювання.
- •2.1.Поняття про виробничу травму.
- •2.2. Небезпечні та шкідливі виробничі фактори.
- •2.3. Поняття про нещасний випадок та професійне захворювання.
- •2.4. Причини нещасних випадків.
- •2.5. Розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій.
- •2.6. Методи аналізу нещасних випадків і професійних захворювань.
- •Розділ 3. Виробнича санітарія та гігієна праці.
- •3.1. Метеорологічні умови виробничого середовища.
- •3.1.1. Заходи по оптимізації параметрів мікроклімату та складу повітря робочої зони.
- •3.1.2. Визначення метеорологічних параметрів.
- •3.1.3. Засоби індивідуального захисту
- •3.2. Шкідливі речовини та попередження профзахворювань.
- •3.2.1. Класифікація шкідливих речовиня
- •3.3.2. Шляхи проникнення шкідливих речовин в організм людини.
- •3.2.3. Фактори, шо визначають дію шкідливих речовин на організм
- •3.2.4. Виробничий пил.
- •3.3 Захист від шуму та вібрацій.
- •3.3.1.Шум та його характеристики.
- •3.3.2. Шкідлива дія шуму та вібрації
- •3.3.3. Нормування шуму
- •3.3.4. Вібрації та їх характеристики
- •3.3.5. Нормування вібрацій.
- •3.3.6. Методи захисту від шуму та вібрації.
- •3.4. Основи радіаційної безпеки.
- •3.4.1.Іонізуючі випромінювання, Їх визначення та основні характеристики.
- •3.4.2. Біологічна дія іонізуючого випромінювання.
- •3.4.3. Дозиметричні величини та одиниці їх вимірювання.
- •3.4.4. Границі опромінення.
- •3.4.5. Організація роботи з радіоактивними речовинами та джерелами випромінювання.
- •3.4.6. Заходи по захисту від іонізуючого випромінювання.
- •3.4.7. Засоби індивідуального захисту.
- •3.5. Освітлення виробничих приміщень.
- •3.5.2.Основні світлотехнічні величини.
- •3.5.3. Нормування та розрахунок штучного освітлення
- •Розділ 4. Загальні питання техніки безпеки. Основи електробезпеки.
- •4.1. Дія електричного струму на організм людини та основні види уражень.
- •4.2.Фактори, які визначають небезпеку поразки електричним струмом.
- •4.2.1.Електричний опір тіла людини.
- •4.2.2. Величина струму і напруги.
- •4.2.3. Тривалість дії електричного струму.
- •4.2.4. Шлях струму через тіло людини.
- •4.2.5. Характер і частота електричного струму.
- •4.2.6. Умови зовнішнього середовища
- •4.3. Критерії безпечності електричного струму.
- •4.4. Аналіз умов ураження електричним струмом: умови та основні причини ураження електричним струмом.
- •4.5. Основні причини ураження електричним струмом.
- •4.6. Безпека при експлуатації електроустановок. Технічні заходи та засоби захисту.
3.5.2.Основні світлотехнічні величини.
Видиме випромінювання – ділянка спектра електромагнітних коливань в діапазоні довжин хвиль від 380 до 770 нм, що сприймається людським оком.
2. Світловий потік F- потужність променевої енергії, яка оцінюється по світловому відчуттю людським оком. За одиницю світлового потоку прийнятий люмен (лм). Світловий потік, віднесений до тілесного кута ω, називають силою світла I:
Ιω= d F / d ω ,
де Ιω - сила світла під кутом ω , dF – світловий потік, рівномірно розподілений в межах тілесного кута dω .
За одиницю сили світла прийнята кандела ( кд ).
3. Освітленність E - це густина світлового потоку на освітлюваній поверхні :
E = dF / dS,
де dS – площа поверхні, на яку падає світловий потік dF .
За одиницю освітленості прийнятий люкс ( лк ).
4. Яскравість поверхні L в даному напрямку – це відношення сили світла, що випромінюється поверхнею в даному напрямку, до проекції цієї поверхні на площину, перпендикулярну данному напрямку
Lα = dІα / dS·cos,
де dІα - сила світла, що випромінюється поверхнею dS в напрямку α.
Одиницею яскравості є кандела на м2 (кд/ м2 ).
Яскравість освітлювальних поверхонь залежить від їхніх світлових властивостей, ступеню освітленості, а також від кута, під яким розміщена поверхня.
3.5.3. Нормування та розрахунок штучного освітлення
Для штучного освітлення нормативний параметр - освітленність. Нормами встановлено мінімальну освітленність, при якій забезпечується виконання зорової праці. Окрім цього, нормується ступінь рівномірності освітлення джерелами загального і місцевого освітлення при комбінованому освітленні. Для підвищення рівномірності освітлення в полі зору стелі і стіни рекомендується фарбувати в світлі тони: салатовий, світло–жовтий, кремовий, світло–зелений. Виробниче обладнання рекомендується фарбувати в світло–зелені тони, рухомі частини – світло–жовті, а відкриті механізми - в червоний колір.
Існує декілька методів розрахунку штучного освітлення:
метод питомої потужності ;
точковий метод ;
графічний метод;
метод коефіцієнта використання світлового потоку.
Метод питомої потужності (по таблицям питомої потужності) є найбільш простим, але й найменш точним з усіх методів. Він застосовується для орієнтовних розрахунків. Цей метод дає можливість визначити потужність кожної лампи ( Вт ) для забезпечення в приміщенні нормованої освітленості:
Рл = РS / N ,
де Рл - потужність однієї лампи, Вт ; Р – питома потужність , Вт/м2 ; S – площа приміщення, м2 ; N – кількість ламп в освітлювальній установці.
Точковий метод застосовується для розрахунку освітлювальної установки при локалізованому розміщенні світильників. Цим методом можна визначити освітлення нахилених площин, а також зробити розрахунок освітлення поверхні при будь-якому розподілі освітленності.
Графічний метод проф. Труханова А.А. дає найбільшу точність при розрахунках освітлювальних установок з направленим світлом. Розрахунок по цьому методу виконується по номограмам.
Метод коефіцієнта
використання світлового потоку –
основний метод розрахунку загального
рівномірного освітлення приміщень. При
розрахунках цим методом враховується
як пряме світло від світильника, так і
світло, відбите від стелі та стін
F=ESKz /n,
де Е – освітленність, лк; S – площа приміщення, м2; К – коефіцієнт запасу, який враховує зменшення освітленності при експлуатації (К=1,1,….1,3); z – поправочний коефіцієнт світильника, який враховує нерівномірність освітлення (z=1,1,….1,3); - коефіцієнт використання освітлювальної установки, який залежить від типу світильника ( = 0,55…0,6); n- кількість ламп; F – світловий потік однієї лампи.
Освітленність у виробничих приміщеннях і на робочих місцях перевіряють за допомогою люксметра з фотоелементом.
