Критерії виліковності сифілісу і диспансерне спостерігання

Для визначення виліковності сифілісу усі хворі після лікування підлягають диспансерному спостеріганню протягом певного періоду. При цьому щоквартально протягом перших 2 років і 1 раз на 6 міс протягом 3-го року нагляду хворим проводять клініко-се-рологічне дослідження (хворі з ранніми формами сифілісу можуть перебувати під наглядом коротший термін), після чого їх знімають з обліку.

Критеріями виліковності:

- якість проведеного лікування;

- дані клінічного обстеження (шкіра, слизові оболонки,

внутрішні органи, нервова система, органи чуттів);

• результати лабораторного дослідження (реакції Вас-

сермана, РІФ, РІБТ).

Профілактика сифілісу

Профілактика складається з кількох ланок і має проводитись усіма лікувально-профілактичними закладами. Вона передбачає такі заходи:

1. Раннє і всебічне виявлення хворих на сифіліс, що охоплює:

— обстеження з цією метою всіх хворих загальносоматичних стаціонарів;

— виявлення хворих серед донорів з метою недопущення транс-фузійної передачі сифілісу;

— обов'язкове дворазове серологічне обстеження вагітних у першій та другій половині вагітності з метою профілактики природженого сифілісу;

— обов'язкові профілактичні огляди декретованого контингенту осіб із проведенням серологічного дослідження для запобігання поширенню сифілісу серед працівників дитячих закладів, харчових підприємств, готелей тощо.

— всебічне та повне обстеження побутових та статевих контактів хворих на, сифіліс, проведення їм превентивного та профілактичного лікування для запобігання інфікуванню, виявлення джерел зараження хворих.

2. Повноцінне лікування хворих на сифіліс, обов'язкова госпіталізація соціально-неадаптованих, неповнолітніх осіб та пацієнтів зі злоякісним перебігом захворювання.

3. Повноцінний клініко-серологічний нагляд за особами, які перехворіли на сифіліс.

4. Організація та проведення санітарно-просвітньої роботи серед населення (бесіди, лекції, виступи по радіо, телебаченню, друк у періодичній пресі, листівки тощо).

ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1. Зайченко М.М. Зайченко Я.О.Шкірні та венеричні хвороби. –К.:Здоров’я, 2005.

2. Коляденко В.Г. Шкірні та венеричні хвороби: навч. Посібник –Вінниця:Нова книга,2006.

3. Новосад Л.С. Шкірні та венеричні хвороби:-Підручник. – К.: Медицина, 2007.

4. Савчак В.І, Галкіна С.О. Хвороби,що передаються статевим шляхом: підручник.-Тернопіль: Укрмедкнига, 2001.

Додаткова:

1. Боровський Є.В. Атлас заболеваний слизистой оболочки полости рта- М.:Медицина,1997

2. Вадимирова В.В. Зудин Б.И. Кожные и венеричичкие болезни(атлас).-М.:Медицина 1980

3. Глухенький Б.Т. Гнойничовые болезни кожи. – К.:Здоров’я,1983.

4. Коляденко В.Г. Федоренко А.Є. Воловчено Д.Я. Медицина деонтологія в дерматології і венерології. – К.: Здоров’я, 1989.

5. Новосад Л.С.,Лабінський Р.В. Шкірні та венеричі хвороби. - К.:Здоров’я, 2000

6. Савчак В., Галникіна С. Практична дерматологія.- Тернопіль: Укрмедкнига,1998.

7. Кравченко В.Г. Шкірні та венеричні хвороби:-Підручник. – К.: Здоров’я,1995.