Тема 16. Виробничі спеціальності за напрямом «охорона праці».

Питання:

1. Виробничі спеціальності за напрямом «охорона праці».

2. Посадова інструкція технічного директора

3. Посадова інструкція інженера з охорони праці

4. Страховий експерт з охорони праці

1. Виробничі спеціальності за напрямом «охорона праці».

Усі особи, залучені в будь-які дії, пов'язані з повним життєвим циклом безпеки, включаючи дії по управлінню, повинні мати відповідну підготовку (тренінг), технічні знання, досвід і кваліфікацію, відповідні службовим обов'язкам, які вони повинні виконувати. (Компетентності у сфері технічної безпеки й вимоги до персоналу (ГОСТ Р МЭК 61508-1-2007)).

• Підготовка, досвід і кваліфікація всіх осіб, що беруть участь в яких-небудь діях, пов'язаних з повним життєвим циклом безпеки, включаючи управління діями по функціональній безпеці, повинні бути оцінені по відношенню до конкретного застосування.

• Підготовка, досвід і кваліфікація всіх осіб, привернутих до будь-яких дій, пов'язаних з повним життєвим циклом безпеки повинні бути документовані (табл..16.1).

Таблиця 16.1.

Національний класифікатор України класифікатор професій

ДК 003:2005 (на заміну ДК 003-95)

КОД КП	ВИПУСК ДКХП	ПРОФЕСІЙНА НАЗВА РОБОТИ
3152	76	Інспектори з безпеки руху, охорони праці та якості  Інспектор з охорони праці
1232	1	Начальник відділу охорони праці
2111.2	62	Інспектор з радіаційної безпеки
2149.2	1	Інженер з охорони праці
2412.2	80	Експерт з умов праці
2412.2		Страховий експерт з охорони праці

Враховуючі систему навчання в Україні, за 4 роки навчання, університети підготують фахівців рівня бакалавр, або за класифікатором професій - інспекторів з охорони праці. Далі за 5,5 років – буде підготовлено магістрів або спеціалістів, а саме фахівців (інженерів) з охорони праці, які далі можуть працювати експертами з умов праці або страховими експертами з охорони праці.

Рис.16.1. Піраміда професійного росту фахівця із спеціальності - охорона праці.

Подальше просування за посадою пов’язано із рівнем компетентності та терміном праці. За успішністю виконання усіх складових , фахівець може займати провідні посади у спеціалізованих наукових закладах, працювати викладачем та займатись наукою практично у всіх навчальних закладах України, де викладають охорону праці та є відповідні кафедри, працювати на підприємствах на інженерних та керівних посадах, працювати у фондах соціального страхування від нещасних випадків та професійних захворювань в Україні, працювати в органах державної інспекції та інших.

Таким чином, можливість працевлаштування достатньо широка та доступна кожному, хто має базову вищу освіту із охорони праці.

На скільки зараз необхідно для держави підготовка таких спеціалістів? На схемі запропоновано загальна структура підприємства. Виходячи із вимог закону «Про охорону праці» , за охорону праці на підприємстві відповідає керівник підприємства (керівник 1 рівня компетентності з охорони праці). Виходячи із посадового рівня та ієрархії, у вирішенні цих питань, керівник покладає відповідальність за вирішення цих питань на своїх заступників, керівників підрозділів та керівника відділу охорони праці, але це не знімає з нього повної відповідальності за законами України.

На чому побудовано вирішення питань охорони праці? Насамперед – попередження виникнення ситуацій, які можуть привести до нещасних випадків, погіршення стану здоров’я працівників, аварій та іншому. Вирішення таких питань, є достатньо складною справою та пов’язано із застосуванням теорій надійності, імовірності та інших, дуже серйозних науково обґрунтованих аналітичних підходах. Пов’язано, це також із знаннями психології безпеки на виробництві та ергономікою, які розглядають дуже важливий показник – людський чинник. Усі робочі місця на будь якому виробництві, характеризуються цілою низкою складних взаємопов’язаних шкідливих та небезпечних факторів. Тільки поганий керівник 2 та 3 рівня компетентності із питань охорони праці, який не відповідає своєї посаді та таким чином ставить під загрозу керівника підприємства 1 рівня, може вважати, що питання охорони праці не мають значення та їм не треба приділяти багато уваги. Але питання вирішення та дотримання вимог охорони праці вже багато років залишаються не вирішальними, про що свідчить статистика.

