Тема 7. Соціологія особистості

187

Проблема вирізнення соціальних типів особистості зумовлена тим, що со­ціологія має справу не з одиничним, а масовидним, різноманітним і намагається розкрити в особистості суттєве і типове. Із цього погляду можна виокремити такі типи особистості:

• ідеальний (в якому знаходить вияв вимога соціального ідеалу того чи того суспільства);

• нормативний (тобто сукупність властивостей особистості, формування яких об'єктивно необхідне для розвитку певного суспільства);

• реально існуючий, або, за висловом В. Ядова, модальний (тобто пере­важаючий тип особистості на тому чи тому етапі розвитку суспільства, який може суттєво відрізнятися від нормативного і тим більше іде­ального типу).

"Ното soveticus". Якісно новим різновидом особистості в умовах існування СРСР, який випадає з усталеної типології, є незнаний в історії тип "людини радянської", або, за висловом О. Зінов'єва, "Ното soveticus"^,. Його основою мав стати ідеальний комуністичний тип особистості, але парадокс полягає в тому, що реальна дійсність тоталітарного режиму витворила тип людини, що докорінно відрізнявся від комуністичних ідеалів, його основною характерною рисою стало розщеплення (навіть не двоїстість) особистості на декілька складових, коли люди думали одне, говорили інше, а робили чи мали намір вчинити зовсім інше і т. ін., при цьому однаково комфортно почуваючись у цих багатоликих іпостасях. Для "людини радянської" звичними були конформізм (тобто пристосовництво, пасивне сприйняття існуючого порядку речей), патерналізм (від лат. раtеr — батько) як сподівання на розв'язання всіх життєвих проблем людини державою чи добрим правителем, побоювання конфліктів і необхідності прийняття власних рішень, відсутність орієнтації на результати праці, безініціативність, небажання наражатися на ризик, недовіра до нового, ворожість до змін, нетерпимість до інших думок і поведінки, відмінної від власної. Російські соціологи слушно зазначають, що особистість пост­радянського суспільства ще надовго залишиться радянською, відчуваючи ностальгію за часами існування СРСР. Такі люди ще протягом довгого часу становитимуть соціальну базу для комуністичних та інших лівих партій і рухів у молодих незалежних державах, що постали на руїнах колишньої світової наддержави.

«Ното роstsоvеtісиs». У сучасній вітчизняній соціологічній літературі з'явилися описи нового типу особистості, притаманного пострадянським країнам на етапі їх якісних соціальних трансформацій, а саме "людини пострадянської" — «hото роstsоvеtісиs». Українські соціологи Є. Головаха і Н. Паніна називають його соціально-культурним типом особистості і вважають, що однією з його фундаментальних характеристик є мозаїчно-aмбівалентна свідомість. На нашу думку, проявами такої мозаїчності та амбівалентності можна вважати:

188

Модуль 2. Розділ 2. Суб'єкти суспільного життя

• ностальгію за радянськими часами і дальше ототожнення себе з ра­дянською людиною і водночас гостре небажання повернення старого суспільного ладу;

• патерналістські (тобто опікунські) настрої та очікування соціальних пільг, допомог, привілеїв від держави разом із дедалі міцнішими па­ростками підприємницької ініціативності, приватновласницькими орієнтаціями і зростаючими сподіваннями лише на самого себе;

• масову недовіру до всіх офіційних соціальних інституцій (від Президента до місцевої влади і від Міністерства внутрішніх справ до рядового міліціонера тощо) на тлі браку масових акцій протесту проти владних і офіційних структур;

• досить велике зацікавлення політикою та масову участь у виборах у поєднанні з індивідуальною політичною апатією та недовірою прак­тично до всіх політичних партій і рухів;

• намагання працювати не на повну силу, а заробляти якомога більше;

• прагнення мати все і якнайкращого ґатунку — і не поворухнути для цього пальцем або обрати кримінальний шлях досягнення бажаного;

• зростаючу приватизацію життя пересічних громадян, сподівання на допомогу родичів і близьких на тлі недовіри до всього соціального оточення і ворожості до тих, хто має хоча б трохи кращий, заможніший спосіб життя включно з найближчими людьми;

• великий розрив між висловленими поглядами, орієнтаціями й установ­ками та між практичною діяльністю й поведінкою, які за мірками соціології перебувають на межі пасивності тощо.

