Тема 1.3. Події російської революції 1905 – 1907 рр. В Україні.

4. Наддніпрянська Україна в 1907 – 1914 рр.

1. Передумови та причини російської революції 1905 – 1907 рр. в Україні.

2. Початок революції: характер, рушійні сили, основні події.

3. Наслідки російської революції.

4. Становище Наддніпрянської України в 1907 – 1914 рр.

1. Передумови та причини російської революції 1905 – 1907 рр. В Україні.

На початку XX ст. в Україні налічувалося, за одними даними, біля 1,5 млн. робітників, за іншими, понад 2,5 млн. робітників. З них п'яту частину складали не українці. Закон 1897 р. установив 12-годинний робочий день. Платню видавали часто продуктами, а не грошима. Умови життя робітників були жахливими. Ще більш погіршилося їх становище у зв'язку з загальноекономічною кризою на початку XX ст., коли по містах України безробітні нараховувалися десятками тисяч. Зрозуміло, що робітники реагували на це відповідними формами протесту. Почалися страйки, демонстрації, мітинги. Спочатку ці виступи були стихійними, а потім вони набули більш організованого характеру.

Найбільшим з них перед революцією 1905-1907 pp. був загальний всеросійський страйк, який докотився до України аж з Баку. У липні-серпні 1903 р. він перекинувся до Одеси, Катеринослава, Києва, потім – до Миколаєва, Єлисаветграда. Страйкувало біля 200 тис. робітників. Такого в Україні ще не було. Уперше страйкарі висунули вимоги економічного і політичного характеру.

Не кращим було становище й селян. На початок XX ст. селяни України вже цілих 40 років були звільнені від панщини та економічних зобов'язань перед своїми панами. Правда, вони були вільними і від власності, від землі. Так, 32 500 дворянських маєтків володіли 11 млн. десятин землі, а 3 млн. селянських дворів мали тільки 20 млн. десятин землі.

Тяжке становище селянства та існування поруч нього великопоміщицьких латифундій сприяли зростанню революційних настроїв на селі. Тільки у 1900-1901 pp. в Україні було зареєстровано 670 селянських виступів. Селяни повставали, нападали на поміщицькі маєтки, палили їх, убивали поміщиків, грабували їх майно. Знищувалися не тільки поміщицькі садиби, але й цукро­варні, млини, вирубувалися ліси, оралися панські землі.

Влітку 1902 р. селянськими заворушеннями були охоплені Київська, Харківська і Полтавська губернії. Агітація революційних партій ще більше заохочувала селян до виступів проти царського режиму. Осип Гермайзе згодом відзначав, що селянські заколоти літа 1902 р. в Україні були провісниками революції 1905 p., яка, в свою чергу, почалася, як аграрна революція.

Революційні настрої збільшували постійні невдачі на фронті російсько-японської війни. Влітку 1904 р - російська армія зазнала тяжкої поразки під Ляояном у Манчжурії. У січні 1905 р. японці захопили Порт-Артур. Російсько-японська війна та поразка в ній Росії у поєднанні з глибокою економічною кризою і безправ'ям народу прискорили революційні події, які почалися з розстрілу робітничої демонстрації у Санкт-Петербурзі 9 січня 1905 р. Поштовхом до революції став страйк робітників Путиловського заводу в Петербурзі, що розпочався 3 січня 1905 р.

Тодішня профспілкова організація робітників міста - "Збори російських фабрично-заводських робітників" (керівник - священик Гапон) на пропозицію свого лідера вирішила звернутися з петицією до царя. Під нею підписалося 150 тис. осіб.

У неділю 9 січня 1905 р. святково вдягнені мешканці Петербурга на чолі з Гапоном рушили до Зимового палацу, де були зустрінути рушничним вогнем. Понад 1 тис. вбитих і 5 тис. поранених - таким був наслідок "кривавої неділі" та розстріляної віри в доброго царя. Гапон утік, але перегодом за вироки, робітників його було схоплено і повішено в передмісті Петербурга

Події в Петербурзі приголомшили російську громадськість і викликали бурю протесту в усій країні. У Росії розпочалася революція.

Хвиля демонстрацій прокотилась і в Україні. Увесь 1905 р. був роком піднесенням революції.

Складний і суперечливий характер соціально-економічного та політичного розвитку країни обумовив виникнення революційної кризи. Виходячи з розглянутого вище матеріалу, в числі передумов революції можна виділити:

Економічні:

- протиріччя між капіталістичною модернізацією та збереженням архаїчних форм господарства (поміщицьке землеволодіння, община, малоземелля; аграрне перенаселення, кустарна промисловість);

- світова економічна криза початку XX ст., яка позначилась на економіці Росії.

Соціальні:

• комплекс протиріч, що склалися в суспільстві як внаслідок розвитку капіталізму, так і внаслідок його незрілості (поміщики - селяни, буржуазія - робітники, заможні - бідняки, влада - народ, влада - інтелігенція - народ);

Політичні:

- криза «верхів», боротьба реформаторської і реакційної лінії в уряді, невдачі в Російсько-японській війні, активізація лівих сил в країні;

- загострення соціально-політичної обстановки в країні внаслідок поразки в російсько-японській війні 1904-1905 рр..;

Національні:

- повне політичне безправ'я, відсутність демократичних свобод і високий ступінь експлуатації робітників.

Висновки: вкрай важке становище селян та робітників загострювали стосунки між населенням та державою, що неминуче мало вилитися в соціальний вибух. Пояснювалося це передусім збереженням феодальних пережитків, небажанням царизму йти в ногу з часом.

1. Яким було становище робітничого класу?

2. Чого прагнули у своїх виступах селяни?

3. Охарактеризуйте причини революції 1905 – 1907 рр.