Директор

Заступник

директора

Керівник

підрозділу

Керівник

підрозділу

Керівник відділу охорони праці

Інженер з охорони праці

Працівники підрозділів

Працівники підрозділів

Працівники підрозділів

Закони України, розпорядження, норми, правила.

Рівні компетентності

1

рівень

2

рівень

3

рівень

4

рівень

Рис.16.2. Розподіл фахівців на підприємстві за рівнями компетентності

Виникає питання, чому таке має місце та як із цим необхідно боротися?

Безпека визначається багатьма складовими, але однією з основних з них є надійність. Надійність виробництва залежить від надійності устаткування, технологій і людини, як ланки складної системи «людина - середовище», а оскільки середовище містить і технічні засоби, які можна назвати одним словом - машини, то отже, і як ланки складної системи «людина - машина». Систему «людина-машина» також розглядає ергономіка.

Окрім цього, надійність виробництва характеризується надійністю будівельних конструкцій будівель і споруд, надійністю транспортних засобів і енергетичних систем і т.п. Останні десятиріччя все більше уваги уділяється людині, зайнятій на виробництві який визначає своєю діяльністю безпеку всього виробництва, у тому числі, і людей, що працюють на ньому.

Надійність будівельних конструкцій, транспортних засобів і енергетичних систем розглядаються в спеціальних курсах за фахом підготовки.

Служба надійності повинна бути тісно пов'язаний з конструкторською службою. Конструкторська служба на етапі конструювання вирішує наступні задачі: функціональна придатність, надійність, технологічність, своєчасність виконання робіт за договорами, конкурентоспроможність. Чим складніше конструкторське завдання, тим важче забезпечити надійність. Велика робота по забезпеченню надійності потрібна в наступних випадках: при конструюванні будь-якої складної апаратури; при конструюванні апаратури, до якої пред'являються високі вимоги відносно надійності; при необхідності виконання конструкторських робіт в украй обмежені терміни. Немає таких конструкторів, які б умисно знижували надійність виробів, що розробляються. Небезпека полягає в недогляді, недоліку спеціальних знань і підході, що самозаспокоюється. Для інженера, що забезпечує надійність конструкторських розробок, важливо розуміння доцільної послідовності і об'єму робіт, виконуваних конструктором після отримання їм завдання.

Аналіз надійності конструкції включає наступні моменти: блок-схему надійності з урахуванням резервування; оцінку надійності, дані, що містять, за тривалістю роботи конструкції, інтенсивності із носових відмов, характеристики старіння і надійності нестандартних виробів; надійність схемних елементів з урахуванням інтенсивності відмов, аналіз видів відмов; аналіз надійності в процесі виробництва, тобто оцінка того, наскільки потенційну надійність наблизили до фактичної в умовах виробництва, аналіз ремонтопридатності .

При конструюванні необхідно пам'ятати, що підвищення надійності тісно пов'язано із збільшенням вартості устаткування. Тому однією з основних задач також є дотримання балансу забезпечення достатнього ступеня фактичної надійності і вартості конструкції і технології. Вирішити цю задачу можна тільки за наявності в конструкторських групах фахівців по безпеці виробництв, які не повинні підкорятися керівникам проектів, тобто бути незалежними від них. Необхідно відзначити дуже доброго «конструктора», що створив людський організм, який зумів врахувати і виконати резервування важливих органів, «закласти» програму вдосконалення діяльності і розвитку розумових здібностей і т.п.

Під надійністю технічних пристроїв розуміється їх здатність безвідмовно виконувати покладені на них функції відповідно до технічних умов протягом певного терміну роботи. Це - якісне визначення. Під технічним пристроєм розуміється будь-яка закінчена конструкція або навіть комплекс конструкцій - машина, механізм, установка, агрегат, апарат і т.д., призначений для виконання певних функцій.

Технічні пристрої можна розділити на дві групи. До першої - відносяться агрегати, вузли, прилади, машини, які працюють до першої поломки і відновленню, ремонту в експлуатації не підлягають. Наприклад, підшипники каченя, електронні лампи конденсатори. Другу групу складають ті технічні пристрої, які після виходу їх з ладу ремонтуються, відновлюються і знову включаються в роботу.

