Тема 8. Складна тричастинна форма

Складна тричастинна форма: тричастинна репризна структура, у якій перша й третя частини являють собою просту дво- або тричастинну форму і побудовані на єдиному тематизмі. Класифікація складних тричастинних музичних форм за типом середньої частини (тріо, епізод). Характеристика контрастів між крайніми й середньою частинами. Вступ і кода у складній тричастинній формі. Виразні можливості складної тричастинної форми: наявність контрасту і розвитку, співставлення різнохарактерних тем та їх перетворення тощо. Складна тричастинна форма як самостійний музичний твір і як частина циклічних форм. Походження та історичний розвиток складної тричастинної музичної форми та її роль і місце у творчості композиторів різних епох.

Завдання для самостійної роботи

1. Законспектувати такі визначення: складна тричастинна форма; класифікація складних тричастинних форм.

2. Охарактеризувати художні можливості складної тричастинної форми.

3. Проаналізувати Арію князя Ігора з опери О. Бородіна «Князь Ігор». Визначити структуру, зміст, особливості музичної мови.

4. Прослухати Українську симфонію невідомого автора ХІХ ст. Дати оцінку художньої цінності та культурно-історичного значення цього твору. Детально проаналізувати ч.ІІІ (Менует) як приклад використання складної тричастинної форми у симфонічному творі.

5. Скласти письмовий перелік творів складної тричастинної форми, які опановувалися на заняттях із спецінструменту або диригування.

Література: 13 (С. 252-257); 1 (С. 178-183); 8 (145-170); 9 (С. 350-352); 10 (С. 120-151).

Тема 9. Багаточастинні форми. Рондо. Варіації.

Рондо: тип композиції, в основі якого лежить принцип рефреноподібного чергування головної частини рондо (рефрену) із новою частиною (епізодом). Походження: двочастинна народна пісня, у якій мелодія заспіву зазнає змін, а мелодія приспіву залишається незмінною. Характерні структурні та художні особливості форми рондо: чіткий поділ твору на частини, їх досконала завершеність і самостійність; співставлення тематики рефрену та епізодів; гомофонно-гармонічний склад; світлий, бадьорий характер тем; рухливий темп; чіткий ритм. Використання рондальних композицій: у якості окремого (частіше інструментального) твору; у якості частини циклічної форми.

Варіаційна форма: виклад теми і ряду її видозмін – варіацій. Принципи варіювання: розробка мелодії, створення контрапункту до теми, гармонічне збагачення, ладо-тональні і метро-ритмічні зміни тощо. Класифікація варіаційних форм: поліфонічні, строгі, вільні. Поліфонічні варіації: поліфонічна структура з поступовим наскрізним багатоголосним варіюванням теми. Строгі варіації: гомофонна структура із завершеною темою, яка розвивається за принципом незмінної константи (остинатна мелодія, незмінні гармонія, бас, метр). Вільні варіації: довільна трансформація теми, ладо-тонального плану, гармонії; значні метро-ритмічні, темпові, регістрові зміни тощо. Міщані типи варіювання. Принцип варіативності у джазових імпровізаціях.

Завдання для самостійної роботи

1. Законспектувати: рондо (композиційні та художні особливості творів рондальної форми); варіації (класифікація, принципи варіювання).

2. Прослухати: В.А. Моцарт «Турецький марш». Встановити тональні співвідношення між рефреном і епізодами.

3. Виявити риси рондальності у творі Л. Дакена «Зозуля».

4. Проаналізувати: Г. Гендель «Пасакалія». Виявити ознаки варіацій строго стилю.

5. У творах українського композитора ХІХ ст. Й.Витвицького «Українська», «Чумак», «У сусіда хата біла» та ін. виявити ознаки варіацій вільного стилю.

6. Охарактеризувати особливості процесів варіювання та імпровізації.

Література: 10 (С. 159-188); 9 (С. 356-363); 8 (С. 184-232); 1 (С. 189-199); 13 (С. 257-289).