Вторинний сифіліс

Типові ознаки вторинного сифілісу такі:

1. Відсутність суб'єктивних відчуттів.

2. Відсутність гострозапальної реакції і своєрідний буро-червоний колір елементів висипу, часто з мідно-червоним відтінком.

3. Чіткі межі, симетричність висипу, нездатність до зливання.

4. Наявність твердого інфільтрату в основі елементів (крім плямистих).

5. Доброякісний перебіг.

6. Незначне порушення загального стану.

7. Можливість виявлення в усіх елементах висипу блідої трепонеми.

8. Штовхоподібне висипання нових елементів.

9. Поліморфізм висипу (плями, вузлики, пустули).

10. Ураження волосся, іноді -^нігтів.

11. Зазвичай (майже в 100 % випадків) позитивні серологічні реакції.

Характерні ознаки свіжого і рецидивного вторинного сифілісу:

1. У разі вторинного сифілісу висип дрібний, численний, нездатний до згрупування, безладно розсіяний, симетричний; наявні залишки твердого шанкру (рубці) й супровідний лімфаденіт.

2. При рецидивному вторинному сифілісі елементи висипу більшого розміру і в меншій кількості; характерне групове й особливо кільцеподібне розміщення елементів, відсутність будь-яких наслідків колишнього шанкру чи супровідного лімфаденіту.

Види висипу, характерні для вторинного сифілісу. Сифілітична розеола (плямистий сифілід) є найбільш раннім проявом вторинного сифілісу. Вона локалізується на шкірі тулуба (бічні поверхні грудей, живіт, спина) у вигляді невеликих плям неправильної форм діаметром від 0,5 до 2 см. Плями не підвищуються над рівнем шкіри, свіжі розеоли під час діаскопії зникають і з'являються знову після припинення натискання; розеоли, які існують довго, у разі натискання не зникають, а лише блідніють або жовтіють; поверхня розеоли гладенька, епідерміс на ній незмінений, лущення не буває. Розеола може локалізуватись і на слизових оболонках. Один із видів плямистого сифілісу - пігментний сифілід, або намисто Венери, - спостерігається здебільшого у жінок на задній і бічній поверхнях шиї, рідше - на плечах і на верхній частині тулуба. Характеризується дифузною гіперпігмента-цією шкіри, на темному фоні якої через 2-3 тиж утворюються світлі плями кольору нормальної шкіри. Виникає на 4-5-му місяці після зараження сифілісом, існує тривалий час - до одного-двох років, зникає безслідно.

Вузликовий (папульозний) сифілід - найпоширеніший прояв вторинного сифілісу. За розміром елементів розрізняють лентикулярні (діаметром 0,3-0,5 см), дрібні, або міліарні (діаметром 0,1 см), мо-нетоподібні (діаметром 1-1,5 см) вузлики (папули). Вони круглої форми, з чіткими межами, правильними контурами, мідно-червоного кольору або з синюшним відтінком. Існують вузлики 2-3 міс і завершуються сплощенням і лущенням, яке починається з центру і поширюється на периферію, при цьому вузлики мають гладенький блискучий центр й оточені обідком з лусочок (комірець Бієта).

За локалізацією розрізняють такі види вузликів (папул):

— на бічних поверхнях тулуба;

• на долонях і підошвах зі значним гіперкератозом —

рогові вузлики (папули);

• розташовані у ділянках, де багато сальних залоз (носо-

губні, губопідборідні складки, лоб), мають нерівну

поверхню, вкриті товстими сіро-жовтими лусочками -

себорейні вузлики (папули);

— на дуже зволожуваних потом стичних ділянках шкіри або

у місцях, що омиваються секретами й екскрементами (у

стегново-пахвинних складках, навколо відхідника, на

калитці, нижній поверхні статевого члена, великих і

малих соромітних губах), мають ерозовану вологу

поверхню, спостерігаються мокнучі вузлики (папули).

Унаслідок мацерації і подразнення папули можуть зливатися одна з одною, гіпертрофуватися з утворенням сосочкових розростань і виділеннями, що мають неприємний запах; у такому разі їх назива-ютьширокими кондиломами.

Гноячковий (пустульозний) сифілід характеризується відносно тяжким перебігом і трапляється, зазвичай, в ослаблених і виснажених осіб. Основним елементом висипу є вузлик (папула), в центральній частині якої відбувається гнійне розплавлення інфільтрату. Гноячковий сифілід може мати вигляд імпетиго, вугрів, ектим, рупії.

Сифілітична алопеція виявляється у вигляді дифузного і дріб-новогнищевого облисіння. При дифузній алопеції облисіння починається зі скронь і поширюється по всій голові. У разі дрібновогнищевої алопеції виникають дрібні (0,5-0,7 см) круглі або овальні зони облисіння на скроневих і потиличних ділянках волосистої частини голови, рідше - на бровах, вусах і бороді.

Ураження внутрішніх органів, нервової системи та опорно-рухового апарату трапляються не часто і мають доброякісний перебіг. Найчастіше спостерігаються: гострий гепатит, гастрит, сифілітичний міокардит, ліпоїдний нефроз, менінгіт, гідроцефалія.

Однією з найпоширеніших ознак цих захворювань є біль у кістках, іноді наявні остит і періостит.