1.5. Види впливу і техніка боротьби між учасниками взаємодії

Як уже згадувалося, предметом вивчення конфліктологів є, в основному, два варіанти взаємодії в конфлікті: конкурентна, спрямована на досягнення власних цілей за рахунок партнера, і кооперативна, яка ґрунтується на спробі домовитися. Яким чином реалізуються ті чи інші стратегії?

В будь-якому випадку процес взаємодії є серією взаємоспрямованих, обопільних інтеракцій, в ході яких учасники конфлікту або намагаються справити односторонній вплив на іншу сторону, або будують своє спілкування таким чином, що самі виявляються відкритими для впливу партнера, підтримуючи з ним діалог. Результат цього діалогу може бути наперед невідомим їм обом і народжується в процесі спілкування та спільного пошуку. Об'єктом впливу стають мотиви партнера, його цінності, уявлення про ситуацію, що склалася, його емоційні стани і т. ін.

Проблеми психологічного впливу є предметом ряду публікацій, на основі яких складені таблиці видів впливу і видів психологічного протистояння впливу (табл. 1,2).

Психологічний вплив визначається авторами як вплив на стани, думки, почуття і дії іншої людини за допомогою виключно психологічних засобів; відповідно, протистояння чужому впливу — як опір впливу іншої людини за допомогою психологічних засобів.

Використовуючи ці засоби впливу і протистояння цьому впливу, людина прагне подолати суперечливу ситуацію, яка склалася у стосунках з партнером.

При цьому, якщо такі форми впливу, як навіювання, переконання і прохання, можуть використовуватися і в діалозі рівно­правних партнерів, і у випадку тиску на партнера, то примус, деструктивна критика, ігнорування і маніпуляція відображають методи "боротьби", спрямовані на "перемогу" над партнером.

Польський вчений Т. Котарбинський, обмірковуючи різноманітні методи і прийоми боротьби, акцентує увагу на головно­му, що лежить в їх основі — "створи труднощі супротивнику".

Класифікація конфліктів взагалі може бути зроблена за такими ознаками: видами; типами; об’ємом; тривалістю; ступенем впливу; витоками; змістом; значимістю; типом вирішення; формами прояву; соціально-психологічним ефектом; спрямованістю; мотивами; наслідками; часом протікання; кількістю людей та інші.

1. За кількістю людей, які приймають участь в конфлікті:

а) внутрішньоособистісні (інтраперсональні);

б) міжособистісні (інтерперсональні);

в) внутрішньогрупові (інтрагрупові);

г) міжгрупові (інтергрупові).

2. За причинами, що їх породжують:

а) конфлікти ролей;

б) конфлікти бажань;

в) конфлікти цінностей та норм поведінки.

3. За ступенем тривалості та напруги:

а) бурні, швидкоплинні конфлікти характерні яскравим забарвленням, крайніми проявами негативних відносин тих, хто конфліктує, можуть закінчитися важкими, навіть трагічними наслідками;

б) гострі, довготривалі конфлікти виникають, коли протиріччя досить глибокі, стійкі, важкопримиримі;

в) слабовиражені конфлікти, що проходять мляво або мають швидкоплинний характер. В таких конфліктах, як правило, активна лише одна із сторін. Прогноз вирішення такого конфлікту складний, за ним може тягнутися низка повторних конфліктів.

4. За напрямком комунікацій:

а) горизонтальні конфлікти між рядовими членами колективу;

б) вертикальні конфлікти між підлеглими і керівниками;

в) вертикальні конфлікти згори вниз – між керівником і підлеглим.