Як бачимо, багато рис «Ното роstsоvеtісиs» мають вочевидь виражений генетичний зв'язок із типом особистості радянських часів. Тому питання виходу нашого суспільства з кризи багато в чому залежить від того, як скоро ми подолаємо ці риси "радянськості" у своєму житті, мисленні та стилі поведінки.

Проблема соціалізації в соціології Однак соціологію цікавить не лише і не тільки типологія особистості, а й ті обставини, завдяки яким відбувається формування і розвиток цих типів загалом й окремої особистості зокрема. Вплив соціального середовища на становлення особистості становить суть проблеми соціалізації — чи не найголовнішої в соціології особистості. Соціалізація полягає у переході людини від індивідуального до соціального (згадаймо попередній вислів: особистістю не народжуються, нею стають) під прямим чи опосередкованим впливом таких чинників со­ціального середовища, як:

Чинники соціалізації

— сукупність ролей і соціальних статусів, що їх суспільство пропонує людині;

7. Соціологія особистості

189

• соціальні спільноти, в межах яких індивід може реалізувати певні соціальні ролі й набути конкретного статусу;

• система соціальних цінностей і норм, які домінують у суспільстві й наслідуються молодшими поколіннями від старших;

• соціальні інститути, які забезпечують виробництво і відтворення культурних взірців, норм і цінностей та сприяють їх передаванню і засвоєнню;

• загальна ситуація в країні, яка може коливатися від жорстко запрограмованого процесу формування нормативного чи ідеального типу особистості до переважання стихійності суспільних впливів на інди­віда, перша ситуація зазвичай характерна для тоталітарних режимів, друга — для суспільств у перехідні періоди їхнього розвитку;

— глобалізаційні процеси, які дедалі сильніше впливають на зміну цін­ ностей і норм локальних етнічних чи національних культур, а також на перебіг соціалізації та ресоціалізації, набуття та модифікацію чи цілковиту зміну ідентифікаційних наборів особистості.

Роль соціалізації у становленні особистості. Завдяки соціалізації здина залучається до суспільства шляхом засвоєння мови певної соціальної ільноти, відповідних способів мислення, властивих певній культурі, форм тональності й чуттєвості, прийняття норм, цінностей, традицій, звичаїв, ірців поведінки. Процес соціалізації охоплює всі можливості прилучення до культури, виховання й навчання, за допомогою яких людина набуває діальної природи і здатності брати участь у соціальному житті. У цьому процесі задіяне все оточення індивіда: сім'я, сусіди, ровесники, вихователі учителі, колеги і знайомі, засоби масової інформації тощо. Важливо наголосити, що соціалізація — не якийсь одноразовий чи короткотривалий акт; вона здійснюється протягом усього життя людини — від дитинства через зрілість і аж до старості. Це відбувається тому, що умови життя людини, рже, і вона сама постійно змінюються, вимагаючи входження у все нові й нові соціальні ролі та відповідних змін статусу (інколи докорінних, як-от перехід від статусу дитини до статусу соціально зрілої особи).

Соціальна адаптація та інтеріоризація. Але якщо під час соціалізації гини головним для неї є соціальна адаптація, тобто пристосування до су-ільного середовища, то для соціалізації молодої і навіть соціально зрілої сини головну роль відіграє інтеріоризація, або формування внутрішньої їуктури людської психіки, переведення елементів зовнішнього світу внутрішнє "Я" особистості. Результатом інтеріоризації стає індивідуальність особистості.

Механізми соціалізації у фройдистській соціології. Коли йдеться про ханізми соціалізації, то зазвичай звертаються до концепції 3. Фройда, який вирізняє основні з них:

190 Модуль 2. Розділ 2. Суб'єкти суспільного жмтта

• імітацію (усвідомлені спроби дитини копіювати й наслідувати поведін­ку дорослих і друзів);

• ідентифікацію (засвоєння дітьми поведінки батьків, соціальних цін­ностей і норм як своїх власних);

• почуття сорому і вини (або негативні механізми соціалізації, що забороняють і придушують деякі моделі поведінки: сором здебільшо­го асоціюється з відчуттям, що вас викрили і зганьбили, а вина пов'я­зується з внутрішніми переживаннями і муками совісті). Звичайно, ці механізми спрацьовують переважно на стадії дитинства.

