3. Об’єкти правовідносин. Зміст правовідносин.

Об'єкти правовідносин - це матеріальні або нематеріальні блага, заради одержання, передачі або використання яких виникають права і обов'язки учасників правовідносин.

Коло можливих правовідносин визначається чинними нормативно-правовими актами. Усі можливі об'єкти правовідносин умовно поділяють на такі види:

1) предмети матеріального світу: частини матеріальної природи, природні ресурси, земля, надра, ліс тощо;

2) речі і цінності: засоби виробництва і споживання, будівлі, цінні папери, гроші тощо. Вони є об'єктами майнових правовідносин, таких як купівля-продаж, дарування, застава, обмін, зберігання, спадкоємництво та ін.;

3) особисті немайнові блага: життя, безпека, честь, гідність, відпочинок, освіта, здоров'я, свобода, право на ім'я, недоторканність житла та ін. Вони врегульовані нормами кримінального, адміністративного, цивільного, конституційного, сімейного права та ін.;

4) послуги як результат певної поведінки, внаслідок якої виникають права і обов'язки суб'єктів правовідносин. Вони мають місце у сфері управління, побутового обслуговування, господарської, культурної, освітянської та інших сфер діяльності людини. Наприклад правовідносини, які виникають з приводу перевезення вантажу. Уповноважену особу цікавить переважно результат дій зобов'язаної особи - доставка перевізником вантажу в пункт призначення, а не його поведінка. Закон України "Про права споживачів" передбачає, що послуги, які містять будь-які недоліки (виробничі, рецептурні, лікарські тощо), які завдали збитків життю, здоров'ю, майну споживачів, підлягають відшкодуванню у повному обсязі;

5) продукти духовної творчості. Це результати інтелектуальної діяльності: твори мистецтва, музики, літератури, ноу-хау, комп'ютерні програми та ін. З приводу таких об'єктів виникають правовідносини духовного характеру. Наприклад, правовідносини між автором і видавництвом; відвідування картинної галереї, театральної вистави тощо.

У правовій системі суспільства діяльність та вчинки людей розглядають з погляду права, яке є критерієм їх оцінки як соціально корисних чи шкідливих. Нормативно-правові акти являють систему юридичних нормативів, які забезпечуються державою, а також є формально-обов'язковим критерієм оцінки будь-якої поведінки, яка має юридичне значення або юридично індиферентної. Будь-яка юридично значуща поведінка суб'єкта права є правовою: вона передбачена нормами права і має юридичну оцінку і юридичні наслідки (позитивні чи негативні).

Найбільш широким є поняття нормативна поведінка, під якою розуміють таку поведінку людей, що регулюється будь-якими соціальними нормами, - звичаями, релігійними або корпоративними нормами, нормами права та ін.

Нормативна поведінка, яка регулюється нормами права, називається правовою поведінкою.

Зміст правовідносин — це їх суть. Розрізняють матеріальний і юри­дичний аспекти змісту правовідносин.

Матеріальний аспект змісту правовідносин — це та фактична пове­дінка, яку їх учасники можуть або повинні здійснити. Тобто це зовнішній вияв, об’єктивна сторона правовідносин (те, що можна побачити). На­приклад, у правовідносинах з приводу купівлі-продажу матеріальним їх аспектом є, з одного боку, передача продавцем обумовленого товару і прийняття за нього обмовленої суми, а з другого — прийняття цього то­вару і сплата за нього обумовленої суми покупцем.

Юридичний аспект змісту правовідносин — це визначені законом або договором суб’єктивні права і юридичні обов’язки учасників цих пра­вовідносин.

Суб’єктивне право — це дозволена і гарантована законом персональ­на можливість певної поведінки суб’єкта правовідносин, яка може здій­снюватись, а може і не здійснюватись.

Суб’єктивне право передбачає можливість: певної поведінки самої уповноваженої особи; вимагати певної поведінки, тобто вчинити певні дії або утримуватись від певних дій, від інших осіб; звернутися до уповнова­жених органів по захист своїх прав і законних інтересів.