Для першої групи технічних пристроїв основною кількісною характеристикою надійності може служити вірогідність безвідмовної роботи в нормальних умовах експлуатації протягом заданого часу роботи. Іноді цю характеристику називають першою мірою надійності технічних пристроїв. Для технічних пристроїв, що відносяться до другої групи, вводиться ще і друга міра надійності - вірогідність того, що у разі виникнення відмови технічний пристрій буде відновлений в перебігу заданого проміжку часу. Очевидно, друга міра надійності є вірогідністю виконання нерівності

Т_рем <Т_зад, в якому Т_рем - час, фактично що затрачує на відновлення технічного пристрою; Т_зад - заданий час ремонту.

Виходячи з теорії вірогідності, можна визначити другу міру надійності маючи закон розподілу часу ремонту технічного пристрою при виникненні даної відмови:

P (Т_рем < Т_зад) = Р (Тзад). (16.1)

Друга міра надійності зростає із збільшенням Tзад, і при виборі достатньо великого значення Тзад може досягти одиниці. Будь-який технічний пристрій може знаходитися в одному з двох випадкових станів: справному або несправному. Все значення

теорії надійності як науки полягає в тому щоб забезпечити в процесі експлуатації вірогідність першого стану можливо більш близькій до одиниці, тобто зробити справний стан технічного пристрою достовірною подією.

Несправний стан - подія, протилежна справному. Воно характеризується тим, що технічний пристрій не виконує своїх функція. Не слід плутати два поняття: " пристрій несправний" і "пристрій не працює". Не можна вважати справним і такий технічний пристрій, який хоча в даний момент правильно виконує всі свої функції, але має якісні відхилення від технічних норм (тріщини механічних елементів теча рідини з гідравлічних систем, недостатня герметичність пневматичних систем, порушення ізоляції електричних елементів і т.п.). Несправності такого роду, звичайно є передумовою до того пристрій вийде з ладу.

Аналіз безпеки може здійснюватися апріорно або апостеріорна, тобто до або після небажаної події. В обох випадках метод може бути прямим або зворотним. Апріорний аналіз полягає в наступному. Дослідник вибирає такі небажані події, які є потенційно можливими для даної системи і намагається скласти набір різних ситуацій, які можуть привести до їх появи. Апостеріорний аналіз виконується після того, як небажані події вже відбулися. Основна мета такого аналізу - розробка рекомендацій на майбутнє. При прямому методі аналізу вивчаються причини, щоб передбачати наслідки, а при зворотному - аналізуються спочатку наслідки, щоб визначити причини. В роботі організацій і установ, вирішальних питання пов'язані з БЖД, повинні бути присутній і прямі і зворотні методи.

Відмови, що викликаються загальними причинами (множинні відмови).

Надійність людини, як джерела небезпеки, грає важливу роль. Численні системи стають взаємозв'язаними тільки завдяки наявності такої основної ланки, як людина. Проте в ранніх роботах по надійності увагу надавалося виключно устаткуванню і зовсім не враховувалася надійність людини як елемента системи. Це неприпустимо оскільки людський чинник є багато в чому визначаючим при обліку виходу устаткування з ладу.

Згідно даним приблизно 20-30% відмов прямо або побічно пов'язано з помилками людини (хоча мабуть, що ця цифра значно занижена). Необхідно відзначити, що методи аналізу надійності устаткування і технологічних процесів, можуть бути застосований до аналізу надійності людини якщо умовно прийняти людину за біотехнічну систему і не враховувати його психологічні аспекти життєдіяльності. В усякому разі термінологія практично повністю може бути використаний при аналізі надійності.

Надійність роботи людини визначається як вірогідність успішного виконання їм роботи або поставленої задачі на заданому етапі функціонування системи протягом заданого інтервалу часу при певних вимогах до тривалості виконання роботи. Інакше можна сказати, що надійність роботи людини - це ризик невиконання ним завдання з різних причин. Помилка людини визначається як невиконання поставленої задачі (або виконання забороненої дії), яке може з'явитися причиною пошкодження устаткування як майна або порушення нормального ходу планування операцій. Там де працює людина, з'являються помилки. Вони виникають незалежно від рівня підготовки, кваліфікації або досвіду. Тому неможливе прогнозування надійності устаткування без урахування надійності людини.

Залежність частоти появи помилок від діючих навантажень є нелінійною. При дуже низькому рівні навантажень більшість операторів працює неефективно (оскільки завдання здається скучним і не викликає інтересу), і якість роботи далеко від оптимальної. При помірних навантаженнях якість роботи оператора виявляється оптимальною і тому помірне навантаження можна розглядати як достатня умова забезпечення уважної роботи людини-оператора. При подальшому збільшенні навантажень якість роботи людини починає погіршуватися, що пояснюється головним чином такими видами фізіологічного стресу як страх, турбота і т.п. Виходить що при помірному рівні навантажень надійність роботи людини досягає максимального значення.

