Лекція № _____

Тема: «Власна технологія розчинів для ін’єкцій»

План лекції:

Власна технологія розчинів для ін’єкцій.

1. Приготування розчинів для ін’єкцій із солей, утворених слабкими основами і сильними кислотами (стабілізацію посторити).

Rp: Sol. Novocaini 1% -- 100 ml

St!

D.S. По 2 мл внутрішньо-м’язово

Новокаїн – (прокаїну гідрохлорид) при стерилізації у лужному скалі може виділятися основа новокаїну і його гідроліз. Але і при стерилізації в нейтральному середовищі з’являється вільна параамінобензойна кислота і анестезуюча дія його знижується.

Для стабілізації його розчинів додають 0,1 н НСl, кількість якої залежить від конц. розчину: 0, 25% -- 3 мл, 0,5% -- 4 мл, 1% -- 9 мл, 2% -- 12 мл на 1 л розчину.

2%, 5% і 10% -- 0,5 натрію тіосульфату і відповідно 4, 6, 8 мл 0,1 н НСl на 1 л розчину.

Розчин новокаїну 5% для спинномозкової анестезії готують асептично без теплової стерилізації з використання стер. води для ін’єкцій. Порошок новокаїну заздалегідь стерилізують гарячим повітрям у скляних ємкостях при 120^о – 2 години, при чому висота шару повинна бути не більше 0,5 – 1 см. Стабілізатори не додають.

2. Приготування розчинів для ін’єкцій із солей, утворених сильними основами і слабкими кислотами (стабілізація).

Rp: Sol. Coffeini-natrii benzoatis 10% – 50 ml

St!

D.S. По 1 мл п/шк.

Особливості приготування:

1. Препарат «Придатний для ін’єкцій».

2. Для стабілізації 10% і 20% розчинів додають 4 мл 0,1 н натрію гідроксиду на 1 л.

3. Не можна фільтрувати через паперовий фільтр.

На розчини NaNO₂ беруть 2 мл 0,1 н NaOH на 1 л. На розчин натрію тіосульфату 30% -- 20,0 NaCO₃.

3. Приготування розчинів, що легко окислюються (стабілізація).

Rp: Sol. ac. ascorbinici 5 % -- 100 ml

St!

D.S. Для ін’єкцій.

Кислота аскорбінова при стерилізації під дією кисню окислюється до альдегіда фурфурола, розчин при цьому жовтіє.

Т ому розчин ВСІХ речовин, що легко окисляються слід готувати на свіжо перевареній воді (О₂ ). Розчини кислоти аскорбінової мають сильно кисле РН середовище, що викликає біль при їх введенні, тому до її розчинів додають еквімолекулярну кількість NaHCO₃ (23,85 1 л 5%). При цьому утворюється натрію аскорбіназ. Для його стерилізації додають 2,0 б/в Na₂SO₃ або 1,0 натрію мета бісульфіту на 1 л розчину. Після приготування розчин рекомендують насищати вуглекислотою протягом 5 хв. Фільтрують. Стерилізують 100^о – 5 хв., при 120^о – 8. Зберігають 7 діб.

На 10% розчин додають 47,7 NaHCO₃ і 2,0 натрію сульфату б/в на 1 л.

4. Приготування розчинів глюкози.

П ри стерилізації особливо в склянках лужного скла відбувається карамелізація, полімеризація і окислення глюкози до оксиметил-фурфуролу розч. жовтіють. Розчини глюкози не стійкі як у сильно кислому так і лужному середовищі. Оптимальним є РН 3,0 – 4,0. Для стабілізації заздалегідь готують розчин, відомий назвою «стабілізатор Вейбеля» за прописом:

Rp: NaCl 5,2 5%

HCl 8,3 % 4.4 ml 0,5 %

H ₂O ad 1 л

(ad 100 мл)

Такий стабілізатор додають до розчинів глюкози в кількості 5 %, незалежно від конц. Механізм дії: NaCl утворює комплексну сіль за вмістом альдегідної групи глюкози, а HCl створює оптимальні РН середовища.

Препарат повинен бути з аналізом «Придатний для ін’єкцій». В рецепті прописується безводна глюкоза, а препарат, що потрапляє в аптеку містить 1 молекулу води, тому кількість водної глюкози знаходять за формулою:

х =	А * 100	А – кількість б/в глюкози в – вл. по аналізу
	100- в

Кількість води знаходять за допомогою КЗО водної глюкози = 0,69. Стерилізують негайно після приготування при 100^о – 60 хв., 120^о – 8 хв. При об’ємі більш 100 мл стер. при 120^о – 10-12 хв.

Зберігають 30 діб.

Rp: Sol. Glucosi 40% -- 100 ml

St!

D.S. 10 мл внутрішньовенно.

