Тема 4. Форми доходів в ринковій економіці

Проблема нерівності в доходах. Крива Лоренца. Індекс Джині. Суть, форми і системи заробітної плані. Рента як форма реалізації власності на виняткові ресурси. Типи і види земельної ренти. Позичковий процент. Фактори, що впливають на ставку процента. Прибуток. Фактори, що зумовлюють диференціацію прибутку

Проблема розподілу доходів у ринковій економіці є однією із ключових, оскільки принципи розподілу передбачають механізм вирішення низки як економічних, так і соціальних проблем. Система розподілу визначає можливості отримання доходу від володіння певними ресурсами, систему стимулів до праці, поділ людей на класи і соціальні групи, вирішення проблеми бідності та ін. Формування доходів у ринковій економіці відбувається на основі таких принципів:

1. Усі доходи формуються відповідно до вкладу праці, природних ресурсів, капіталу і підприємницьких здібностей у виробництво товарів та послуг. Це означає, що розподіл носить факторний характер, є функціонально-виробничим, а основними факторними доходами виступають заробітна плата, рента, прибуток і позичковий процент.

2. Дохід від факторів виробництва пропорційний кількості і якості вкладених ресурсів. На цьому заснований принцип соціальної справедливості в розподілі. Він означає, що кожний учасник має право примножувати своє багатство, збільшуючи при цьому свій вклад у підвищення ефективності виробництва. Принцип соціальної справедливості фіксує не походження доходів, а ступінь рівності і відповідно нерівності розподілу. Цей принцип прямо пов’язаний із функціонально-виробничим розподілом, бо рівність або нерівність залежать від того, за рахунок чого і за яких обставин ці доходи присвоюються.

3. Нерівномірність у розповіді ресурсів веде до значної нерівності в доходах. Високий ступінь нерівномірності може створювати низку соціально-економічних проблем: підривати стимули, загострювати соціальну несправедливість, погіршувати можливості для розвитку суспільства.

4. Для нормального функціонування економіки необхідна державна політика перерозподілу доходів через бюджет.

5. У зв’язку із функціонуванням недосконалої конкуренції у сучасній ринковій економіці, послаблення ролі держави в економічній сфері та моральною деградацією суспільства розмір доходу може не відображати вкладу факторів виробництва у випуск готової продукції. Це пов’язується, наприклад, із монопольним становищем підприємств, легалізованою спекуляцією, хабарництвом, захопленням компані або «рейдерством», рекетом тощо.

Проблема нерівномірності характерна як для країн з низьким рівнем розвитку, так і для найрозвинутіших країн. Ступінь нерівномірності розподілу доходів можна проаналізувати за допомогою кривої Лоренца (за ім’ям американського економіста Макса Лоренца (1876–1959 рр)), коефіцієнта Джині та так звані квінтильні та децильні коефіцієнти порівняння груп з найвищими та найнижчими доходами.

Оскільки доходи виступають у грошовій формі, їх реальні розміри мають оцінюватись, виходячи із купівельної спроможності грошей, які безпосередньо надходять у розпорядження їх власника. Тому розрізняють номінальні та реальні доходи. Номінальні доходи характеризують рівень грошових доходів незалежно від розмірів оподаткування та зміни цін на товари за послуги. Реальні доходи – це доходи з урахуванням роздрібних цін і тарифів на товари та послуги, розміру податків та обов’язкових платежів. Щоб розрахувати реальні доходи, необхідно від номінальних доходів відняти податки та обов’язкові платежі в бюджет. Це буде величина кінцевих доходів, які, в свою чергу, слід скорегувати на рівень цін.

У ринковій економіці заробітна плата виступає як ціна, що сплачується за використання найманої праці.

Заробітна плата, як правило, складається із основної (тарифної) і додаткової. Заробітна плата має дві форми: відрядну та погодинну. Кожна з форм зарплати має свої системи.

В Україні організація оплати праці здійснюється на основі Генеральної тарифної угоди, галузевих та регіональних угод, колективних та індивідуальних договорів. На рівень заробітної плата впливає держава (встановлюючи гарантований мінімум зарплати) та профспілки.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту некваліфіковану працю. Вона визначається з урахуванням вартості мінімального споживчого кошика, загального рівня середньої зарплати, продуктивності праці, рівня зайнятості і не повинна бути нижче межі малозабезпеченості.

Дохід від фактора, пропозиція якого нееластична називається рентою. Рента можлива лише при фіксованій кількості певного ресурсу. Вона створюється завдяки тому, що альтернативна вартість капіталовкладень в інші галузі буде нижчою. Рентні відносини можуть виникати у різних галузях, де ресурси дуже обмежені. Тому говорять про різні види ренти. Гірська рента виникає при використанні родовищ корисних копалин; екологічна рента створюються завдяки якості навколишнього середовища, наприклад, на ринку житла, рекреаційних зон тощо; рента рідкісності стосується використання таланту або виняткових здібностей певних людей. Рента може виникнути також при штучному підтриманні обмеженості ресурсів (зміна прав власності, введення тарифів на користування певними благами, квотування, ліцензування тощо). Ренту, яка виникає під впливом політичних факторів, називають фальшивою. Вона виникає, наприклад, у вигляді хабарів або витрат на політичні кампанії за право отримані державні субсидії або право придбати певні ресурси тощо.

Найпоширенішими є рентні відносини у сільському господарстві. Вони стосуються права отримання доходів від власності на землю. Ще класики та К.Маркс писали про існування у сільському господарстві диференціальної (І і II), абсолютної та монопольної земельної ренти.

Представники неокласичної школи (зокрема, А. Маршалл) вважають, що повна рента створюється за допомогою трьох факторів: природна родючість ґрунту; поліпшення землі за рахунок капіталовкладень; фактори, що впливають на місцезнаходження земельної ділянки (шляхи, залізниці тощо).

Іншим видом доходу є позичковий процент. Плата за грошовий капітал, тобто за гроші, позичені для ведення бізнесу та інших потреб називається позичковим процентом. Для кредитора він виступає як плата за ризик неповернення грошей, а для позичальника – це плата за право користуватися грошовими ресурсами в даний період часу. Процентна номінальна ставка – це ціна, яку сплачує позичальник кредиторові за надані в користування кошти і виражається в незмінних грошових одиницях. Реальна процентна ставка – це номінальна ставка, скоректована на темп інфляції. Щоб розрахувати реальну процентну ставку, слід від номінальної ставки відняти відсоток інфляції.

Розмір процентної ставки залежить від таких факторів: обсягів грошового капіталу; загального стану економічної кон’юнктури; попиту і пропозиції на ринку капіталу; сезонності умов виробництва; середньої норми прибутку у підприємців; темпів інфляції; співвідношення між внутрішнім і зовнішнім державним боргом та ін. Він розраховується як сума сплати за позику, поділена на суму позиченого капіталу, виражену у відсотках.

Винагорода, яку отримує підприємець за використання своїх здібностей, за організаційну та управлінську діяльність, за новаторство і ризик, називається підприємницьким доходом або прибутком. Його величина визначається граничним продуктом ресурсу, який називається здатністю до підприємництва. Розрізняють нормальний та економічний, або чистий прибуток; економічний і бухгалтерський прибуток; монопольний прибуток.