Характер помилок людини. Помилки з вини людини можуть виникати в тих випадках коли: оператор або яка-небудь особа прагне досягнення помилкової мети; поставлена мета не може бути досягнутий через неправильні дії програми; оператор не діє в той момент, коли його участь необхідна.

Помилки людини можна розподілити по трьох рівнях, і на кожному рівні можливо їх попередження. Наприклад, на рівні (1) можна запобігти помилкам людини, на рівні (2) можна уникнути небажаних наслідків помилок коректуючи неправильне функціонування системи унаслідок помилок, внесених з вини людини, на рівні (3) можна виключити повторне виникнення тих або інших ситуацій, що приводять до помилок людини.

Види помилок, що допускаються людиною :

1. Помилки проектування: обумовлені незадовільною якістю проектування. Наприклад, управляючі пристрої і індикатори можуть бути розташований настільки далеко один від одного що оператор зазнаватиме труднощі при одночасному користуванні ними.

2. Операторські помилки: виникають при неправильному виконанні обслуговуючим персоналом встановлених процедур або в тих випадках, коли правильні процедури взагалі не передбачені.

3. Помилки виготовлення, мають місце на етапі виробництва унаслідок: а) незадовільної якості роботи, наприклад неправильної зварки; б) неправильного вибору матеріалу; в) виготовлення виробу з відхиленням від конструкторської документації.

4. Помилки технічного обслуговування: виникають в процесі експлуатації і звичайно викликані неякісним ремонтом устаткування або неправильним монтажем.

5. Внесені помилки: як правило, це помилки, для яких важко встановити причину їх виникнення, тобто визначити, чи виникли вони з вини людини або ж пов'язані з устаткуванням.

6. Помилки контролю: пов'язані з помилковим прийманням як годного елемента або пристрою, характеристики якого виходять за межі допусків, або з помилковою відбракуванням годного пристрою або елемента з характеристиками в межах допусків.

7. Помилки обігу: виникають унаслідок незадовільного зберігання виробів або їх транспортування, з відхиленнями від рекомендацій виробника.

Причини помилок людини. Серед основних причин помилок людини можна виділити такі, як:

• незадовільна підготовка або низька кваліфікація обслуговуючого персоналу, коли оператори або фахівці по технічному обслуговуванню недостатньо підготовлені до виконання поставленої задачі;

• проходження обслуговуючого персоналу незадовільним процедурам технічного обслуговування або експлуатації;

• погані умови роботи, зв'язані, наприклад, з поганою доступністю устаткування, тіснотою робочого приміщення або надмірно високою температурою;

• незадовільне оснащення необхідною апаратурою і інструментам;

• недостатнє стимулювання операторів або фахівців по технічному обслуговуванню, що не дозволяє досягти оптимального рівня якості їх роботи.

Банки даних про помилки людини. Банки даних про помилки людини можна розділити на наступні категорії.

Банки експериментальних даних: містять результати лабораторних експериментів і заслуговують більшого довір'я, ніж банки даних іншого типу, оскільки у меншій мірі схильні впливу суб'єктивних оцінок, здатних приводити до помилок.

Банки експлуатаційних даних: є більш реальними, ніж банки експериментальних даних, проте сформувати такий банк досить важко, оскільки для цього потрібна ретельна реєстрація дій в реальних умовах експлуатації.

Приклад: 1) Система реєстрації і оцінок даних про якість роботи (OPREDS) дозволяє автоматично стежити за всіма діями операторів.

Показники надійності роботи людини - середній час до появи помилки з вини людини. Цей показник аналогічний середньому напрацюванню на відмову в класичній теорії надійності і використовується при рішенні задач в безперервному часі, коли з'являються помилки, подібні недотягування літака до посадочної смуги при посадці або перевищенню заданого тиску в паливному баку ракети. Середній час до появи першої помилки з вини людини - цей показник аналогічний середньому напрацюванню до першої відмови в класичній теорії надійності і використовується в тих випадку, коли поява першої помилки з вини людини грає виключно важливу роль. Середній час між помилками з вини людини - цей показник аналогічний середньому напрацюванню на відмову, що використовується в класичній теорії надійності і застосовується в тих випадках, коли помилки з вини людини не є дуже серйозними (наприклад, для оцінки частоти появи дефектів деталей на виробничій лінії з вини помилок людини).

