3. Зв'язок психології з іншими науками

Зв'язок психології з іншими науками обопільний: в одних випадках психологія використовує досягнення інших наук для розв'язання своїх проблем, в інших — різні науки використовують психологічні знання для пояснення або розв'язання своїх питань. Від того, яке місце відводиться психології в системі наук, багато в чому залежить і розуміння можливостей використання психологічних знань в інших галузях суспільного виробництва: духовного і матеріального. І навпаки, розуміння того, якою мірою психологія може використовувати здобутки інших наук, сприяє проведенню психологічних досліджень.

Одна з перших класифікацій наук створена Платоном. Класифікація надавала схему всіх наукових знань тієї епохи, що збігається із структурою самої психології – структурою пізнавальних здібностей людини.

1. Діалектика — розум, виступає як мистецтво міркування.

2. Фізика — почуттєве пізнання, сприймання.

3. Етика — воля і прагнення.

У системі наук, розробленій Гегелем, психологія посідає місце на одній із сходинок саморозвитку духу:

• суб'єктивний дух – набуває форми індивідуальної свідомості;

• антропологія – вияви природно-душевного;

• феноменологія – «свідомість, що виявляється» в зовнішній дії;

• психологія – духовна субстанція – мисляча і втілююча зміст.

У класифікаціях XIX століття – в системі О.Канта – для психології взагалі не було місця. Психологія посідала місце між біологічними і соціальними науками. І вже наприкінці XIX століття психологія потрапила до складу наук. Підставою для такого рішення була очевидна істина: пси­хологія є одним із двох аспектів будь-якого знання:

по-перше, завдяки своєму об'єктивному змісту – відображенню властивостей і відношень предметів, які досліджує наука;

по-друге – завдяки своїй внутрішній будові, тобто відповідно до психологічних моментів наукового аналізу ідей, концепцій і теорій, що пов'язані із законами і процесами пізнавальної діяльності людини.

Справді, ні математика, ні логіка, ні фізика ніяк не залежать від психології у своїх методах або теоретичних структурах, але опанування цих структур можливе лише через здатність людини впливати на предмети і явища. І лише психологія здатна вивчити ці впливи і діяльність людини в розвиткові знань.

У класифікації наук, створеній Б. Кедровим, психологія посідає належне їй місце.

Схема має вигляд трикутника, вершини якого означають науки:

1. природничі,

2. соціальні,

3. філософські.

Вони пов'язані за принципами: по-перше – субординації розвитку від нижчого до вищого рівня; по-друге – об'єктивності, оскільки науки повинні розташовуватися так само, як пов'язані між собою їхні предмети дослідження; по-третє – за принципом розвитку науки і знань, які вони створюють.

Отже, психологія розташовується всередині трикутника і тісно взаємопов'язується з трьома групами наук. Таке розташування психології обумовлено реальною близькістю предмета і методів кожної з цих наук до предмета і методів психології, зорієнтованих залежно від завдань у бік однієї з вершин трикутника. Б.Кедров, уточнюючи положення психології на схемі, підкреслює: психологія розташовується всередині трикутника не симетрично до вершин, а ближче до філософських наук, бо, наприклад, мислення є предметом вивчення не лише психології, а й діалектики і логіки.

Займаючи важливе місце в системі наук про людину, психологія тісно пов'язана з іншими науками. Міжпредметні зв'язки психології та інших наук сприяють їх взаємному розвитку й застосуванню на практиці. Психологія, розробляючи свої питання, спирається на дані біології, зокрема анатомії та фізіології, на вчення про вищу нервову діяльність. У свою чергу, дані психології широко використовуються в медицині, зокрема в психіатрії.

Одна з актуальних психолого-педагогічних проблем сучасності є проблема формування мислення в процесі навчання, яке б давало людині змогу самостійно засвоювати інформацію, що постійно оновлюється, гарантувало б розвиток здібностей суб'єкта до продуктивної інтелектуальної діяльності. Так, довгий час будучи одним з розділів філософії, психологія неминуче взяла з цієї науки принципово важливі теоретичні положення, що визначають підхід до розв'язання проблем. Таким чином, філософія є методологічною основою психології.

Очевидним є зв'язок психології з природничими науками – біологією, фізіологією, хімією, фізикою та ін., за допомогою яких можна вивчити фізіологічні і біологічні процеси мозку, що лежать в основі психіки.

Психологію зближують з гуманітарними науками (соціологією, історією, мовознавством, мистецтвознавством і т.п.) вивчення механізмів взаємодії особистості та її найближчого оточення; інтерес до особливостей психічного складу людини в різні історичні епохи; усвідомлення значення мови в культурному і психічному розвитку людини, проблеми творчості тощо.

Не менш очевидним є зв'язок психології з педагогікою, оскільки ефективно навчати і виховувати можна тільки на основі знання закономірностей, за якими розвивається психіка людини.

Різноманітними є й зв'язки психології з медициною. Загальні точки дотику ці науки знаходять у вивченні проблеми порушення психічної діяльності, психологічному обґрунтуванні особливостей взаємодії лікаря і пацієнта, діагностиці і лікуванні багатьох захворювань.

Взаємозв'язок психології і технічних наук виявляється, з одного боку, у виявленні оптимальних психологічних умов взаємодії людини і техніки, з іншого боку, – у розробці технічних засобів, приладів для вивчення проявів психіки.