105. У чому відмінність трактування добору як диференційного виживання та добору як диференційного розмноження?

Диференціальне розмноження являє собою кінцевий результат дії різних факторів. Пристосованість можна розбити на наступні компоненти:

1) диференціальна смертність у ранньому, і молодому віці;

2) диференціальна смертність на стадії полової зрілості;

3) диференціальна виживаність;

4) диференціальне прагнення до спарювання й успещность останнього;

5 диференціальна фертильность;

6) диференціальна плідність.

У первісному варіанті своєї теорії природного добору Дарвін підкреслював значення перших трьох компонентів. Пізніше Дарвін виділив четвертий компонент в окрему категорію – статевий, що він відрізняв від природного добору. Популяційно-генетична теорія відбору, навпроти, чітко визначає природний добір у термінах його кінцевого результату - диференціального розмноження; а на практиці вона часто підкреслює важливість трьох останніх компонентів, тобто самих участвующих у цьому репродуктивних процесів.

Як уже вказувалося, між трьома першими з перерахованих вище компонентів пристосованості й трьома іншими є важливе розходження. Три перші пускають у хід процес відбору, що підвищує пристосованість до критичних умов середовища, тоді як три останні необов'язково пов'язані з удосконалюванням уже існуючої адаптації.

Оскільки термін пристосованість сам по собі не містить вказівок на причину розходжень у репродуктивному успіху, він корисний для розмежування двох широких типів пристосованості, що відповідають двом групам її компонент у наведеному вище переліку: 1) адаптованість, або ступінь адаптації особини або популяції до умов навколишнього середовища, і обумовлена цим здатність залишити більше нащадків; 2) репродуктивний успіх як такий. В процессе естественного отбора важ­ны не столько выживание или гибель осо­бей, сколько их дифференцированное раз­множение. Главное значение в эволюции имеет не само выживание особей, а вклад каждой особи в генофонд популяции. В ге­нофонд популяций больший вклад внесет та особь, которая оставит более многочислен­ное потомство. Сам факт выживания вплоть до достижения старости без оставления по­томства (если даже особь индивидуально очень жизнеспособна) не будет иметь по­следствий для эволюции; без размножения вклад особи в генофонд популяции равен нулю. Только успех в распространении и за­креплении определенных аллелей (или це­лых генных комплексов) в популяциях ведет к возникновению элементарного эволюци­онного явления, лежащего в ос­нове всякого эволюционного процесса. Но достигается это лишь при дифференциро­ванном воспроизведении генотипов. Успех в размножении разных особей может служить объективным генетико-эволюцнонным кри­терием естественного отбора.Следовательно, под естественным отбором нужно понимать избиратель­ное (дифференцированное) воспроизве­дение генотипов (или генных комплек­сов). Приведенная формулировка примени­ма к микроорганизмам, грибам, растениям и животным независимо от способа их раз­множения и продолжительности жизни ин­дивида.