- •Тема 3. Класична школа політичної економії.
- •1. Історичні умови виникнення і загальна характеристика класичної політичної економії.
- •Основні характерні ознаки класичної політичної економії:
- •2. Зародження класичної політичної економії.
- •2.1. Уїльям Петті – основоположник класичної політичної економії
- •Основні ідеї і внесок у. Петті в економічну науку:
- •2.2. П. Буагільбер – засновник класичної політичної економії у Франції.
- •Основні положення теорії п. Буагільбера:
- •Основні ідеї і внесок ф. Кене в економічну науку:
- •3. Школа фізіократів.
- •4. Економічна концепція Адама Сміта.
- •4.1. Назва, структура і методологічні принципи основної праці
- •Основні методологічні принципи концепції а. Сміта:
- •4.2. Адам Сміт про розподіл праці, вартість товару і роль грошей в економіці.
- •4.3. Принципи економічної політики а. Сміта.
- •5. Економічне вчення Давида Рікардо.
- •Внесок д. Рікардо в економічну науку:
- •Основні моменти програми грошового обігу:
4.2. Адам Сміт про розподіл праці, вартість товару і роль грошей в економіці.
Його книга починається з аналізу розподілу праці. Весь процес розподілу праці та його вплив на економіку Адам Сміт показує на прикладі ,,шпилькової мануфактури”, де спеціалізація робітників і розподіл операцій між ними дозволяють у багато разів збільшити обсяги виробництва.
На основі цього А. Сміт робить висновок про те, що розподіл праці – це основний фактор зростання продуктивності праці. У даному випадку, продуктивність праці зростає завдяки наступним моментам:
1) удосконалюється спритність і майстерність окремого робітника;
2) зберігається час на переході від однієї операції до іншої;
3) розподіл праці сприяє винаходу машин.
Розглядаючи все суспільство у вигляді великої мануфактури, а розподіл праці як загальну форму економічної співпраці людей в інтересах збільшення “багатства народів”, А. Сміт робить висновок, що багатство суспільства, тобто обсяг виробництва і споживання продуктів у суспільстві, залежить від двох основних факторів:
1) частки населення, зайнятого продуктивною працею;
2) продуктивності праці.
Причому останній фактор, на думку А. Сміта, має більш велике значення.
Відносно питання вартості товару А. Сміт спочатку дотримувався трудової теорії, але на відміну від попередніх економістів (У. Петті, Ф. Кене), він вважав усі види праці рівноцінними. Причому А. Сміт розрізняє кваліфіковану та просту працю і зазначає, що кваліфікована праця в одиницю часу створює більше цінності, ніж проста, некваліфікована праця. (Слід зазначити, що А. Сміт у своїх дослідженнях користується терміном “цінність”, а не “вартість”). Однак, при подальшому аналізі зробив висновок, що трудова теорія вартості придатна тільки для первісного стану суспільства, де не було ще приватної власності на землю і не відбувався такий процес як нагромадження капіталу.
Для капіталістичного суспільства А. Сміт запропонував іншу теорію вартості, відповідно до якої, вартість або ціна товару утворюється шляхом додавання доходів трьох основних класів: заробітної плати, ренти і прибутку. Він виходив з того, що в ринковій економіці з вільною конкуренцією, якщо один отримує доход, то цей доход йому хтось сплатив за одержаний продукт або надану послугу. Відтак цінність товару А. Сміт визначає сумою доходів. Вважається, що такою геніальною непослідовністю, А. Сміт заклав основи теорії трьох факторів виробництва, яка в XIX ст. стала панівною.
Цю теорію А. Сміта Карл Маркс назвав ,,догма Сміта”, в тому розумінні, що вона не враховує матеріальних витрат на сировину та інші матеріали, а також амортизаційних відрахувань. Однак сучасний розрахунок ВВП за доданою вартістю підтверджує теорію Адама Сміта.
Для капіталістичного суспільства А. Сміт розрізняв 2 види вартості:
1) природна вартість – визначається витратами праці;
2) ринкова вартість (ціна) – визначається на ринку під впливом різних обставин і являє собою ціну, за якою продається товар.
На думку А. Сміта, ринкова ціна може відхилятися від природної ціни в той чи інший бік, а збігаються вони тільки в умовах рівноваги попиту і пропозиції. Таким чином, за умов природного стану (вільної конкуренції) ринок працює як своєрідний регулятор природного тяжіння руху товарних потоків до стану ринкової рівноваги. Попит і пропозиція стають факторами встановлення ринкової ціни. Людське втручання у вигляді різного роду привілеїв або монополії порушує такий природний стан. Вважається, що тим самим А. Сміт впритул наблизився до аналізу попиту і пропозиції як факторів ціноутворення.
На думку А.Сміта обмін товарами тісно пов’язаний з розподілом праці:
1) розподіл праці визначається розміром ринку, обсягом обміну. Обмін таким чином сприяє розподілу праці;
2) показав, що обмін товарами відбувається тоді, коли він вигідний обом сторонам. Ця вигода полягає в економії учасниками обміну своєї праці. Товаровиробник, обмінюючи свій товар на якийсь інший, одержує, з власного погляду, більше праці, ніж віддає. Те ж саме відбувається і з супротивною стороною. Тобто кожний учасник обміну одержує більше праці, відносно своїх можливостей щодо виробництва одержаного товару, ніж віддає;
3) гроші, на думку А. Сміта, виникли стихійно з обігу товарів, а не є результатом домовленості людей. Він досить детально простежив процес виникнення грошей і показав, що гроші – це товар, який відокремився від маси інших товарів в результаті розвитку обміну. Визнаючи всі функції грошей, А. Сміт, проте, головною, визначальною називає функцію грошей як засобу обігу, за допомогою якої вирішуються труднощі прямого продуктообміну.
