- •Тема 1. Праця як об’єкт вивчення дисципліни „Економіка праці та соціально-трудові відносини” та основа життєдіяльності суспільства – 1 год.
- •Праця як об’єкт вивчення дисципліни: предмет, завдання, зміст
- •2. Система понять про працю: сутність, характер, аспекти розгляду
- •Тема 6. Політика доходів і сутність заробітної плати – 1 год.
- •1. Вартість робочої сили та її структура
- •2. Доходи населення: зміст, джерела формування, диференціація
- •3. Поняття і показники рівня життя
- •4. Соціально-економічна сутність заробітної плати
- •Безтарифна система
- •Тарифна система
- •Формування заробітної плати
- •Тема 11 "Продуктивність праці" – 1 год.
- •1. Сутність продуктивності і продуктивності праці
- •2. Показники і методи вимірювання продуктивності праці (пп)
- •3. Фактори впливу на зростання продуктивності праці та їх класифікація
- •4. Резерви зростання продуктивності праці, їх класифікація та оцінка
- •Тема 11 “Тарифна система оплати праці та її складові” – 1 год.
- •1. Тарифна система: зміст, призначення
- •2. Складові елементи тарифної системи
- •Тема 12 “Оплата праці та її організація в умовах трансформації соціально-трудових відносин” – 1 год.
- •1. Системи оп: сутність, ознаки, взаємозв’язок та взаємозалежність
- •2. Відрядна форма оплати праці: сутність та види
- •3. Погодинна форма оплати праці: сутність та види
- •4. Доплати і надбавки
4. Резерви зростання продуктивності праці, їх класифікація та оцінка
Резерви підвищення ПП – це невикористані можливості економії затрат праці (як живої, так і уречевленої), які виникають унаслідок дії тих чи інших факторів (удосконалення техніки, технології, організації виробництва і праці тощо). Рівень продуктивності праці залежить від ступеня використання резервів.
За часом використання розрізняють поточні й перспективні резерви. Поточні резерви можуть бути використані залежно від реальних можливостей протягом місяця, кварталу або року. Використання перспективних резервів передбачається у майбутньому через рік або кілька років згідно з довгостроковими планами підприємства.
За сферами виникнення розрізняють загальнодержавні, регіональні, міжгалузеві, галузеві, внутрішньовиробничі резерви.
До загальнодержавних належать такі резерви, використання яких впливає на зростання ПП в економіці загалом і які пов'язані з недовикористанням науково-технічного прогресу. нераціональним розміщенням підприємств і неефективною демографічною й територіальною зайнятістю населення, недостатнім використанням ринкових механізмів і методів господарювання тощо.
Регіональні резерви пов'язані з можливостями поліпшеного використання продуктивних сил даного регіону.
Міжгалузеві резерви – це можливості поліпшення міжгалузевих зв'язків, своєчасне, точне і якісне виконання договорів щодо кооперованих поставок, використання можливостей однієї галузі для підвищення продуктивності праці в іншій (так, значному підвищенню ПП в обробних галузях промисловості сприяє поліпшення якості продукції в сировинних галузях).
Галузеві резерви – це резерви, пов'язані з можливостями підвищення ПП, які характерні для даної галузі економіки й зумовлені недостатнім використанням техніки і технології виробництва, прогресивних досягнень і передового досвіду, недоліками в спеціалізації, концентрації та комбінуванні виробництва тощо.
Внутрішньовиробничі резерви виявляються і реалізуються безпосередньо на підприємстві (значення цих резервів полягає в тому, що підприємство є первинним осередком економіки і на ньому виявляються і використовуються всі попередні резерви. Вони зумовлені недостатньо ефективним використанням техніки, сировини, матеріалів, а також робочого часу, наявністю цілодобових і внутрішньозмінних втрат часу, а також прихованого безробіття. Отже, внутрішньовиробничі резерви можна поділити на: резерви зниження трудомісткості продукції; резерви поліпшення використання робочого часу).
Необхідною умовою виявлення і використання резервів є їх кількісна оцінка. Резерви можуть оцінюватися в абсолютних і відносних величинах.
Сутністю управління ПП є створення умов для її зростання. Водночас підвищення продуктивності являє собою процес змін в економіці. Тому для підвищення продуктивності необхідно управляти змінами, тобто генерувати, мотивувати, стимулювати їх. При цьому важливим є планування і координування масштабів та інтенсивності змін у всіх основних організаційних елементах, включаючи зайнятість, структуру кадрів, кваліфікацію і освіту, технологію і устаткування, продукцію і ринки збуту. Ці зміни повинні сприяти як зростанню продуктивності, так і підвищенню ефективності діяльності організацій. Орієнтація на досягнення найвищих кінцевих результатів є найбільш оптимальним стилем створення системи управління продуктивністю й оперування нею.