Імітація та ідентифікація. Але думки 3. Фройда були пристосовані деякими соціологами і до стадії дорослого життя особистості. Так, Т. Парсонс вживає фройдівські поняття у соціологічній теорії соціальної дії. Для ньогс імітація — це процес засвоєння елементів культури шляхом радше простого наслідування, аніж свідомого вибору, а ідентифікація — вияв ставлення до соціального середовища та його складових компонентів, прийняття цінностей певних соціальних груп і спільнот, спосіб усвідомлення своєї де них приналежності. Ступінь ідентифікації визначається силою і характером прихильності до цих форм людського співжиття.

Ресоціалізація. У суспільствах перехідного типу доволі часто трапляється явище ресоціалізації. Цей термін означає ситуацію докорінної зміни соціального середовища і необхідність особистості пристосуватися до змінених соціальних обставин, нових норм і цінностей. Це надзвичайно болючий для людини процес, прикладами якого можуть слугувати цілковита зміна поглядів на суспільство та переоцінка свого минулого життя, руйнування основ старого світогляду й усвідомлення необхідності побудови нового світорозуміння, вимушений розрив із традиційними культурними цінностями і прагнення бути "сучасним", граючи інколи зовсім невідповідну своїм бажанням соціальну роль тощо.

Висновки. Таким чином, соціологія особистості на початку XXI ст.. в умовах глобалізації та спровокованої нею ситуації зростання значення і ролі окремої людини-суб'єкта, особливо в житті посткомуністичних країн, знаходиться на чільному місці в системі спеціальних соціологічних теорій. Проблематика людини завжди є центральною у будь-якій соціогуманітарній науці. Однак у соціології антропологічні проблеми в теоретичних концепціях тісно пов'язані з її соціальною практикою — соціологія сьогодення безпо­середньо займається пошуком шляхів вирішення найскладніших проблем соціального життя сучасної людини, істоти водночас всемогутньої і безсилої, вільної і відчуженої, товариської і безмежно одинокої.

Завдання І групи складності

Завдання до теми 7° 1. Назвіть основні проблеми, які вивчає соціологія

особистості.

2. Перелічіть головні типи соціологічних теорій особистості.

3. Кому з соціологів належить концепція "нелогіч­них дій"?

4. Що означає термін "біхевіоризм" у соціології?

5. Розкрийте зміст поняття "установка". Хто пер­ший вводить це поняття у соціологічну науку?

6. Назвіть основні характерні риси особистості.

7. Які типи особистості Ви можете назвати?

8. Назвіть міжнародні недержавні або неурядові організації, які виникли в епоху глобалізації з ініціативи найбільш соціально активних осо­бистостей.

Завдання ІІ групи складності

Завдання до теми 7 1. Охарактеризуйте специфіку соціологічного

підходу до вивчення особистості.

2. Що формується першим: індивід чи особи­стість?

3. Назвіть основні положення соціологічної кон­цепції В. Парето.

4. Розкрийте зміст структурної теорії особистості 3. Фройда.

5. Поясніть, які положення становлять суть теорії соціальних ролей і якими основними катего­ріями оперують її представники.

6. Опишіть головні складники диспозиційної теорії саморегуляції соціальної поведінки В. Ядова.

7. Розкрийте зміст понять "потреби", "інтереси", "мотиви".

8. Назвіть спільноти нового типу, що створюються соціально активними особистостями під впли­вом процесів глобалізації.

ІІІ група складності

1. У чому полягає відмінність термінів:

а) людина;

б) індивід;

в) особистість;

г) індивідуальність?

2. Охарактеризуйте п'ять антропологічних версій та відмінності між ними. Що нового вносить ситуація постмодерну в бачення людини, особи­стості?

3. Назвіть основні соціологічні підходи до розу­міння особистості та порівняйте їх.

4. Назвіть основні характеристики соціальних ролей згідно з концепцією Т. Парсонса.

5. Викладіть основні положення теорії референт­них груп та розкрийте їхній зв'язок із практи­кою соціального життя українців.

6. Американський соціолог А. Маслоу розробив ієрархічну теорію потреб. Назвіть основні по­треби особистості та розкрийте їхній взаємо­зв'язок.

7. Як Ви розумієте поняття: "Ното sovetiсиs", "Нотороstsoveticus"? Чи існують нині в Укра­їні люди, яких можна зарахувати до таких ти­пів особистості?

8. Які нові спільноти всередині суспільства і на міжнародній арені створюються нині за ак­тивної участі людини-суб'єкта? Чим, на Вашу думку, викликана поява цих спільнот нового типу?