Кульмінація

Ця стадія настає тоді, коли ескалація конфлікту призводить одну або обидві сторони до дій, які завдають серйозної шкоди справі, що їх пов'язує, організації, в якій вони співпрацюють, спільноті, в якій вони живуть, або — при внутрішньоособи-стісному конфлікті — ставлять під загрозу цілісність особистості.

Кульмінація — це верхня точка ескалації. Вона, як правило, виражається в якомусь "вибуховому" епізоді або декількох підряд епізодах конфліктної боротьби.

Вона безпосередньо підводить як до усвідомлення необхідності перервати подальше загострення відносин, так і до посилення ворожих дій чи потреби шукати вихід із конфлікту на якомусь іншому шляху.

Ескалація необов'язково закінчується кульмінацією. Часто сторони починають вживати заходів для погашення конфлікту, не очікуючи, поки він дійде до кульмінаційного вибуху. Тут також має значення "межа терпіння" конфліктантів. При перевищенні цієї межі вони втомлюються від конфлікту, їм набридає конфліктувати, і виникає бажання якось залагодити розбіжності. Передчуття того, що "добром це не закінчиться", налаштовує їх перейти до пошуку шляхів залагодження конфлікту, обминаючи кульмінацію.

У затяжному конфлікті момент кульмінації довго не настає. В одних випадках конфлікт при цьому поступово гасне. Але в інших випадках відтягування кульмінації обходиться дуже дорого: у процесі ескалації, яка затягнулася, накопичується високий "енергетичний потенціал" негативних емоцій, який не знаходить розрядки в кульмінації, і коли, нарешті, момент кульмінації настає, викид всієї цієї енергії здатний призвести до жахливих руйнувань. Такого ґатунку кульмінація — це ще один варіант гострого конфлікту.

Конфліктологу слід мати на увазі, що іноді доцільно викликати зіткнення сторін, здатне стати кульмінаційним закінченням тривалої ескалації, щоб, по-перше, уникнути більш небезпечних форм кульмінації, і, по-друге, спонукати конфліктуючі сторони замислитися над наслідками подальшого розвитку конфлікту і розпочати пошук способів його завершення або, принаймні, ефективно керувати його перебігом.

Постконфліктний період

Конфронтація триває доти, поки подальша ескалація не втрачає сенс. З цього моменту починається інтеграція. Учасники починають прагнути до згоди, прийнятної для обох сторін. Ця стадія настає або після того, як вичерпані ресурси однієї чи обох сторін, або при досягненні згоди в результаті переговорів. Конфлікт або згасає, або вирішується, або усувається, або переростає в інший конфлікт.

Постконфліктний період включає два етапи: часткову нормалізацію стосунків опонентів і повну нормалізацію їх відносин.

Часткова нормалізація відносин відбувається в умовах, коли не зникли негативні емоції, які супроводжували конфлікт. Етап характеризується переживаннями, осмисленням своєї позиції; відбувається корекція самооцінок, рівнів домагань, ставлення до партнера. Загострюється почуття провини за свої дії в конфлікті. Негативні установки у ставленні один до одного не дають змоги відразу нормалізувати відносини.

Повна нормалізація відносин настає при усвідомленні сторонами важливості подальшої конструктивної взаємодії. Цьому сприяють подолання негативних установок, продуктивна участь у спільній діяльності, виникнення довіри. Внаслідок цього:

• домінує орієнтація на взаємодію, кооперацію;

• висувається більше ідей і кожен з учасників уважний і прихильний один до одного;

• стає менше труднощів у спілкуванні і взаєморозумінні;

• усвідомлюється цінність критичних зауважень.

Важливо, щоб конфлікт сприймався як спільна проблема, котру можна вирішити тільки спільними зусиллями. Це полегшує визнання законності інтересів його учасників і сприяє використанню проблемно-вирішувальної стратегії обома сторонами.

Зрештою, варто пам'ятати, що конфлікт — це:

• зміни на краще;

• виявлення і вирішення наявних проблем;

• введення інновацій (див. далі про функції конфліктів).