Тестові завдання для самоконтролю знань:

1. Яка площа території включена у зону відчуження: а) 30 км; б) 300 км; в) 40 км; г) 3000 км.

2. Чи дозволено проживання населення в зоні відчуження: а) ні; б) так; в) лише за певних умов.

3. Яка концентрація ¹³⁷Cs у воді водозаборів зони відчуження: а) 3–13 Бк/м³; б) 2000 Бк/м³; в) 9–16 Бк/м³.

4. Яка концентрація ⁹⁰Sr у воді водозаборів зони відчуження: а) 3–13 Бк/м³; б) 2000 Бк/м³; в) 9–16 Бк/м³.

5. Скільки було захоронено радіоактивних відходів на території зони відчуження: а) 25 тис. м³; б) 700 тис. м³; в) 9 тис. м³; г) 70 тис. м³.

6. Проведення оптимізаційних заходів, спрямованих на зменшення додаткового опромінення та забезпечення нормальної господарської діяльності потребують: а) радіаційнонебезпечні землі; б) радіаційнозабруднені землі.

7. Радіоекологічні зони – це …(продовжити думку).

8. Чи дозволяється винесення або вивезення із зони відчуження будівельних матеріалів, машин і устаткування, побутових речей: а) ні; б) так; в) лише за певних умов.

9. До радіаційнозабруднених земель відносять такі зони: а) добровільного відселення; б) безумовного відселення; в) підсиленого радіоекологічного контролю; г) відчуження.

10. До радіаційнонебезпечних земель відносять такі зони: а) добровільного відселення; б) безумовного відселення; в) підсиленого радіоекологічного контролю; г) відчуження.

Тема: Особливості радіоактивного забруднення урбоекосистем. Заходи щодо оптимізації радіаційної обстановки великих міст.

Мета: Ознайомитися з особливостями радіоактивного забруднення урбоекосистем і заходами щодо оптимізації радіаційної обстановки великих міст.

Основні поняття та терміни: урбоекосистема, протирадіаційні заходи.

Перелік питань для самоконтролю знань:

1. Охарактеризувати радіоактивне забруднення урбоекосистем.

2. Заходи щодо оптимізації радіаційної обстановки великих міст. Дати власні пропозиції.

Довідковий матеріал

Радіаційна небезпека у великих урбоекосистемах значною мірою спричинена радіоактивністю, яка потрапляє у водні джерела. Передусім це зумовлено тим, що людина використовує значну кількість води. Тому, коли відбувається сильне забруднення питної води радіоактивними речовинами, слід змінити джерела водопостачання. Крім загальнопоширеного надходження радіоактивності в організм людини шляхом випадання радіонуклідів із хмар на земну поверхню та разом із забрудненими продуктами, радіоактивні матеріали потрапляють в урбоекосистеми з транспортом. Це потребує встановлення постів радіоекологічного контролю залізничного і автомобільного транспорту.

Самоочевидно, що опромінення людини у сільській місцевості важче обмежувати, ніж у великому місті. В урбоекосистемах жителі вживають продукти, завезені з місць, де немає або низький рівень радіаційного забруднення. Питну воду споживають чисту артезіанську, а не з неглибоких колодязів, в атмосферному повітрі при належному зволожуванні вулиць і відповідному режимі провітрювання приміщень міститься мінімальна кількість радіонуклідів. Відтак радіаційна небезпека в урбоекосистемах значно послаблена за умов своєчасного і кваліфікованого здійснення комплексу протирадіаційних заходів. Наприклад, після Чорнобильської катастрофи у Києві щоденно старанно поливали дороги, тротуари і внутрішні подвір’я. Іншим заходом, який застосовувався з метою зменшення радіоактивності, було збирання і вивезення за межі Києва опалого радіоактивно забрудненого листя. Але зменшенню радіаційної небезпеки найбільш сприяли такі заходи, як заміна джерел водопостачання шляхом введення нових артезіанських свердловин та дезактивація окремих плям із високим рівнем радіоактивного забруднення.

Вивчення складної радіаційної обстановки в межах урбоекосистем потребує проведення спеціальних досліджень з метою організації дієвої системи радіоекологічного контролю. Завдання такого радіоекологічного контролю урбоекосистем полягає у кількісній та якісній оцінці параметрів радіаційної ситуації, зумовленої наявністю природних і техногенних джерел радіації з метою оптимізації режиму проживання і господарювання в міському середовищі.