Посадові обов’язки технічного директора наведені у посадовій інструкції технічного директора.

Посадова інструкція технічного директора (назва підприємства).

1.Загальні положення

1.1. Технічний директор є першим заступником директора у здійсненні виробничої діяльності і забезпечує виконання статутних завдань.

1.2. Призначається на посаду та звільняється з посади наказом директора.

1.3. Визначає науково–технічну політику фірми забезпечує належний рівень технічної підготовки виробництва високу якість послуг що надаються та удосконалення системи підготовки і підвищення кваліфікації персоналу виконує обов’язки служби охорони праці.

1.4. Технічний директор підпорядковується безпосередньо директору.

1.5. У своїй діяльності керується законами та іншими нормативно–правовими актами наказами та розпорядженнями директора.

2. Завдання та обов’язки технічний директора:

2.1. Вирішує питання пов’язані з енергетичним та технічним обслуговуванням фірми.

2.2. Забезпечує постійне підвищення ефективності виробництва скорочення матеріальних фінансових і трудових витрат на виробництво продукції робіт послуг високу їх якість.

2.3. Організовує розробку і виконання планів розвитку фірми її реконструкції та модернізації планів впровадження нової техніки і технології у тому числі з питань досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці планів програм поліпшення умов праці запобігання виробничому травматизму професійним захворюванням планово–попереджувальних ремонтів обладнання та будівель і споруд.

2.4. Здійснює контроль за: додержанням проектної конструкторської і технологічної дисципліни; виконанням заходів передбачених програмами планами щодо поліпшення стану безпеки гігієни праці та виробничого середовища та заходами спрямованими на усунення причин нещасних випадків та професійних захворювань; наявністю в підрозділах інструкцій з охорони праці згідно з переліком професій посад і видів робіт своєчасним внесенням в них змін; своєчасним проведенням необхідних випробувань і технічних оглядів устаткування; станом запобіжних і захисних пристроїв вентиляційних систем; своєчасним проведенням навчання з питань охорони праці всіх видів інструктажу з охорони праці; забезпеченням працівників відповідно до законодавства спецодягом спецвзуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту мийними та знешкоджувальними засобами; санітарно-гігієнічними і санітарно-побутовими умовами працівників згідно з нормативно-правовими актами; своєчасним і правильним наданням працівникам пільг і компенсацій за важкі та шкідливі умови праці забезпеченням їх молоком або рівноцінними йому харчовими продуктами наданням оплачуваних перерв санітарно-оздоровчого призначення тощо відповідно до вимог законодавства;  дотриманням у належному безпечному стані території підприємства внутрішніх доріг та пішохідних доріжок; організацією робочих місць відповідно до нормативно-правових актів з охорони праці;  використанням цільових коштів виділених для виконання комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів та підвищення існуючого рівня охорони праці; застосуванням праці жінок інвалідів і осіб молодших 18 років відповідно до законодавства; виконанням приписів посадових осіб органів державного нагляду за охороною праці та поданням страхового експерта з охорони праці; проведенням попередніх під час прийняття на роботу і періодичних протягом трудової діяльності медичних оглядів працівників зайнятих на важких роботах роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці або таких де є потреба у професійному доборі щорічних обов'язкових медичних оглядів осіб віком до 21 року.

2.5. Забезпечує:

* контроль відповідності стандартам технічним умовам та нормативним актам про охорону праці устаткування пристроїв та технологічних процесів що застосовуються на підприємстві;

* впровадження на підприємстві стандартів безпеки праці;

* планову роботу щодо відбору аналізів повітряного середовища вимірювання рівня виробничих шумів вібрації електричних і магнітних полів;

* додержання вимог безпеки праці в технічній документації що розробляється на підприємстві або сторонніми організаціями;

* своєчасне і якісне навчання працівників безпечному веденню робіт;

* своєчасне виконання перспективних та річних планів заходів щодо охорони праці;

* безпечну експлуатацію будівель і споруд;

* опрацювання та організацію функціонування ефективної системи управління охороною праці сприяння удосконаленню діяльності у цьому напрямку кожного працівника;

* фахову підтримку рішень роботодавця з цих питань;