5. Приготування розчинів натрію гідрокарбонату.

t^o

2 NaHCO₃ Na₂CO₃ + H₂O + CO₂

охл.

Особливості приготування:

1. Препарат повинен мати аналіз «хім.. чистий» або «чда». Якщо він містить вологу, то перераховують на сухий препарат.

2. Температура води 15 – 18^о.

3. Розчиняють, уникаючи сильного розбовтування. Якщо розчин мутніє – ТР-Б.

4. Склянки заповнюють розчином не більше ніж на 80% об’єму.

5. Закупорюють тільки новими пробками і ретельно перевіряють герметичність.

6. Після стерилізації охолоджують не 2 г., перевертаючи склянки кілька разів з метою переміщування і розчинення вуглекислоти, що міститься над розчином.

6. Приготування розчинів натрію хлориду.

Rp: Sol. Natrii chloride 0,9% -- 100 ml

St!

D.S. Для в/в.

Натрію хлорид часто застосовують у вигляді 0,9%, 100 % розчинів і входить до складу інших розчинів.

Порошок заздалегідь нагрівають у сухоповітряному стерилізаторі при 180^о – 2 г. для руйнування пірогенних речовин.

7. Приготування плазмозамінюючих або фізіологічних розчинів.

Фізіологічними називають розчини, які за своїм осмотичним тиском, іонним складом і значенням РН близькі до плазми крові, отже вони являються розчини Рінгера, Рінгера-Локка, противошокові рідини, осмодіуретики і ін.

Rp: Natrii chloride 9,0

Kalii chloride

Calcii chloride

Natrii hydrocarbonatis 0,2

Glucosi 1,0

Aq. pro injectionibus ad 1 л

St!

D.S. Для в/в.

– це пропис розчину Рінгера-Локка.

При взаємодії CaCl₂ і NaHCO₃ можливе утворення осаду кальцію карбонату. Навіть, якщо осаду не спостерігається, діється окислення глюкози в лужному середовищі NaHCO₃, тому завжди слід готувати 2 розчини:

1. розчин NaHCO₃ + ½ Н₂О;

2. останні речовини + ½ Н₂О.

При приготуванні використовують 20% CaCl₂ стерильний. Перед застосуванням розчини зливають в асептичних умовах.

8. Розчини еуфіліну – це комплексна сіль слабкої кислоти (теофілін) і слабкої основи (етилендіаміну). Від легко розкладається в кислому середовищі. Додавання лугів також призводить до розкладу.

Препарат – «Придатний для ін’єкцій». Воду беруть свіжо переварену, яка не містить СО₂. Фільтрують у склянки нейтрального скла. Розчини 2,4% стерилізують 30 хв. при 100^о, 12 % готують асептично.

9. Розчини термолобільних речовин.

Гексаметилентетрамін, акрихін, барбаміл, барбітал-натрія, апоморфіну гідрохлорид.

Розчини їх готують асептично без теплової стерилізації на стерильній воді для ін’єкцій. Відпуск з етикеткою «Приготовлено асептично». Строк зберігання 2 доби.

10. Розчини для ін’єкцій на неводних розчинах.

Олійні розчини.

Rp: Sulfuris praecipitati 1,0

Olli Persicorum 100,0

M. St!

D.S. Для в/м введення.

Сірка розчиняється в олії 0,9 на 100 мл. Використовують сірку очищену.

Олії заздалегідь стерилізують. У теплій олії розчиняють сірку і розчин фільтрують у нагрітій сушильній шафі в стер. мірну колбу через сухий фільтр і доводять маслом до мітки, промиваючи фільтр. Потім розчин переносять у флакон з притертою пробкою. Стерилізують при 100^о – 60 хв., бо при більш високій температурі сірка утворює поліморфні модифікації. Розчини сірки конц. 1% готують як суспензії.

Спиртові розчини.

Готують або асептично – необхідну кількість доводять стер. водою для гл. до об’єму. або стерилізують при 100^о – 30 хв. Склянки заповнюють на ¾ об’єму. Вміст не повинен стикатися з пробкою при стерилізації. (Укупорка!). Спирт дозують за масою.

Гліцеринові розчини.

Rp: Sol. Glycerini 10% -- 100ml

St!

D.S. Для ін’єкцій.

Використовують гліцерин 2-х сортів:

1. для ін’єкцій 86-90%;

2. вищий сорт не 94%.

Кількість гліцерину знаходять за формулою:

х =	10% * В	В – об’єм 10% розчину гліцерину в мл. С – конц. початкового гліцерину, яку знаходять рефрактометричним методом в %.
	С

Наприклад, показник заломлення 1,4584 соотв. 90 вагових %.

х =	10% * 100 (мл)	=
	90

Розчини готують масо-об’ємним способом на ізотонічному розчині стерилізують по ДФ-ХІ.