Завдання

1. Опрацювати даний теоретичний матеріал.

2. Законспектувати основні аспекти:

0. . Вірусні хвороби людини та їх прояви і шкоду.

1. Дати характеристику способам передавання вірусної інфекції.

2. В чому небезпека ВІЛ/СНІДу.

3. Як передається ВІЛ/СНІД.

4. Охарактеризуйте основні етапи розвитку хвороби.

5. Як запобігти зараженню ВІЛ.

Питання для закріплення нового матеріалу

1. Що таке грип і як він проявляється?

2. В чому небезпека зараження вірусом сказу?

3. Що таке герпес і коли він виникає?

4. Чому корова краснуха небезпечна для жінок?

5. Як проявляється кір?

6. Що таке профілактика інфекційних хвороб?

7. Як розуміти «специфічна профілактика»?

8. Яке значення в системні протиепідемічних заходів має карантин?

9. Хто в групі ризику зараження СНІДом?

10. Як не передається СНІД?

11. Які способи визначення інфекції є?

12. Що слід робити, щоб не допустити нових випадків інфікування?

Література

1. Тагліна О. В. Біологія 10 клас (рівень стандарту, академічний рівень), Підруч. для загальноосвіт. навч. закл., - Х.: Веста, Вид-во «Ранок», 2010

2. Балан П.Г. Біологія, 10 кл., Підруч. для загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень), П.Г. Балан, Ю.Г. Верес, В.П. Поліщук – К.: Генеза, 2010.

3. Межерін С.В., Межеріна Я.О., Біологія, 10 кл., Підруч. для загальноосвіт. навч. закл. (рівень стандарту, академічний рівень) – К.: Освіта, 2010.

Небезпечні вірусні хвороби людини. Профілактика віл-інфекції /сніДу , гепатитів та інших вірусних хвороб

Віруси можуть спричинити захворювання людини різного ступеня тяжкості. Вірусні захворювання поділяють на такі, що на них хворіє тільки людина, і такі, що передаються від тварин людині.

Існує кілька основних шляхів передавання вірусної інфекції.

Харчовий шлях, при якому вірус потрапляє в організм людини із забрудненими продуктами харчування і водою (вірусний гепатит А, Е та ін.)

Парентеральний шлях (через кров), при якому вірус потрапляє безпосередньо у кров або внутрішнє середовище людини. Це відбу­вається переважно внаслідок застосування заражених хірургічних інструментів або шприців, при незахищеному статевому контакті, а також трансплацентарно від матері до дитини. Таким шляхом передаються віруси, що швидко руйнуються у навколишньому се­редовищі, наприклад вірус гепатиту В, ВІЛ, вірус сказу.

Дихальний шлях, для якого характерний повітряно-краплинний механізм передавання, при якому вірус потрапляє в організм люди­ни разом із вдихуваним повітрям, що містить частинки мокротиння і слизу, викинутих хворою людиною чи твариною. Це найбільш не­безпечний шлях, оскільки з повітрям вірус може переноситися на значні відстані і спричиняти епідемії. Так передаються, наприклад, віруси грипу, вітряної віспи.

Контактний шлях, коли хворий витирає ніс чи сякається, інфі­кований слиз потрапляє йому на руки. Потім під час прямого кон­такту (потисканні рук) або через інші предмети (наприклад дверні ручки, посуд, спільні рушники, іграшки, телефон) вірус потрапляє на шкіру іншої людини.

Більшість вірусів мають певну спорідненість з тим чи іншим ор­ганом. Наприклад, віруси гепатиту розмножуються переважно у клітинах печінки. За типом органів-мішеней, які уражаються під час тієї чи іншої хвороби, розрізняються такі види вірусних захво­рювань: кишкові, респіраторні (дихальні), такі, що уражають цен­тральну і периферичну нервову систему, внутрішні органи, шкіру і слизові оболонки, судини, імунну систему та ін.

Первинне розмноження вірусу на місці його проникнення в ор­ганізм змінюється стадією проникнення вірусу в кров, з током якої він розноситься в різні органи, де спричиняє вторинні ушкоджен­ня. Для таких інфекцій характерний тривалий інкубаційний період, а імунітет, що залишається після перенесеного захворювання, як пра­вило, тривалий час захищає організм від повторного зараження цим самим вірусом.

Інфекційні вірусні захворювання виникають за наявності трьох основних чинників: джерел інфекції, сприятливих умов для поши­рення збудників і сприйнятливої до захворювань людини. Якщо із цього ланцюга вилучити хоча б одну ланку, епідемічний процес при­пиняється.

Найбільш надійним способом боротьби з вірусними захворювання­ми є їх профілактика. Принципи профілактики вірусних захворювань ґрунтуються на знаннях про будову й особливості життєвих циклів вірусів.

Профілактика інфекційних хвороб — це система комплексних за­ходів, які включають: запобігання появі інфекційних захворювань, обмеження поширення інфекційних захворювань, ліквідацію кон­кретних інфекційних хвороб шляхом створення в людини імунітету до них. У процесі профілактики вірусних інфекційних захворювань проводяться спеціальні заходи, діагностичні дослідження, застосову­ються різноманітні лікувально-профілактичні засоби.

Важливе значення має своєчасне виявлення інфекційних хворих, їх рання ізоляція і госпіталізація. Для розриву шляхів передавання інфекції необхідно контролювати дотримання правил особистої та громадської гігієни.

До специфічної профілактики вірусних захворювань належать:

- діагностика — проведення вірусологічних та інших дослі­джень для виявлення та ідентифікації збудників хвороб;

- застосування спеціальних лікувально-профілактичних засобів, що попереджають зараження людини і підвищують при­родну стійкість до вірусів;

- імунопрофілактика — попередження певних інфекційних хвороб шляхом проведення імунізації для створення штуч­ного імунітету.

Сучасні методи вакцинації та імунізації поділяються на три основні групи. По-перше, це використання ослабленого штаму вірусу, котрий стимулює в організмі продукування антитіл, що ефективно діють проти більш патогенного штаму. По-друге, введення вбитого вірусу, котрий теж індукує утворення антитіл. Третій варіант — «пасивна» імунізація, тобто введення уже готових «чужих» антитіл.

Система протиепідемічних заходів, спрямованих на ізоляцію осе­редку зараження і ліквідацію інфекційних захворювань у ньому, на­зивається карантином. Наприклад, при гепатиті А тривалість каран­тину — 35 днів.