* контроль за дотриманням працівниками вимог законів та інших нормативно-правових актів з охорони праці положень та актів з охорони праці що діють в межах підприємства;

* інформування та надання роз'яснень працівникам підприємства з питань охорони праці;

* розроблення за участю працівників фірми комплексних заходів для підготовки проектів наказів з питань охорони праці і внесення їх на розгляд роботодавцю;

* складання за участю керівників підрозділів фірми переліків професій посад і видів робіт на які повинні бути розроблені інструкції з охорони праці що діють в межах підприємства надання методичної допомоги під час їх розроблення;

* належне оформлення і зберігання документації з питань охорони праці а також своєчасну передачу її до архіву для тривалого зберігання згідно з установленим порядком;

* інформування працівників про основні вимоги законів інших нормативно-правових актів та актів з охорони праці що діють в межах підприємства;

* розгляд питань про підтвердження наявності небезпечної виробничої ситуації що стала причиною відмови працівника від виконання дорученої роботи відповідно до законодавства у разі необхідності.

2.6. Організовує та проводить перевірки дотримання працівниками вимог нормативно-правових актів з охорони праці.

2.7. Забезпечує складання звітності з охорони праці за встановленими формами.

2.8. Контролює проведення з працівниками вступного інструктажу з охорони праці.

2.9. Контролює ведення обліку та проводить аналіз причин виробничого травматизму професійних захворювань аварій заподіяної ними шкоди.

2.10. Розглядає листи заяви скарги працівників підприємства що стосуються питань додержання законодавства про охорону праці.

2.11. Організує забезпечення підрозділів нормативно-правовими актами та актами з охорони праці що діють в межах фірми посібниками навчальними матеріалами з цих питань.

2.12. Бере участь у:

* розслідуванні нещасних випадків професійних захворювань та аварій на виробництві відповідно до Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків професійних захворювань і аварій на виробництві;

* складанні санітарно-гігієнічної характеристики робочих місць працівників які проходять обстеження щодо наявності профзахворювань;

* проведенні внутрішнього аудиту охорони праці та атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці;

* роботі комісій з приймання в експлуатацію закінчених будівництвом реконструкцією або технічним переозброєнням об'єктів виробничого та соціально-культурного призначення відремонтованого або модернізованого устаткування в частині дотримання вимог охорони праці;

* розробленні положень інструкцій актів з охорони праці що діють у межах підприємства;

* складанні переліків професій і посад згідно з якими працівники повинні проходити обов'язкові попередні і періодичні медичні огляди;

* роботі комісії з перевірки знань з питань охорони праці.

3. Права технічного директора.

3.1. Представляти фірму на всіх гілках виконавчої влади та у взаємовідносинах з іншими підприємствами.

3.2. Укладати договори із іншими підприємствами з метою виконання покладених на нього завдань та обов’язків . 3.3. Видавати розпорядження по підприємству.

3.4. Подавати директору пропозиції щодо покращення ефективності роботи підприємства.

4. Відповідальність Технічний директор відповідає за:

4.1. Впровадження нової техніки технологій які не відповідають вимогам нормативно–правових актів з охорони праці.

4.2. Своєчасність проведення планово–попереджувальних ремонтів технологічного обладнання будівель і споруд.

4.3. Відсутність вимог безпеки праці в технічній документації що розробляється на підприємстві.

4.4. Виконання заходів з охорони праці.

4.5. Проведення моніторингу дії шкідливих та небезпечних виробничих факторів.

5. Повинен знати

5.1. Чинне законодавство яке регулює господарську діяльність та господарські відносини.

5.2. Трудове законодавство законодавство про охорону праці та основні положення охорони праці та вимоги безпеки до експлуатації технологічного обладнання.

5.3. Норми ділової поведінки та етики професійних відносин.

5.4. Вітчизняний та світовий досвід проблематику оптово - роздрібної торгівлі та досвід аналогічних фірм.

5.5. Технологію виробництва продукції що виробляється методи господарювання і управління підприємством.

5.6. Порядок укладання і виконання господарських договорів.

6. Кваліфікаційні вимоги Повна вища технічна освіта післядипломна освіта в галузі управління виробництвом. Стаж роботи за професією керівника аналогічного рівня не менше 1року та нижчого рівня не менше 5 років.

7. Взаємовідносини за посадою

7.1. Заміщає директора в разі його відсутності.

7.2. Одержує необхідну інформацію від директора.

7.3. Доповідає директору про результати своєї діяльності.